Охорона праці під час війни: правові ризики та відповідальність роботодавців

21 жовтня в Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл на тему «Охорона праці в умовах воєнного стану». Учасники обговорили, як війна змінила вимоги до безпечних умов праці, які гарантії залишаються за працівниками та яку відповідальність несуть роботодавці за порушення законодавства у цій сфері.

Модератор заходу, голова Комітету НААУ з питань трудового права Вікторія Поліщук наголосила, що тема охорони праці потребує нової уваги в умовах воєнних ризиків і масових переміщень працівників. Зміни до законодавства, ухвалені останніми роками, значно адаптували процедури, проте на практиці виникають колізії між обов’язками роботодавця та об’єктивними обставинами воєнного стану.

Як платити?

Після початку війни багато роботодавців не розуміли, як діяти, коли працівники перестали виходити на роботу, а підприємства фактично зупинили діяльність. Член Комітету Олексій Погрібняк нагадав, що згодом було ухвалено Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначив порядок роботи підприємств, але не врегулював питання оплати праці під час перебування працівників в укриттях.

Спікер проаналізував норми чинного законодавства, що регулюють ці відносини, зокрема Закон «Про оплату праці», Кодекс законів про працю, Закон «Про охорону праці» та Закон «Про колективні договори і угоди». Він також звернув увагу на постанову Кабміну від 07.03.2022 №221, якою керівникам державних органів та бюджетних установ було надано право самостійно визначати розмір оплати праці в період простою, але не нижче двох третин тарифної ставки.

О.Погрібняк пояснив, що КЗпП передбачає кілька підходів до оплати праці у випадках простою. Якщо робота зупиняється не з вини працівника через обставини непереборної сили, її оплата здійснюється в розмірі не менше двох третин посадового окладу. При цьому працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо існує небезпека для його життя чи здоров’я, у тому числі під час повітряної тривоги.

Адвокат виділив три можливі варіанти дій під час оголошення тривоги: продовження роботи в укритті з повною оплатою; оформлення простою з оплатою відповідно до ст. 113 КЗпП; або переведення працівника на іншу роботу за його згодою. Він зауважив, що більшість підприємств наразі не оформлюють простій формально, а просто зберігають заробітну плату на час перебування працівників в укриттях.

Окремо звернув увагу на роль колективних договорів у врегулюванні цього питання. Галузеві угоди, зокрема у сфері культури та освіти, вже містять рекомендації щодо збереження середнього заробітку за час перебування працівників в укриттях, якщо це відбувається у робочий час. Тож підприємствам варто передбачати такі положення у власних колективних договорах, щоб уникнути спорів з власниками та контролюючими органами.

Підсумовуючи виступ, О.Погрібняк зазначив, що питання оплати праці під час перебування працівників в укриттях уже має сформовану практику, і вибір конкретної форми — за роботодавцем, який повинен забезпечити як безпеку працівників, так і справедливий підхід до їх оплати.

Безпечна гнучкість

Запровадження воєнного стану стало безпрецедентним викликом для трудового законодавства: роботодавці й працівники працюють в умовах примусової евакуації, постійних тривог, мобілізації, руйнування інфраструктури та змін у бронюванні.

За цих обставин, на думку членкині комітету Валерії Долгоєр, норми законодавства мають адаптуватися так, щоб гарантувати право на безпечні умови праці.

Вона нагадала, що Законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»було змінено підходи до місця виконання роботи та режимів робочого часу у зв’язку з релокацією підприємств. Водночас роботодавець не звільняється від дотримання вимог охорони праці: ст. 6 цього Закону зберігає заборону примусової праці та право працівника на безпечні і здорові умови праці в повному обсязі.

В.Долгоєр звернула увагу, що останнім часом зросла кількість актів з охорони праці в різних галузях — вони встановлюють вимоги як до безпеки робіт, інвентарю та устаткування, так і до діяльності експертних організацій. Ключовий принцип лишається незмінним: роботодавець відповідає за безпечні умови праці, повинен створити безпечне середовище, забезпечити навчання та інструктажі, засоби індивідуального й колективного захисту і фінансувати заходи з охорони праці. Дозволені гнучкі формати (дистанційна та змішана робота) не скасовують вимог безпеки — їх слід адаптувати й належно комунікувати працівникам.

Окремо спікерка нагадала про види інструктажів з охорони праці та підстави для їх проведення (початок роботи, переведення, перерва в роботі, зміни у нормативних документах, виконання робіт підвищеної небезпеки, ліквідація аварій тощо).

Для ілюстрації важливості дотримання вимог адвокат навела судову практику:

• вирок, залишений без змін апеляцією, у якому начальницю цеху притягнуто до кримінальної відповідальності через допуск до роботи особи без належного оформлення, медоглядів, інструктажів і навчання, що призвело до загибелі;
• справу щодо загибелі працівника об’єкта критичної інфраструктури внаслідок підриву на вибуховому пристрої, де суд не встановив порушень з боку роботодавця, оскільки було проведене службове розслідування, а документацію з охорони праці було оформлено належним чином;
• позицію Верховного Суду у спорі, пов’язаному з призупиненням трудових відносин у зв’язку з релокацією медзакладу та неможливістю забезпечити безпечні умови праці — належні й безпечні умови визначені як вагомий елемент виконання трудового договору.

Інструктажі під сирени

Членкиня комітету Наталія Кохан зосередилася на двох блоках обов’язків роботодавця: проведенні інструктажів і організації укриттів. Вона нагадала, що обидві сторони трудових відносин мають не лише права, а й прямі обов’язки: працівник — додержувати трудової та технологічної дисципліни, норм з охорони праці й локальних актів підприємства; роботодавець — створити безпечні та нешкідливі умови праці, забезпечити навчання й інструктажі, а в умовах воєнного стану — організувати тимчасові укриття для належного виконання роботи.

Паралельно зі ст. 13 Закону «Про охорону праці», яка покладає на роботодавця обов’язок проводити навчання з охорони праці, ст. 40 Кодексу цивільного захисту зобов’язує організовувати навчання з питань цивільного захисту. Для функціонування системи управління охороною праці роботодавець створює відповідні служби (зокрема службу охорони праці), за потреби — комітети, запроваджує посадові інструкції, розробляє й затверджує положення та інструкції на основі типових актів. За невжиття необхідних заходів він несе пряму відповідальність.

Усі працівники під час прийняття на роботу і в процесі діяльності проходять за рахунок роботодавця інструктажі з охорони праці, навчання (зокрема з надання першої медичної допомоги) та ознайомлюються з правилами дій у разі аварій і стихійних лих. Працівники, зайняті на роботах підвищеної небезпеки, відповідно до Типового положення, затвердженого наказом Держкомітету з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15, щороку проходять спеціальне навчання і перевірку знань.

Розділ про інструктажі передбачає вступний, первинний, повторний, а за потреби — позаплановий та цільовий інструктажі. Періодичність залежить від характеру робіт. Кожен інструктаж завершується перевіркою знань, а результати фіксуються у журналі реєстрації інструктажів.

Навчання з цивільного захисту проходить у робочий час і за кошт роботодавця відповідно до Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях (постанова Кабміну від 26.06.2013 №444).

Що стосується організації укриттів, то це питання регулюється законодавством з цивільного захисту. До захисних споруд належать сховища, протирадіаційні укриття, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття, що формують єдиний фонд. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об’єктів до складу та виключення таких об’єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затверджений постановою Кабміну від 10.03.2017 №138. Керівники суб’єктів несуть персональну відповідальність за облік, інвентаризацію, належне утримання, державну реєстрацію прав і своєчасне подання достовірних відомостей про об’єкти фонду.

Варіанти укриттів

У продовження виступу колеги проректорка Вищої школи адвокатури НААУ Ірина Василик зупинилася на практичних питаннях організації укриттів на підприємствах. Сьогодні створення безпечних приміщень є не лише елементом цивільного захисту, а й прямим обов’язком роботодавця убезпечити працівників не лише від виробничих, а й від воєнних ризиків.

Через відсутність детального правового регулювання роботодавцям рекомендовано самостійно впроваджувати практичні рішення. Зокрема, розробляти внутрішні інструкції або порядки дій працівників у разі сигналу «повітряна тривога». У таких документах доцільно визначити обов’язки працівників — припинити роботу, перейти до укриття, зазначити місце розташування сховищ, порядок дій для тих, кого тривога застала поза робочим місцем, та підтвердити ознайомлення під підпис.

На підприємствах можуть існувати три основні варіанти дій:

1) використання власних захисних споруд (сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення);

2) укладення договору з іншим підприємством щодо користування його укриттям;

3) направлення працівників до найближчих захисних споруд, визначених місцевими органами влади.

У наказі про затвердження порядку дій працівників слід передбачити персональну відповідальність за невиконання вимог безпеки.

Окремо І.Василик звернула увагу на особливості для закладів освіти: вони можуть проводити офлайн-навчання лише за наявності власних укриттів. ДСНС розробила рекомендації щодо організації сховищ для дітей, учнів і студентів.

Спікерка також підкреслила важливість технічного оснащення укриттів — засобами зв’язку, вентиляцією, освітленням, аптечками, запасами води та тривалих продуктів. Укриття мають регулярно перевірятися, тестуватися й підтримуватися в належному стані. Постійна комунікація між керівництвом і працівниками, інструктажі з евакуації та оновлення внутрішніх документів допомагають підтримувати готовність до надзвичайних ситуацій.

Забезпечити контроль

Детальніше про облаштування укриттів і бомбосховищ на підприємствах розповіла членкиня Ради Комітету Наталія Кайда. Вона нагадала, що захисні споруди цивільного захисту створюються для захисту людей від бойових дій, техногенних аварій і стихійних лих, а тому їхнє належне утримання та готовність — це прямий обов’язок керівника підприємства, незалежно від форми власності.

Процедура облаштування укриттів передбачає послідовні кроки: вибір приміщення, проведення технічного обстеження, забезпечення споруди засобами життєзабезпечення та регулярний контроль її стану. Керівник повинен щорічно організовувати огляд і перевірку технічного стану укриттів, призначати відповідальну особу за їх утримання, розробляти план евакуації працівників і вести журнал перевірок.

Спікерка звернула увагу на типові проблеми, що виникають під час виконання цих вимог і переходять у судову площину. Вона навела позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.01.2025, де розглядалось питання зобов’язань балансоутримувача щодо приведення захисних споруд у належний технічний стан. Суд дійшов висновку, що територіальні органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій не наділені повноваженнями звертатися до суду з такими позовами, а їх право на оскарження бездіяльності балансоутримувачів не передбачене законом.

Н.Кайда також зазначила, що Верховний Суд аналогічно визначив відсутність таких повноважень і в прокурорів, і у військових адміністрацій. Тобто жоден із цих суб’єктів не може звертатися до суду із вимогами про зобов’язання привести укриття у стан готовності. При цьому обмеження на проведення перевірок, запроваджені Кабміном, не є підставою для таких позовів.

Нещасні випадки

Адвокатка Олена Черевко акцентувала увагу на нещасних випадках на виробництві під час війни. Вона нагадала, що Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає нещасний випадок як обмежену в часі подію або раптовий вплив небезпечного виробничого фактора/середовища під час виконання трудових обов’язків, що спричинили шкоду здоров’ю чи смерть. Згідно із Порядком розслідування і обліку (постанова Кабміну від 17.04.2019 №337) подію можна кваліфікувати виробничою навіть тоді, коли її спричинила військова агресія, за одночасної наявності трьох умов:

• працівник діє в інтересах роботодавця;
• подія стається у робочий час/відрядженні/на території роботодавця;
• існує причинно-наслідковий зв’язок між подією та ушкодженням.

Адвокатка навела приклад: поранення охоронця підприємства під час ракетного обстрілу буде виробничим випадком, а травмування поза робочим часом у власних справах — ні.

Про будь-який інцидент працівник має повідомити роботодавця й надати докази; роботодавець протягом доби інформує Держпраці та військову адміністрацію, не пізніше наступного робочого дня створює комісію, за підсумками розслідування складає акт і впродовж трьох днів передає примірники потерпілому та заінтересованим особам. Якщо акт не складають або його зміст оскаржується, звертаються до Держпраці; її рішення може бути оскаржене в суді.

Водночас Верховний Суд в одній із справ наголосив: пов’язаність випадку з виробництвом встановлює виключно комісія, суд замість неї цей факт не констатує.

Серед новацій воєнного часу - дія постанови Кабміну була поширена і на оформлених працівників, і на виконавців за цивільно-правовими договорами, ФОПів, членів фермерських господарств та фактично допущених до роботи; розслідування може проводитись дистанційно.

Але обов’язки роботодавця охоплюють не лише повідомлення і створення комісії, а й збирання доказів (табелі обліку часу, акти, пояснення, фото/відео, медичні довідки). Окремо спікерка відзначила перехід до нової моделі встановлення інвалідності/ступеня непрацездатності за наказом МОЗ від 10.12.2024  № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» із залученням експертних команд.

Відповідальність роботодавця

У продовження теми нещасних випадків на виробництві В.Поліщук зосередилася на питанні відповідальності роботодавця. Вона звернула увагу на дві актуальні позиції Верховного Суду, що визначають межі такої відповідальності в умовах війни.

Перша справа — №939/1280/22 (постанова від 13.12.2023). Водій державного підприємства під час виконання службових обов’язків наїхав на вибуховий пристрій і загинув. Верховний Суд дійшов висновку, що роботодавець не несе відповідальності, оскільки порушень вимог законів «Про охорону праці» та Кодексу законів про працю не було встановлено. Суд підкреслив: підприємство вжило всіх необхідних заходів для забезпечення безпечних умов, а ризик був пов’язаний із бойовими діями та мінуванням території окупаційними військами.

Друга справа — №210/6142/23 (постанова від 22.01.2025). Працівник загинув на робочому місці внаслідок ракетної атаки, отримавши тяжкі опіки, несумісні з життям. Верховний Суд визнав, що смерть настала через воєнні дії, тому відшкодування моральної шкоди не може бути покладене на роботодавця.

За словами В.Поліщук, у таких випадках постраждалі або їхні родини мають право звертатися до суду з вимогами про компенсацію моральної шкоди, покладаючи відповідальність на державу-агресора. Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що такі збитки можуть відшкодовуватися за рахунок коштів, отриманих із фондів відновлення України, у тому числі міжнародної допомоги.

Модераторка підкреслила, що роботодавець звільняється від відповідальності лише за умови, якщо забезпечив безпечні умови праці: провів інструктажі, організував укриття, виконав вимоги законів «Про охорону праці» та КЗпП. Якщо ж ці заходи не були здійснені, саме роботодавець відповідатиме за порушення.

Юридичні наслідки

Членкиня Ради Комітету Тетяна Зайцева розкрила питання видів відповідальності роботодавця. Вона нагадала, що ст. 44 Закону «Про охорону праці» передбачає чотири види: дисциплінарну, матеріальну, адміністративну і кримінальну.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю (ст. 147–149). Вона застосовується до посадових осіб, винних у порушенні правил або інструкцій з охорони праці, невиконанні колективного договору, приписів Держпраці чи наказів підприємства. До дисциплінарних стягнень належать догана або звільнення, а в окремих галузях — додаткові заходи, визначені статутами чи положеннями про дисципліну.

Матеріальна відповідальність передбачена тим самим Кодексом і настає, коли є пряма шкода, протиправна дія чи бездіяльність, вина та причинно-наслідковий зв’язок. Роботодавець повинен компенсувати шкоду, завдану здоров’ю працівника, у тому числі витрати на лікування, реабілітацію, втрачений заробіток і моральну шкоду. Це можливо за наявності акта про нещасний випадок, медичного висновку або рішення суду. Компенсація може бути виплачена і добровільно — за домовленістю або колективним договором.

Адміністративна відповідальність передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема ст. 41. Вона полягає у накладенні штрафів за порушення вимог охорони праці, зокрема за несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Це питання впливає на право працівників на пільгову пенсію, а під час війни ускладнюється випадками, коли робочі місця залишилися на окупованих територіях.

Кримінальна відповідальність регламентується статтями 271–275 Кримінального кодексу. Вона застосовується, якщо порушення вимог охорони праці призвело до шкоди здоров’ю чи загибелі працівника. Покарання може варіюватися від штрафів до виправних робіт, залежно від тяжкості наслідків і форми вини посадової особи.

Компенсації для спадкоємців

Завершуючи обговорення цієї теми, член Ради Комітету Дмитро Навроцький порушив питання права спадкоємців на отримання компенсації у випадках загибелі працівників під час виконання трудових обов’язків у період війни. Він пояснив, що чинне законодавство, зокрема Закон «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», передбачає виплату одноразової допомоги у разі смерті працівника.

Спікер зазначив, що такі виплати можуть успадковуватися — це прямо передбачено ст. 1227 Цивільного кодексу та ст. 83 КЗпП. Отже, якщо працівник загинув або помер від отриманих поранень, право на відповідні виплати переходить до його спадкоємців і входить до складу спадкової маси.

Разом із тим на практиці виникають спори щодо невиплати або невключення таких сум до спадкової маси. Часто це пов’язано з процедурними порушеннями — ненаданням необхідних документів до Пенсійного фонду або неповнотою інформації, що призводить до фактичних відмов у виплатах.

Д.Навроцький нагадав, що судова практика з цього питання вже формується. Одне з ключових рішень Верховного Суду — постанова КЦС від 13.12.2023, на яку посилаються понад сто судових рішень нижчих інстанцій. Суд дійшов висновку, що одноразова допомога підлягає включенню до спадкової маси і може бути отримана спадкоємцями.

Спікер також звернув увагу, що практика судів першої та апеляційної інстанцій залишається неоднорідною: трапляються як позитивні, так і негативні рішення. Проте аналіз наявних справ дозволяє вибудовувати правову позицію, спираючись на висновки Верховного Суду та враховуючи помилки, допущені на попередніх етапах.

Якщо прийшла перевірка

Про права роботодавців і працівників під час перевірки розповіла членкиня Ради Комітету Ганна Лисенко. Вона нагадала: порядок визначає один акт — Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Планові перевірки формально у планах з’являються, але діє мораторій; інспектори мають повноваження складати плани й розсилати повідомлення, однак самі планові заходи не проводяться. Позапланові — можливі (зокрема при нещасному випадку, зверненні тощо). З 1 жовтня 2025 року інспектори Держпраці отримали підставу виходити на перевірки за скаргами на мобінг.

Вирішуючи питання про допуск інспекторів, роботодавець може перевірити: службове посвідчення, дійсність на сайті; кого, що і на підставі чого перевіряють; чи не перевищено строки; чи справді прийшли до вашого підприємства. За наявності порушень у документах — посадових осіб можна не допускати до перевірки. Г.Лисенко застерегла: якщо документи перевірили й допустили інспекторів, суди часто трактують це як згоду з підставами та предметом перевірки — потім складніше оскаржувати штрафи через вади направлення.

Під час перевірки роботодавець має право:

• фіксувати дії інспекторів на відео (це доказ у суді);
• бути поінформованим про права й обов’язки;
• залучити адвоката;
• бути присутнім, залучати третіх осіб;
• отримати й уважно опрацювати акт перевірки, внести зауваження у відведені графи;
• оскаржувати неправомірні дії інспекторів, надмірні «вимоги» про документи поза предметом перевірки (скарга керівнику інспектора з вимогою конкретизувати перелік);
• оскаржувати припис (на практиці це призводить до зупинення його дії) і далі — постанову про штраф.

Окремий акцент — на предметі перевірки: інспектор не має права виходити за його межі. Якщо підстава — нещасний випадок конкретного працівника, вимагати масиви кадрових документів, перевіряти військовий облік чи оцінювати цивільно-правові договори «про всяк випадок» — неправомірно.

Вихід за межі

Огляд судової практики у справах про оскарження результатів позапланових перевірок Держпраці — насамперед через вихід за межі предмета інспекційного відвідування — представила адвокатка Анастасія Якімова.

Перший приклад — постанова суду касаційної інстанції 2024 року. У справі оскаржувалася перевірка, проведена на підставі п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (постанова Кабміну від 21.08.2019 №823), що визначає підстави для здійснення інспекційних відвідувань. Суд зазначив, що цей пункт не містить вичерпного переліку джерел інформації, адже відомості можуть надходити з будь-яких відкритих джерел, доступ до яких не обмежений законом. Водночас джерело інформації, на яке послалася Держпраці, не було конкретизовано, що дало підстави визнати акт перевірки незаконним і скасувати його.

Друга справа — постанова КАС ВС від 17.03.2021. Підставою для перевірки стало звернення працівниці про невиплату компенсації за невикористану відпустку. Однак інспектори перевірили підприємство повністю — усі трудові договори та кадрову документацію. Верховний Суд наголосив, що контролюючий орган вийшов за межі предмета перевірки: він мав дослідити лише питання, зазначені у зверненні. Перевірка інших аспектів трудових відносин не була правомірною, а результати перевірки суд визнав незаконними.

Подібну позицію підтвердив Третій апеляційний адмінсуд у постанові від 27.02.2025. Працівник скаржився на недоотримання зарплати та незаконне звільнення, проте інспектори перевіряли неоформлені трудові відносини щодо інших осіб. Суд встановив: підставою була скарга одного працівника, тож вихід за її межі є порушенням процедури. Акт перевірки скасовано.

У всіх розглянутих справах суди підкреслили: дотримання процедурних вимог — ключова умова законності перевірки, а будь-яке перевищення визначеного предмета тягне скасування її результатів.

Ключові моменти

Підсумовуючи захід, голова Комітету НААУ з питань трудового права нагадала озвучені ключові моменти.

Право на безпечні умови праці залишається конституційною гарантією навіть під час війни. Воєнний стан не скасовує обов’язків роботодавців щодо охорони праці — вони діють у повному обсязі відповідно до Конституції, Кодексу законів про працю, Закону «Про охорону праці» та міжнародних стандартів Міжнародної організації праці.

Роботодавець несе повну відповідальність за безпеку своїх працівників. Верховний Суд у своїх рішеннях допускає можливість покладення відповідальності на державу-агресора, однак це не звільняє роботодавця від обов’язку створювати безпечні умови.

Охорона праці охоплює також питання цивільного захисту — зокрема облаштування й утримання укриттів.

Всі ці аспекти відображено в методичних матеріалах, підготовлених Комітетом спільно з експертами. Вона подякувала учасникам за активність і зацікавлення, наголосила на відкритості Комітету до співпраці та подальшого обміну досвідом задля підвищення рівня правової обізнаності у сфері охорони праці.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.