Безоплатна медична допомога: де гарантії розходяться з практикою

Хоча людина має право на гарантовану державою безоплатну медичну допомогу, проте на практиці стикається з вимогами оплати, відмовами та бар'єрами доступу. Допомогти може Національна служба здоров'я України, яка розглядає відповідні звернення громадян.

Про це йшлося під час круглого столу «Медичні гарантії для інституту громадянського суспільства». Захід 29 жовтня організував Комітет НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю спільно з НСЗУ та громадськими організаціями. Модерував зустріч голова Комітету Олександр Вознюк.

Голова НСЗУ Наталія Гусак визнала, що частина закладів охорони здоров'я по-своєму тлумачить договірні вимоги, тому трапляються випадки вимагання коштів за лікування. За її словами, НСЗУ розглядає кожну скаргу разом із закладом, його засновником і пацієнтом, а за потреби залучає поліцію. Скарги відображаються на відкритому дашборді на сайті служби.

Директорка Північного міжрегіонального департаменту НСЗУ Вікторія Мілютіна нагадала, на які послуги пацієнт може розраховувати без попередніх документів. Екстрена медична допомога надається цілодобово й безоплатно та не потребує декларації чи електронного направлення. Лікаря первинної ланки можна обрати незалежно від місця проживання. Це гарантує принцип екстериторіальності, закладений у Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженому наказом МОЗ від 19.03.2018 №503. Амбулаторну спеціалізовану допомогу надають за направленням, проте до окремих фахівців пацієнт може звернутися самостійно.

Відповідаючи на запитання про оцінювання повсякденного функціонування осіб з інвалідністю, які перебувають за кордоном, спікерка пояснила механізм. Згідно з п.13 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабміну від 15.11.2024 №1338, медичну інформацію передають у вигляді формулярів, визначених міждержавними договорами. Тож це питання належить до компетенції уряду.

Модератор доповнив цю відповідь прикладом поранених військовослужбовців, які тривалий час лікуються за кордоном. За його словами, якщо лікування затягується, частини виводять їх поза штат, а пройти ВЛК чи оцінювання повсякденного функціонування за кордоном вони не можуть. Тому військові не отримують виплат, пов'язаних із захистом Батьківщини, хоча мають очевидні ознаки інвалідності.

Членкиня Ради Комітету НААУ Іванна Костракевич розповіла про прогалини, з якими стикаються клієнти. У невеликих містах електронний запис до лікаря фактично не працює, і пацієнт залежить від реєстратури. У її практиці пораненому військовослужбовцю у цивільній лікарні відмовили в допомозі. Питання вдалося вирішити лише через департамент.

На розрив між гарантованим правом військовослужбовців на медичну допомогу та можливістю його реалізувати звернув увагу член Ради Комітету НААУ Олег Романішин. За його словами, рішення про направлення на лікування чи медичний огляд ухвалює командир, і до цього моменту звернення проходить тривалий бюрократичний шлях.

За словами І.Костракевич, під час оцінювання функціонування не забезпечено супровід людей з порушеннями слуху та зору. Представниця НСЗУ підтвердила, що протоколів спілкування бригад екстреної допомоги з людьми з порушенням слуху наразі немає. О.Вознюк звернув увагу на схожий ризик у судах. Якщо перекладач жестової мови не володіє юридичною термінологією, неточний переклад може спотворити позицію сторони та вплинути на зміст судового рішення.

Раніше Комітет НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю обговорював, як Міноборони готує новий порядок ВЛК і як слідчі розслідують справи про СЗЧ військовослужбовців з інвалідністю.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.