Як ПТСР і контузія клієнта впливають на справу

Клієнт-військовий плутає дати в поясненнях, пропускає засідання або зривається через затримку відповіді від органу влади. Якщо за цим стоять наслідки контузії чи посттравматичного розладу, адвокату варто враховувати їх і в організації роботи, і в позиції у справі.

Як розпізнати такі прояви, розповіла військова та клінічна психологиня Тетяна Салабаш під час вебінару «Комунікація з клієнтами-військовослужбовцями та ветеранами: обхід тригерів та робота з ПТСР». Захід відбувся 28 жовтня з ініціативи Молодіжного комітету НААУ — UNBA NextGen у Харківській області. Модерувала зустріч регіональна представниця комітету Катерина Дьома.

За словами Т.Салабаш, травмована нервова система може сприймати уточнення дат, хронології та запит на документи як сумнів чи допит. Перенесення засідань і затримки відповідей органів влади така людина може сприймати як саботаж, зраду чи ворожі дії. Спікерка розмежувала три стани. Під час гострої реакції на стрес вольовий і когнітивний контроль людини порушений, тому підписувати договори чи інші документи й брати пояснення в цей час не можна. Посттравматичний стресовий розлад може проявитися не відразу, а після цивільного стресора, наприклад позову про розлучення чи відмови у виплатах. Пропуски засідань психологиня пояснила симптомом уникання: клієнт робить це не на зло адвокату. Комплексний ПТСР, за її словами, супроводжується втратою довіри до людей, зокрема до власного адвоката. З такими клієнтами варто тримати чіткі межі й письмові домовленості. Спікерка радила погодити години зв’язку, наперед окреслити тривалість зустрічі та залишити клієнтові право взяти паузу чи пропустити болісне запитання.

Наслідки контузії Т.Салабаш радила враховувати вже під час консультації. Через 20–25 хвилин розмови настає когнітивне виснаження, тож варто запропонувати п’ятихвилинну перерву. Клієнт може забувати дати, прізвища й послідовність подій, і плутанина в поясненнях не означає спроби ввести в оману. Самолікування алкоголем чи заспокійливими спікерка порадила оцінювати як процесуальний ризик. Якщо опонент у суді намагається через це дискредитувати показання клієнта, адвокату варто подати такий стан як супутній розлад, що є наслідком травми, і підтвердити це медичними документами.

Тригером може стати й сама організація роботи. Психологиня порадила не давати абстрактних обіцянок і після кожної зустрічі називати чіткий алгоритм наступних кроків. Клієнта варто попереджати навіть про двохвилинне запізнення.

Якщо клієнт усе ж спалахнув, адвокату варто знизити голос, удвічі сповільнити мовлення, відступити на два кроки й показати відкриті долоні. Казати «заспокойтесь» не слід, а апелювати до статей у такий момент марно. «Це не він, це травма з нами розмовляє. Нам потрібно повернути людину, з якою ми будемо працювати», — пояснила Т.Салабаш.

Раніше у НААУ спільно з Мінветеранів підготували методичні рекомендації щодо етичної та безбар’єрної комунікації з клієнтами-ветеранами. А психологиня Євгенія Журавель пояснила, як допомогти клієнтові в стані гострого стресу.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.