Адвокат з усіх великих літер: в Одесі представили фільм про Йосипа Бронза

Комітет з адвокатської етики Ради адвокатів Одеської області створив документальний фільм «Йосип Бронз. Шлях адвоката». Його представили на XVI Міжнародній науково-практичній конференції «Адвокатура: минуле, сучасність та майбутнє», у межах якої щороку відбуваються читання пам'яті Йосипа Львовича. Цього року йому виповнилося б 90.

«Знаками долі» Бронз називав зустрічі, які привели його у професію: правників у родині не було, а ідею вступати на юридичний подав двоюрідний брат. Далі були стажування у 1967 році, районні консультації Одещини, майже три десятиліття на посаді заступника голови обласної колегії адвокатів, участь у створенні Спілки адвокатів України і, з 2012 року, керівництво Радою адвокатів Одеської області.

Та головне у фільмі – люди, які його знали. Голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова вперше побачила Й.Бронза на установчому з'їзді Спілки адвокатів України, де він виступав з доповіддю. «Коли він заходив до будь-якої кімнати, всі звертали на нього увагу», – згадує вона. Пам'ятає вона й інше: приїжджаючи до Києва на засідання правління Спілки, віце-президентом якої був, Йосип Львович насамперед телефонував дружині – тоді ще зі стаціонарного телефону: «Валечко, ти як? Я вже приїхав, у мене все добре». За словами Л.Ізовітової, у шлюбі він був дуже щасливою людиною.

Ольга Жуковська, яка у 1994 році була віцепрезидентом Спілки адвокатів України, згадує: «Він був адвокатом з усіх великих літер – не лише знавцем права, а й режисером, сценаристом, актором і пристрасним втілювачем усіх етапів процесу аж до його кульмінації, блискучого виступу в дебатах». Членкиня Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тетяна Подольна пам'ятає, що Бронз ніколи не запізнювався: навіть у відрядженнях першим приходив на вокзал. Молодим адвокатам він повторював: «Поки ви запізнюєтеся до суду, вашого клієнта вже засудять».

Членкиня Ради адвокатів Одеської області Валентина Тулянцева познайомилася з ним у 1973 році, коли працювала секретарем судового засідання й збиралася стати прокурором. Місяць спостережень за Й.Бронзом у процесі змінив її плани: «Він ставився до адвокатури так, що неможливо було її не полюбити». Голова кваліфікаційної палати КДКА Одеської області Людмила Праведна розповідає, як він віддав половину зарплати адвокатам-пенсіонерам, яким бракувало на комунальні платежі, і пообіцяв ділитися з ними щомісяця.

В.о. голови Ради адвокатів Одеської області Олена Джабурія називає Йосипа Львовича не лише керівником, а й справжнім другом. За її словами, етику він вважав основою поведінки адвоката і повторював, що перш ніж вивчати правила, треба мати власний кодекс честі.

Голова Комітету з адвокатської етики Ради адвокатів Одеської області Нана Бакаянова познайомилася з Й.Бронзом у 1998 році, коли досліджувала адвокатську етику. Він допомагав їй матеріалами дисциплінарної практики, а згодом вони разом працювали над книгою «Адвокатура Одеси і Одеської області: історичні нариси». «Я хочу, щоби його пам'ятали, щоби майбутні покоління адвокатів не забували його. І мені здається, ми робимо для цього все можливе», – каже вона.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.