Власний досвід у професії. Тарас Манькут

Адвокати продовжують ділитися власним досвідом у професії з молодим поколінням колег. Цього разу своїми мотивами обрання професії, кар’єрним шляхом та кейсами, що найбільше запам’яталися в адвокатській діяльності, поділився регіональний представник Молодіжного Комітету НААУ – UNBA NextGen у Волинській області Тарас Манькут:

– Стати юристом та адвокатом мріяв ще зі школи і намагався робити все для того, аби ця мрія стала реальністю.

У моїй родині немає і ніколи не було юристів і, мабуть, визначальну роль у виборі майбутньої професії для мене зіграв вчитель правознавства рідної школи Редько Євген Омелянович.

Євген Омелянович славився тим, що відбирав талановитих дітей та готував їх до участі у всеукраїнських олімпіадах. Його вихованці ставали переможцями олімпіад, потім студентами провідних юридичних вузів, а згодом успішними юристами. Через це його учні старалися вчити правознавство, аби гарно себе зарекомендувати та потрапити в команду обраних.

З кожної паралелі Євген Омелянович обирав 2-3 людини, тож конкурсний відбір був досить жорстким. Як потенційний медаліст, намагаючись приділяти увагу всім без виключення предметам, я спочатку не зовсім «подружився» з правознавством. І у восьмому класі мало не отримав шість балів за семестр. На щастя, Євген Омелянович завжди давав другий шанс і я вирішив все ж вибороти хоча б «десятку». Тож майже весь вільний час приділяв підготовці.

Після вдалої перездачі нижче 12 балів з правознавства у моєму щоденнику ніколи не було, але найголовніше – я здобув мудрого наставника і визначився з майбутньою професією. І починаючи з дев’ятого класу, три роки поспіль був переможцем міських, обласних та всеукраїнських олімпіад із правознавства. Це дало можливість без будь-яких іспитів вступити на державну форму навчання в один з найпрестижніших юридичних вишів – Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого.

Потім був переїзд до Харкова, щасливі та надзвичайно цікаві студентські роки. Завдяки ґрунтовним знанням, отриманим у школі, жодних труднощів із навчанням не було.

Закінчивши академію з відзнакою, повернувся до Луцька, де й розпочався мій кар’єрний шлях. Оскільки навчався на факультеті підготовки кадрів для органів юстиції, розпочався він із посади державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції. Саме тут отримав не лише теоретичні знання і досвід у сфері виконання судових рішень, а й неабиякі навички багатозадачності, стресостійкості, цілеспрямованості та наполегливості. Рівень навантаження був, мʼяко кажучи, не дуже співмірним із рівнем заробітної плати, що не зовсім збігалося з моїм уявленням про успішну юридичну кар’єру.

Пропрацювавши кілька років у системі органів державної виконавчої служби, вирішив спробувати себе в іншій сфері та очолив сектор з питань банкрутства Головного управління юстиції у Волинській області.

Зупинятись на досягнутому не звик, тож вже через рік мене було звільнено із займаної посади в порядку переведення для роботи надалі в Державному агентстві України з управління державними корпоративними правами та майном.

Далі був переїзд до Києва та робота в центральних органах виконавчої влади – спочатку в Державному агентстві України з управління державними корпоративними правами та майном, а згодом у Міністерстві промислової політики України. Робота була надзвичайно цікавою та відповідальною. Представляючи інтереси держави в судах різних інстанцій, об’їздив майже всю країну. Разом з тим завжди намагався професійно зростати та періодично змінювати сферу діяльності, аби розвиватися у різних напрямах. Так, у 2013 році мене було призначено на посаду заступника начальника відділу правового забезпечення управління державним майном, а вже у 2014 – на посаду начальника відділу договірної роботи Департаменту юридичного забезпечення Міністерства промислової політики України.

Отримавши неабиякий досвід претензійно-позовної, законопроектної та договірної роботи в центральних органах виконавчої влади, згодом очолив юридичний відділ одного зі стратегічних державних підприємств – ДП «Інформаційно-ресурсний центр», що забезпечувало функціонування державних реєстрів. Однак більше ніж через рік Міністерство юстиції України прийняло рішення про ліквідацію цього підприємства. Для мене це стало черговим поштовхом до пошуку нових можливостей для розвитку та самореалізації.

З дитинства я мріяв стати адвокатом, аби захищати права людей та допомагати вирішувати їхні проблеми. Разом з тим мене завжди приваблювала медійна сфера. Тож шукав можливості для реалізації саме у цих напрямах.   

Невдовзі переїхав до Луцька, де працював головним юрисконсультом декількох регіональних телерадіокомпаній. При цьому здійснював не лише юридичний супровід їх діяльності, а й спробував себе у ролі телеведучого, паралельно готуючись до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

Успішно склавши кваліфікаційний іспит та пройшовши стажування, у 2019 році розпочав індивідуальну адвокатську практику.

Як і у більшості адвокатів-початківців, спочатку клієнтів було не дуже багато, однак із часом клієнтська база розширювалася і сьогодні іноді доводиться відмовляти у наданні правничої допомоги потенційним клієнтам через надмірну зайнятість.

Цікаво, що за весь час адвокатської діяльності ніколи не платив за рекламу. На моє переконання, найкращою рекламою для адвоката є його репутація та відгуки вдячних клієнтів.

Дуже тішуся, що серед моїх клієнтів є люди та організації, які працюють зі мною вже багато років. До речі, мій перший клієнт досі користується моїми послугами.

«Справедливість є і за неї варто боротися!» – гасло, з яким я звик йти по життю та яке часто повторюю своїм клієнтам.

За час адвокатської практики було багато цікавих кейсів, але, мабуть, найбільше запам’яталася справа про поділ майна подружжя, розгляд якої в суді першої інстанції тривав близько 5 років. Іншу сторону представляло доволі авторитетне об’єднання адвокатів, які до дрібниць продумали правову позицію та стратегію і використовували практично всі можливі юридичні механізми, аби досягнути поставленої мети. У результаті мені все ж вдалося максимально ефективно відстояти інтереси клієнта та забезпечити справедливий поділ спільного майна.

У сучасних реаліях адвокатом бути не просто, адже зараз українське суспільство переживає складні часи. Серед наших клієнтів багато військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, людей, що втратили своїх близьких або постраждали внаслідок воєнних дій, які крім правничої допомоги, потребують підтримки та співпереживання. Виклики, що сьогодні постали перед українським суспільством, вимагають від адвоката більшої самовіддачі та постійного розвитку.

Тож зараз, як ніколи, розумію, наскільки важливою та необхідною є кваліфікована правнича допомога адвоката і з кожним днем переконуюся, що я на своєму місці.

***

Стаття підготовлена у рамках рубрики «Власний досвід у професії» Молодіжного Комітету НААУ - UNBA NextGen та Комітету НААУ з питань гендерної політики, а також Програми з розвитку жіночого лідерства в адвокатурі та стимулювання дівчат і жінок до вибору адвокатської професії.

Раніше про власний досвід у професії розповіли Тетяна Андріанова, Юлія Сергет, Тетяна Рабко, Алла Філатова, Ольга Якименко, Вікторія Пінчук, Олена Краснопьорова, Іванна Блохіна, Юлія Гончаренко, Аліна Єремєєва, Ольга Щербакова, Тетяна Веремій, Сергій Берзінь, Юрій Григоренко та Сергій Барбашин.

Автор публікації: Тарас Манькут

Тарас Манькут

представник Молодіжного Комітету НААУ – UNBA NextGen у Волинській області

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.