Безпека у формі тиску: чому тримання підозрюваних в ІТТ є протиправним

Під приводом застосування заходів безпеки слідчий іноді відправляє підозрюваного до ізолятора тимчасового тримання. Таке рішення вкрай складно оскаржити і воно ухвалюється без урахування волі особи. Водночас, тримання в ІТТ відкриває практично безмежні можливості психологічного (а іноді і фізичного) тиску на підозрюваного, які сьогодні хочуть легалізувати на законодавчому рівні.

Що з цим робити, – обговорили учасники круглого столу «Застосування заходів безпеки до підозрюваних як метод впливу на них», організованого Національною асоціацією адвокатів України.

Участь у дискусії взяли представники Верховного Суду, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Офісу Генерального прокурора, Департаменту стратегічних розслідувань та Головного слідчого управління Національної поліції, Міністерства охорони здоров’я, а також члени комітетів НААУ з питань захисту прав людини, безоплатної правової допомоги, кримінального права та процесу, захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, інформаційної безпеки, військового права.

Після інциденту 5 липня в Шевченківському районному суді м. Києва, де обвинувачений, що вісім років чекав на вирок у своїй справі, вчинив самопідрив, політики раптово згадали про проект Закону №5661 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень про судовий розгляд та досудове розслідування».

Цим документом, який лежить у Верховній Раді вже більше двох років, пропонується впровадити у КПК нове поняття «забезпечення безпеки», яким позначати здійснення заходів, передбачених Законом «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», які спрямовані на захист життя, здоров’я, житла та майна осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, від протиправних посягань.

«Трагічна подія, що сталася у суді на початку місяця, підняла цілий пласт давніх правових проблем. І ми всі спостерігаємо, як ці проблеми сьогодні намагаються вирішувати. Не завжди професійно, але дуже швидко. І такий підхід не може не наражати на помилки», - застерегла голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова.

Вона закликала з обережністю ставитися до внесення законодавчих змін стосовно забезпечення безпеки учасників кримінального процесу. «Чи дійсно потрібна така норма? Чи сприятиме законопроект захисту прав людини? Чи дійсно він має на меті удосконалення судового процесу? Про безпекові проблеми учасників кримінального провадження ми говоримо досить часто і давно, і шукаємо шляхи їх ефективного вирішення. І ми маємо знати, де місце даної норми, яка пропонується, в якому законі їй місце, - зазначила голова НААУ, РАУ. - Про заходи безпеки вже згадується у КПК, зокрема, у статтях 65, 130-1, 221, 228. Але сьогодні захисникам відомо (і вони про це вголос говорять), що заходи безпеки використовуються з метою застосування непрямих форм катування, ІТТ переповнюються особами, які тримаються там на підставі постанови слідчого про застосування заходів безпеки. Тому врегульовуючи ці питання, перш за все, потрібно подбати про запровадження законодавчих запобіжників щодо можливості зловживання цим правом, тим паче, використання їх з метою катування та переховування осіб від правосуддя».

Нагадаємо, Україна ще у 1995 році, вступивши до Ради Європи, взяла на себе зобов’язання забезпечити дотримання прав осіб, які піддаються кримінальному переслідуванню. Зокрема, такі особи не повинні утримуватись під вартою в підрозділах органу, котрий здійснює досудове розслідування (ізоляторах тимчасового тримання), понад строк, установлений законом.

Сьогодні установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у ЗСУ. Але в окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Таке правило і виняток з нього закріплені у ст. 4 Закону про попереднє ув’язнення.

Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у  кримінальному судочинстві» (ч. 2 ст. 3, ч. 1. ст. 19) передбачає одним із можливих заходів безпеки переведення підозрюваного до іншого слідчого ізолятора чи місце із спеціальним режимом тримання (ІТТ). Рішення про застосування заходів безпеки приймається зокрема слідчим, дізнавачем чи прокурором, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи.

Порядок тримання осіб в ізоляторах визначається на відомчому рівні, зокрема:

• Правилами внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженими наказом МВС від 02.12.2008 №638;
• Інструкцією про порядок тримання осіб у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання), затвердженою наказом СБУ від 26.07.2008 №589.

Як на практиці застосовуються заходи безпеки до підозрюваних розповіла голова Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ганна Колесник: «Слідчий на основі рапорту виносить постанову про застосування заходів безпеки до підозрюваної особи. Такі постанови фактично нічим не обґрунтовуються. Вони містять загальні фрази на зразок «є підстави вважати», «з оперативної інформації стало відомо» і завершуються рішенням утримувати особу в ІТТ до певної дати. Такі постанови не надаються ані захисникам, ані підозрюваним, аби максимально ускладнити їх оскарження. Адвокат не знає навіть конкретної дати винесення постанови», - звертає увагу Г.Колесник.

Вона наголосила, що тримання в ІТТ тривалий період негативно впливає на психіку людини, адже там часто тиснуть на підозрюваних, примушуючи співпрацювати зі слідством, змінити захисника, який виявився надто активним, тощо. При цьому в ІТТ немає навіть медичної частини, куди б можна було звернутися зі скаргами на стан здоров’я. Також в умовах постійних ракетних атак люди перебувають під постійною загрозою втрати життя, адже в ізоляторах відсутні бомбосховища.

Голова Комітету з питань захисту прав людини окреслила правові проблеми, що супроводжують застосування заходів безпеки: «Підставою для ухвалення постанови про застосування заходів безпеки є позапроцесуальний документ – рапорт. А прямої відповідальності в органу досудового розслідування за безпідставне застосування до підозрюваних осіб заходів безпеки немає, чим ці органи і користуються. При цьому законодавством не визначено  незалежного суб’єкта, котрий міг би контролювати законність застосування заходів безпеки», - зауважила Г.Колесник.

У поточному році факти порушень прав людини, які пов’язані із поміщенням підозрюваних в ІТТ під приводом застосування заходів безпеки набули масового характеру. Про це розповіла заступник директора Департаменту моніторингу додержання права на справедливий суд та процесуальних прав Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини Любов Журавська. «Ми розуміємо, що тримання в ІТТ є способом тиску на підозрюваних з метою їх схилення до викриття у вчиненні злочину, або ж тиску на захисника, - зауважила вона. - І це впливає на перебіг досудового розслідування».

Л.Журавська запевнила, що позиція Омбудсмена однозначна: якщо слідчі під час досудового розслідування приймають рішення із застосування заходів безпеки до підозрюваних у вигляді застосування дострокового переведення із СІЗО до ІТТ, то це є порушенням прав. «Але найбільше обурення викликає те, що коли захисники звертаються  слідчих суддів, оскаржують такі рішення слідчих, на другий день чи в той же день з’являється нове рішення», - додала вона. - У квітні цього року Уповноважений направив подання Генпрокурору про суттєві порушення прав у зв'язку з прийняттям слідчими таких рішень. Ми просили не лише перевірити законність таких рішень, але і вжити заходів, щоб такого не було в подальшому».  Втім, зі слів Л.Журавської, у відповідь ОГП повідомив, що порушень прав підозрюваних, до яких були застосовані заходи безпеки, виявлено не було. «Це змусило нас негайно реагувати. Уповноважений направив до комітетів Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, з питань правової політики свої пропозиції про необхідність нормативного врегулювання цього питання. У парламенті запропонували провести круглий стіл з Офісом Генерального прокурора і обговорити ці питання», - розповіла представник Омбудсмена.

В Офісі Генерального прокурора існування проблеми визнають. Прокурор Департаменту нагляду за додержанням законів Нацполіцією та органами, які ведуть боротьбу з оргзлочинністю Андрій Літковець розповів, що ця проблема виникла на початку 2000-х, але замовчувалася. Чиновник уважає, що розміщення осіб до яких застосовано заходи безпеки в ІТТ є незаконним, а відповідальність за це мають нести слідчі органів, котрі ініціюють це питання. «Офіс Генерального прокурора підніме актуальну статистику скільки підозрюваних осіб тримають в ІТТ під приводом застосування до них заходів безпеки. В певній мірі слідчі зловживають своїми процесуальними правами, в тому числі й процесуальними правами захисників», - сказав він.

Аспект сприйняття проблеми судовою владою розкрив суддя Касаційного кримінального суду ВС Сергій Фомін. «Для судів, які розглядають справи по суті, це питання допустимості отриманих доказів, - пояснив він. - Правильно роблять ті захисники, що звертаються щодо таких порушень. І застосування заходів безпеки є порушенням. Але для цього потрібний механізм встановлення незаконних методів проведення розслідування, підтвердження саме цих фактів, які суд самостійно встановлювати не може. У нас немає таких засобів і заходів».

Зрештою учасники круглого столу підтвердили існування системних порушень у застосуванні заходів безпеки у вигляді тримання підозрюваних в ізоляторах тимчасового тримання. Підготовлені учасниками матеріали планується передати Раді адвокатів України для подальшої оцінки та ухвалення рішень, спрямованих на вирішення проблеми.

Які проблеми супроводжують тримання підозрюваних в ІТТ?

Заступник голови Комітету НААУ з питань захисту прав людини Сергій Старенький:

- Проблема тримання підозрюваних в установах ІТТ останнім часом почала набувати масового характеру. Ми можемо спостерігати, що часто постанови про застосування заходів безпеки не носять завдання реального застосування таких заходів. Вони спрямовані на те, щоб ізолювати підозрюваного від захисту та чинити на нього позапроцесуальний вплив.

Тримання підозрюваних в установах правоохоронних органів, що розслідують справу, є грубим порушенням зобов’язань України, взятих при вступі до Ради Європи.

Голова Комітету НААУ з питань адвокатської практики Богдан Кушнір:

- На жаль, ми маємо безліч фактів, коли органи слідства створюють штучні умови для зловживання заходами безпеки, особливо щодо підозрюваних. Щоденний і щогодинний тиск на людину, порушення її конституційних прав, повне ігнорування права на захист. Також ми можемо говорити про зловживання посадовим становищем, відверте затягування розгляду заяв та скарг тощо.

Сторона захисту постійно направляє скарги і запити, але навіть суди, які зобов'язані дотримуватися верховенства права, часто відмовляють у відкритті провадження за ст. 206 КПК. І це вже набуло масового характеру.

Голова Комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Володимир Клочков:

- Тримання підозрюваних в ІТТ під штучно вигаданими заходами безпеки є незаконними. Це можна розцінювати тільки як тортури та порушення основних конституційних прав і свобод людини. Дані факти підтверджують і в Офісі Омбудсмена, і в Офісі Генпрокурора. Це пов’язано з тим, що легше контролювати, управляти ізолятором тимчасового тримання, легше давати вказівки, створювати підстави для того, щоб підозрюваний і його адвокат не могли реалізувати свої права. Зокрема, так створюються підстави для неможливості проведення судових засідань з розгляду ініційованих захистом клопотань, апеляційних скарг. Все це робиться з метою тиску на сторону захисту.

Голова Комітету з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки Андрій Циганков:

- Зловживання правом на захист особи з метою його протиправного утримання в ІТТ поза вимог чинного законодавства, в першу чергу, демонструє, як українська правоохоронна система з немовчазної згоди судів та суддів може яскраво перетворити застосування європейських норм, імплементація яких ввела систему ІТТ в системну стратегію обмеження прав особи та створення обмеження права сторони захисту. І, мабуть, вказане визначає безкарність, коли системно права і свободи перетворюються в Україні на привід для тортур та знущань, як на головну стратегію сторони обвинувачення незалежно від інституцій. Це головне. Як наслідок - використання європейських новел, які несистемно вриваються в чинне законодавство України для впливу на інститут захисту, втручання в адвокатську діяльність та створення місць прослуховування та стеження з елементами відеоконтролю за адвокатами. Нам потрібна Європа у чинному законодавстві України, але без фільтрації та знущання над нею правоохоронної машини держави.