Ототожнення адвоката з клієнтом: ключові аспекти та значення для юридичної спільноти

Заборона ототожнення адвоката з його клієнтом є фундаментальною гарантією незалежності адвокатської діяльності та права на захист. Чинний Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 з моменту прийняття прямо забороняє ототожнювати адвоката з клієнтом. Водночас тривалий час у законодавстві бракувало дієвого механізму відповідальності за порушення цієї норми, внаслідок чого це призводило до порушень прав адвокатів та юридичного нігілізму з боку суб’єктів правозастосування та суспільства, що, своєю чергою, негативно впливало як на психологічний стан та репутацію адвокатів, так і на дієвість представництва та захисту клієнтів.

Цю ситуацію покликаний змінити ухвалений 16.07.2025 Закон України № 4547-IX, який запроваджує юридичну відповідальність за публічне ототожнення адвоката з клієнтом. Цей акт має внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, спрямовані на забезпечення реального дотримання гарантій адвокатської діяльності. У Національній асоціації адвокатів України відзначили, що таким чином буде створено чіткий механізм реагування на випадки тиску, публічної дискредитації та ототожнення з клієнтами, що підривали незалежність професії. Отже, вперше на  законодавчому рівні буде встановлено конкретні санкції за  дії, які раніше лише засуджувалися професійною спільнотою без належних наслідків. Розглянемо ті новації, що передбачає Закон.

Адміністративна відповідальність: стаття 185-16 КупАП

Ключовою новацією став новий склад адміністративного правопорушення — стаття 185-16 КУпАП «Порушення заборони на  ототожнення адвоката з клієнтом». Відтепер публічне ототожнення особою адвоката з  його клієнтом, якому цей адвокат надає професійну правничу допомогу, має визнаватися протиправним діянням, за яке порушник може нести адміністративну відповідальність. Причому закон прямо зазначає, що відповідальність настає, навіть якщо такі дії вчинено без мети перешкоджати виконанню адвокатом його професійних обов’язків із захисту чи представництва клієнта. Таким чином, покарання можливе за сам факт неправомірної «ідентифікації» адвоката з підзахисним, незалежно від намірів винної особи.

Важливо, що наявність чи відсутність мети відмежовує адміністративне правопорушення від можливого складу кримінального правопорушення за ст. 397 КК (якщо буде доведено, що ототожнення здійснювали саме з  метою перешкодити діяльності адвоката, винна особа може нести саме кримінальну відповідальність за втручання в правомірну діяльність захисника).

За публічне ототожнення адвоката з клієнтом встановлено штрафні санкції. Згідно з частиною 1 ст. 185-16 КУпАП громадянам загрожує штраф у розмірі від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн), а посадовим особам — від 300 до 400 нмдг (від 5100 до 6800 грн). Якщо ж протягом року особа вже притягувалася до адмінвідповідальності за таке саме порушення та повторно його вчинила (ч. 2 ст. 185-16), карається значно суворіше — штрафом від 600 до 800 нмдг (від 10200 до 13600 грн), незалежно від наявності в особи статусу посадової особи. Така диференціація відповідальності покликана запобігти систематичним випадкам дискредитації адвокатів.

Важливо, що  законодавець додав до  ст.  185-16 примітку, яка роз’яснює зміст терміна «ототожнення адвоката з клієнтом». Під таким ототожненням розуміється будь-яка ідентифікація (асоціація, пов’язування) адвоката з клієнтом, з діяльністю чи вчинками його клієнта, що  створює упереджене ставлення до  адвоката, вказує на  особисту причетність адвоката до  справи клієнта, впливає на  незалежний статус адвоката та/або  чинить негативний тиск під час здійснення адвокатської діяльності, та/або порушує гарантії адвокатської діяльності, та/або перешкоджає реалізації прав адвоката, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Таким чином, об’єктивна сторона охоплює будь-які публічні заяви чи дії, що ідентифікують адвоката з його клієнтом, з діяльністю чи вчинками клієнта, і при цьому здійснені без прямого наміру перешкодити адвокату виконувати свої обов’язки.

Критерієм ототожнення є не просто згадка про адвоката у контексті його клієнта, а наділення адвоката рисами або  відповідальністю клієнта, формування хибної думки, що адвокат нібито солідарний із злочинними діями чи  поглядами свого підзахисного. Наприклад, не є ототожненням повідомлення у ЗМІ, що «адвокат X представляє інтереси підозрюваного Y у справі про державну зраду» — це констатація факту здійснення захисту. Натомість публічні заяви на кшталт «адвокат X — такий самий зрадник Батьківщини, як і його клієнт Y» або «захисники терористів поділяють їхню вину» — мають всі ознаки ототожнення. У другому випадку адвокату приписують властивості клієнта (зрадника, терориста тощо), формується упереджене ставлення до нього в суспільстві, ставиться під сумнів його лояльність державі та незалежність як правника. Саме такі випадки і підпадають під дію нового закону.

Упровадження адміністративної відповідальності має на меті припиняти саме зловживання — злісні, безпідставні ототожнення, що  мають на  меті тиск або дискредитацію захисників, а не будь-яку згадку про них поряд з клієнтами.

Адміністративні справи за ст. 185-16 розглядатимуть районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді). Оскільки суб’єктами правопорушення можуть бути як громадяни, так і посадові особи, саме суд може забезпечити неупереджений розгляд справи та оцінку, чи мало місце неправомірне ототожнення. Складання ж протоколів про адміністративні правопорушення доручено самоврядним органам адвокатури: це компетенція голів рад адвокатів регіонів або уповноважених членів ради адвокатів регіону. Такий підхід означає, що ініціювати притягнення до відповідальності за цією статтею зможе сама адвокатська спільнота, фіксуючи випадки порушення гарантій.

Надалі зібрані матеріали передаватимуться до суду, який і вирішуватиме питання про винуватість та накладення штрафу. Зауважимо, що на відміну від типових адміністративні правопорушення, де протоколи складають поліцейські чи інші органи, тут акцент зроблено на ролі органів адвокатського самоврядування — це підкреслює значущість порушення прав адвокатів і довіру законодавця до адвокатури в питанні захисту своїх прав. З указаним підходом добре знайомі як адвокати, які і до цього мали право звертатися до органів адвокатського самоврядування з метою складання протоколу за ненадання чи неповне або несвоєчасне надання відповіді на адвокатський запит, так і органи адвокатського самоврядування, які мають досвід передачі матеріалів до суду за вказаними адміністративними провадженнями.

Доповнення до Кримінального кодексу: деталізація втручання в діяльність адвоката

Окрім введення адміністративних штрафів, новий закон посилює захист адвокатів і шляхом змін до КК. Зокрема, ст. 397 («Втручання в діяльність захисника чи представника особи») перейменовано на «Втручання в діяльність адвоката» та доповнено конкретизацією форм можливого втручання. Раніше ця кримінальна норма була сформульована досить узагальнено та передбачала відповідальність за «вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи порушення встановлених законом гарантій такої діяльності». Тепер же закон уточнює, які саме дії слід розцінювати як протиправне перешкоджання адвокатській діяльності. Зокрема, до переліку кримінально караних діянь віднесено:

— незаконне перешкоджання прибуттю адвоката до суду, органів прокуратури, органів досудового розслідування, на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, до їх окремих приміщень;

— незаконне перешкоджання зустрічі адвоката з особою, якій надається правнича допомога;

— будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню професійної діяльності адвоката та виконанню його повноважень із здійснення захисту або представництва особи, визначених законами або іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, спроби усунути або  перешкодити адвокату під час захисту чи представництва клієнта можуть кваліфікуватися як кримінальне правопорушення, якщо вони містять склад перешкоджання діяльності захисника. Однак власне публічне ототожнення (наприклад, образливі заяви чи публікації, що прив’язують адвоката до злочинів клієнта) віднесено законом до площини адміністративної відповідальності — очевидно, щоб мати більш спрощений і оперативний механізм реагування на такі випадки.

Отже, кримінальна відповідальність за втручання в роботу захисника (ст. 397 КК) отримає більш чіткі обриси. Якщо раніше адвокати часто скаржилися, що притягнути винних за цією статтею складно через розмитість формулювань, то тепер у КК будуть прямо прописані конкретні види протиправних дій — від недопуску адвоката до підзахисного чи суду до інших умисних перепон. Як і раніше, такі діяння є кримінальним правопорушенням, але нова редакція ст. 397 КК України покликана полегшити правоохоронцям кваліфікацію подібних випадків та забезпечити невідворотність покарання за посягання на гарантії адвокатської діяльності.

Важливо підкреслити, що  хоча ототожнення адвоката з клієнтом як таке кримінальним правопорушенням не визначене (йдеться про адміністративний проступок), у ряді ситуацій воно може супроводжуватися й діями, що підпадають під ст. 397 КК. Наприклад, публічна кампанія проти адвоката із ярликами «адвокат терористів» може перерости у фізичні перешкоди його присутності в суді чи погрози — за такі дії настане вже кримінальна відповідальність. Отже, новий закон має комплексно охопити різні рівні посягань на роботу захисника, від інформаційно-психологічного тиску (адміністративний проступок) до прямого перешкоджання діяльності (кримінальне правопорушення).

Поняття ототожнення адвоката з клієнтом: межі дозволеного

Ототожнення адвоката з клієнтом означає приписування адвокатові рис, дій чи відповідальності його клієнта лише на тій підставі, що він здійснює захист або представництво клієнта. Іншими словами, суспільство або окремі особи починають сприймати адвоката як «співучасника» чи носія поглядів клієнта, стираючи межу між позицією підзахисного і професійною роллю його захисника.

Міжнародні стандарти адвокатської діяльності категорично застерігають від  таких явищ. Зокрема, в Основних положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні  1990  року) зазначено, що  «адвокати не  повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків».

Схожі положення містяться і в актах Ради Європи та міжнародної адвокатської спільноти. Рекомендація № R (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів проголошує, що адвокати не повинні потерпати або опинятися під загрозою санкцій чи тиску, якщо вони діють у  відповідності зі своїми професійними стандартами.

Стандарти незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації адвокатів (IBA) уточнюють: «Адвокат не повинен ототожнюватися чи ідентифікуватися владою та  громадськістю з  його клієнтом або зі справою його клієнта, незалежно від того, наскільки популярним або, навпаки, непопулярним може бути це справа».

Зовсім нещодавно, 12 березня 2025 року була прийнята Конвенція про захист професії адвоката, частина п’ята статті 6 якої прямо зобов’язує держав-учасниць забезпечити, щоб адвокати не зазнавали несприятливих наслідків внаслідок ототожнення їх з їхніми клієнтами або зі справою їхніх клієнтів. Тобто на рівні міжнародних зобов’язань закріплено обов’язок держав захищати адвокатів від таких посягань, і Україна, ухваливши відповідний закон, фактично імплементує ці стандарти у національне законодавство. Це є частиною загального принципу незалежності адвокатури, без дотримання якого право кожної особи на правову допомогу та справедливий суд не може бути реалізоване повною мірою.

На жаль, в Україні проблема ототожнення адвоката з підзахисним набула особливої гостроти останніми роками. За даними Комітету захисту прав адвокатів НААУ, кількість випадків такого ототожнення неухильно зростає. Якщо в  2022 році було зафіксовано  13 випадків публічної дискредитації адвокатів через асоціювання їх з клієнтами, то у 2023 році — вже 21, у 2024 — 28, а лише за перше півріччя 2025 року — 32 випадки. Це свідчить про тривожну тенденцію: в умовах суспільно-політичної поляризації та воєнного стану дедалі частіше адвокатів намагаються зробити «заручниками» політичних процесів, навішуючи ярлик причетності до провини чи поглядів їхніх клієнтів. Подібні дії формують атмосферу залякування, підривають авторитет і незалежність адвокатури, а зрештою — позбавляють громадян ефективного права на захист.

Важливо розрізняти допустиму критику адвоката чи обговорення стратегії захисту — і неприпустиме ототожнення. Журналісти і громадськість мають право висвітлювати судові процеси, обговорювати аргументи сторін — це частина принципу гласності судочинства. Такі повідомлення самі по собі не створюють упередженого ставлення до  адвоката, якщо подані нейтрально і без оцінок про особу захисника. Натомість якщо висловлювання вказують на особисту підтримку адвокатом позиції клієнта чи виправдовування його діянь, або ж містять заклики до негативного поводження з адвокатом через його роботу — це і є неправомірна персоналізація, проти якої спрямований закон. Отже, межа проходить там, де комунікація про адвоката перестає бути нейтральною і перетворюється на інструмент його дискредитації чи тиску.

Приклади і наслідки ототожнення: уроки судової практики

Історія української адвокатури вже має трагічні приклади, коли ототожнення захисника з  клієнтом призводило до фізичної розправи. Найвідоміший випадок — вбивство адвоката Юрія Грабовського у 2016 році. Він здійснював захист російського військовослужбовця, обвинуваченого в участі у збройному конфлікті на сході України, й зазнавав через це значного тиску10. У березні 2016 Юрія Грабовського було викрадено, а згодом його вбили, а тіло знайшли закопаним біля траси на  Черкащині. Цей резонансний злочин продемонстрував, наскільки небезпечними можуть бути наслідки ототожнення адвоката з клієнтом у суспільно чутливих справах. За фактом убивства адвоката Грабовського винних осіб було засуджено судом до довічного ув’язнення та 15 років позбавлення волі.

Ще один показовий приклад — ситуація довкола адвоката Андрія Доманського, який захищав журналіста К. Вишинського, обвинуваченого у державній зраді. У ході цієї резонансної справи захисник зазнав як процесуального тиску (спроби притягнути його до відповідальності в межах справи клієнта), так і масованої кампанії дискредитації в  медіа. Адвоката публічно звинувачували у  «проросійських симпатіях» лише через те, що він представляв інтереси журналіста. Хоча прямого насильства вдалося уникнути, цей кейс засвідчив, як ототожнення з клієнтом використовується для тиску на адвоката і може поставити під загрозу його кар’єру та репутацію.

Не менш небезпечним був досвід адвоката Руслана Мошковського, який у 1990-х роках здійснював захист серійного вбивці Анатолія Онопрієнка. У цій справі широко фіксувався суспільний і медійний тиск, пов’язаний із тим, що адвокат виступав на боці підсудного з великою кількістю тяжких злочинів. Хоча не існує публічно задокументованого вироку чи рішення, яке б прямо кваліфікувало дії щодо нього як «ототожнення адвоката з клієнтом», цей кейс часто наводиться як ілюстрація проблеми стигматизації адвокатів, які беруться за справи, що мають високий рівень суспільної неприязні. Цей випадок став одним із перших у незалежній Україні, що виявив проблему ототожнення: суспільство не було готове відокремити особу адвоката від жахливих злочинів його клієнта.

Негативні наслідки ототожнення адвоката з клієнтом є не тільки національною проблемою, а відбуваються і у найрозвиненіших державах світу. У Сполучених Штатах задокументовано випадки, коли розлучні спори призводили до насильства проти адвокатів через ототожнення їх із позицією клієнта. Наприклад, у грудні 2022 року в штаті Джорджія чоловік на ім’я Ален Тає (Allen Tayeh) застрелив адвоката своєї колишньої дружини Дугласа Льюїса, який представляв її у процесі розлучення, після чого підпалив офіс юриста. Адвоката було знайдено мертвим у згорілому приміщенні; нападника невдовзі затримали та звинуватили у навмисному вбивстві та підпалі. Льюїс загинув унаслідок нападу, що приголомшило юридичну спільноту в місті Лоренсвілл. Мотив злочину полягав у ненависті обвинуваченого до своєї колишньої дружини та її справи — він сприймав адвоката як учасника конфлікту на боці дружини. Як зазначає ABA Journal, саме емоційна напруга сімейних процесів часто стоїть за погрозами і нападами на юристів: сімейні справи породжують особливо сильні емоції, і сторона, що програла, інколи переносить ненависть з опонента на його адвоката. Це призводить до ототожнення захисника з клієнтом, як у випадку Льюїса, де адвоката фактично сприйняли «винним» за дії та позицію його клієнтки.

У Китаї практикується переслідування адвокатів, які захищають непопулярних, з точки зору влади, клієнтів, з ототожненням їх із цими клієнтами та їхніми справами. Показовою є справа адвоката-правозахисника Ван Юнхана (Wang Yonghang) у провінції Ляонін. Він брався захищати послідовників забороненого руху Фалуньгун і публічно ставив під сумнів законність репресій проти них, за що у листопаді 2009 року був засуджений китайським судом до 7 років ув’язнення. Адвокат фактично став заручником власної професії — його ув’язнили як «злочинця» за здійснення захисту (його звинуватили у «підриві закону через сектантську діяльність»). Під час досудового тримання під вартою адвоката жорстоко побили: поліція зламала йому кістку ноги, відмовляючи в оперативному лікуванні, через що розвинулося тяжке інфікування рани. Владні структури ототожнили Ван Юнхана з його клієнтами — послідовниками Фалуньгун — розглядаючи правову допомогу як співучасть у «злочинній» діяльності секти. Хоча сам адвокат не належав до Фалуньгун, його притягнули до  кримінальної відповідальності саме у зв’язку з роботою на користь цих клієнтів, фактично караючи за позицію захисту. Цей випадок набув розголосу у правозахисних колах (включно з Amnesty International, що визнала його в’язнем сумління) як кричущий приклад порушення принципу, що «адвоката не можна ототожнювати з клієнтом чи його справою».

Резонансним був випадок, пов’язаний з Еріком Дюпон-Моретті, відомим французьким адвокатом, який зіткнувся з  погрозами через те, кого він захищав. Дюпон-Моретті виступав захисником Абделькадера Мераха — брата терориста, винного у серії вбивств у 2012 році в Тулузі.

У 2017 році особа відкрито погрожувала адвокату фізичною розправою саме за його участь у захисті цього підсудного. Хоча фізичного нападу не сталося, Дюпон-Моретті отримував погрози життю. Зрештою нападника було притягнуто до відповідальності — суд у Парижі засудив його до 3 місяців ув’язнення умовно за факт погрози вбивством адвоката. Цей інцидент викликав широкий суспільний відгук у Франції щодо нерозуміння ролі адвоката. У свідомості нападника адвокат був ототожнений зі своїм клієнтом та «його злочином». Чоловік прямо заявляв, що Дюпон-Моретті заслуговує кари за те, що захищав Мераха. Така реакція відображає поширений у масовій свідомості стереотип, ніби захисник поділяє моральну відповідальність свого підзахисного. Як зазначалося у звітах CNRS, суспільство нерідко схильне вважати адвоката «аморальним» лише через те, що він представляє злочинця, — і випадок з погрозами Дюпон-Моретті наочно продемонстрував цей розрив між розумінням правосуддя та громадською думкою.

У Великій Британії одними з найтрагічніших прикладів ототожнення адвоката з клієнтом стали резонансні вбивства правників у Північній Ірландії під час конфлікту. Патрік Фінукейн (Pat Finucane), білфастський соліситор, який захищав членів Ірландської республіканської армії (IRA), був застрелений у себе вдома в лютому 1989 року перед очима родини. Напад здійснили лоялістські парамілітарні угруповання, і надалі з’ясувалося, що до злочину могли бути причетні представники спецслужб (було виявлено ознаки змови, розслідуваної в межах справи «Finucane vs. UK»). Фінукейн загинув, ставши жертвою політично вмотивованого вбивства, а його справа набула міжнародного розголосу — питання про співучасть державних органів розглядалось навіть Європейським судом з прав людини. Мотив вбивства полягав у ототожненні адвоката з його клієнтами-республіканцями. За  свідченням сина загиблого, правоохоронці того часу не бачили різниці між бойовиком IRA і його юристом: «Якщо не можеш дістатися до обвинуваченого, берешся за його соліситора», — такий підхід, фактично, застосували до Фінукейна. Вбивці сприйняли адвоката як «частину» ворожої сторони, знехтувавши його нейтральною роллю в судочинстві. Аналогічно було вбито і ще одну відому соліситорку, Розмарі Нельсон, у 1999 році — після тривалих погроз за те, що вона захищала націоналістичних клієнтів, її було вбито вибухом авто, причому розслідування також виявило попередні факти залякування з боку поліції. Обидва трагічні кейси стали уроком про недопустимість ототожнення захисника з підзахисним на ґрунті політичної чи релігійної ворожнечі.

Це підкреслює фундаментальний принцип верховенства права: адвокат не є продовженням свого клієнта, і посягання на нього через неприязнь до клієнта є посяганням на саму систему правосуддя.

Наведені випадки з  різних країн демонструють небезпечні наслідки ототожнення адвоката з  його клієнтом або  справою. Вбивства, напади, погрози і переслідування юристів на ґрунті ненависті до їхніх підзахисних підривають засади правосуддя і верховенства права.

Навіть менш екстремальні прояви ототожнення все одно завдають шкоди. Зафіксовано чимало епізодів фізичного і процесуального тиску на адвокатів саме через ототожнення: перешкоджання допуску захисників до судових засідань, безпідставне відкриття кримінальних проваджень проти адвокатів тощо. Нерідко ініціатори таких дій прямо заявляють, що адвокат «занадто активно захищає злочинця» або «виправдовує зрадника» — тобто фактично вважають сумлінне виконання захисником своєї роботи співучастю у злочині.

Медійні кампанії з дискредитації адвокатів також стали тривожною тенденцією, у публічному просторі з’являються замовні матеріали, які виставляють адвоката аморальною особою через склад його клієнтів, поширюються образи та погрози на його адресу. Усі ці випадки об’єднує одне — порушення фундаментального принципу, за  яким адвокат є  незалежним професіоналом, а не «тінню» свого клієнта.

Дискусія навколо нового Закону: аргументи «за» і «проти»

Запровадження відповідальності за  ототожнення адвоката з  клієнтом викликало жваву дискусію у правничій спільноті та серед журналістів. Критики закону, серед яких низка медійних та правозахисних організацій, застерігали про можливі негативні наслідки для свободи слова. З їхньої точки зору, норми про адміністративне правопорушення виписані надто широко і нечітко, що може призвести до цензури під час висвітлення судових справ. Зокрема, звертається увага, що закон оперує оціночними поняттями — «упереджене ставлення», «негативний тиск», «особиста причетність» адвоката — без чіткого правового визначення цих термінів. Через це «навіть проста констатація факту захисту адвокатом конкретної особи може стати підставою для  притягнення до  відповідальності», побоюються представники ЗМІ. До того ж заборона згадувати адвокатів як учасників процесу нібито суперечить принципу гласності судочинства і праву громадськості знати, що відбувається на відкритих судових засіданнях. Критики наголошують, що в міжнародній практиці принцип неототожнення спрямований передусім на захист адвоката від переслідувань з боку держави, а не обмеження публічної критики чи інформування суспільства. Тому поява адміністративних стягнень проти журналістів чи активістів, на їх думку, віддаляє Україну від демократичних стандартів та  може мати «охолоджувальний ефект» на медіапростір. З цієї причини ряд організацій закликали парламент переглянути або скасувати ухвалені зміни, вказуючи на їхню потенційну неконституційність та небезпеку для свободи вираження поглядів.

Водночас прихильники закону  — передусім адвокатська спільнота — наполягають, що побоювання є перебільшеними, а норми нової статті застосовуватимуться виключно з метою захисту прав адвокатів. У  НААУ підкреслюють: встановлена заборона ніяк не обмежує свободу висловлювань чи право критикувати адвокатів і клієнтів. Йдеться лише про заборону неправомірної персоналізації, коли адвоката навмисно ототожнюють із позицією чи діями клієнта з метою його дискредитації, тиску або підриву незалежності адвокатської діяльності. Закон не забороняє обговорювати хід процесу чи дії адвоката, не вводить жодної попередньої цензури  — він лише встановлює чіткі межі, за якими починається порушення професійних прав захисника. Ці межі цілком узгоджуються з Конституцією України та міжнародними стандартами, які допускають обмеження свободи слова заради захисту прав інших осіб (у цьому разі — права адвоката на професійну безсторонність і безпеку). Представники адвокатури звертають увагу, що для притягнення до відповідальності необхідно довести факт саме ототожнення у розумінні закону — тобто наявність наслідків у вигляді упередженого ставлення, шкоди незалежності чи правам адвоката. Кожен випадок буде розглядатися в індивідуальному порядку судом, тож про автоматичні санкції чи «масове переслідування журналістів» не йдеться.

Ба більше, наголошуємо, що закон ліквідує правовий вакуум, який існував досі. Якщо журналіст або посадовець дійсно переступили межу, перетворивши адвоката на об’єкт необґрунтованих нападок за його діяльність, то раніше у адвоката не було ефективних засобів захисту, окрім як звертатися за захистом порушених прав до НААУ чи цивільними позовами про захист честі. Тепер же з’явився швидкий механізм притягнення винних до відповідальності. Це матиме значний профілактичний ефект: багато потенційних критиків замисляться, перш ніж публічно переходити межу і перетворювати адвоката на мішень нападок. На цей момент в юридичному середовищі триває дискусія щодо окремих положень нового закону.

Показовим буде і те, чи підпише цей Закон Президент України (станом на вересень 2025 р. Рада адвокатів України публічно закликала Главу держави підписати ухвалений Закон).

Отже, попри одностайну підтримку адвокатської спільноти, остаточна доля й реалізація норми ще залежать від політичної волі та подальшого нормативного доопрацювання.

Значення нового Закону для адвокатів та юридичної спільноти

Прийняття закону про відповідальність за ототожнення адвоката з клієнтом є, без перебільшення, історичним кроком для української адвокатури. Уперше на рівні закону запроваджено реальні важелі впливу на порушників професійних гарантій, що зміцнює статус адвокатури як невід’ємного інституту правосуддя.

Встановлена пряма заборона і штрафи за публічне ототожнення адвоката з  клієнтом та  його діями фактично реалізують на практиці давню норму про гарантії незалежності адвоката. Тепер кожен адвокат отримує інструмент правового захисту від персональних нападок і  зможе посилатися не  лише на  етичні засади, а й на конкретну статтю КУпАП, що має превентивний характер.

Деталізувавши склад злочину в ст. 397 КК, законодавець ускладнив можливість уникнути покарання тим, хто перешкоджає роботі адвоката чи посягає на його права. Це має охолоджуючий ефект для недобросовісних правоохоронців або  інших осіб, які раніше могли безкарно чинити тиск на адвокатів (наприклад, не допускаючи їх до підзахисних, вилучаючи матеріали справи, застосовуючи силу тощо).

Закон закріплює на рівні держави повагу до адвокатури, демонструючи, що  держава готова захищати адвокатів від свавільних нападок і гарантувати їм безпеку при здійсненні захисту. Це, зі свого боку, підвищує довіру громадян до адвокатів і мотивує останніх сміливо братися за складні справи, не боячись репресій за виконання своїх обов’язків. Кожен адвокат буде краще захищений законом, а отже, краще захищені й права його клієнтів на кваліфіковану правову допомогу.

Висновки

Новий закон має системний ефект, він не лише заповнює прогалину в національному законодавстві, але й наближає Україну до високих міжнародних стандартів у сфері правосуддя та прав людини. Як відзначає Рада адвокатів України, цей крок став потужним сигналом підтримки правозахисної місії адвокатів і підтвердженням відданості принципам верховенства права та поваги до професійної гідності захисників. Україна демонструє, що лишається правовою державою, яка цінує роль адвокатури в забезпеченні справедливого суду та готова убезпечити її від неправомірного тиску.

Звичайно, будь-який новий механізм потребує практичного напрацювання. Адвокатська спільнота наразі приділяє велику увагу роз’ясненню положень закону та моніторингу його застосування. Перші прецеденти притягнення до відповідальності за ототожнення адвоката з клієнтом стануть своєрідним тестом ефективності цієї норми. Від того, наскільки сумлінно і неупереджено суди будуть розглядати такі справи, залежатиме довіра і з боку журналістів, і з боку самих адвокатів. Показово, що у професійному середовищі звучать заклики переходити від емоційних дискусій до конструктивного аналізу практики застосування нових норм. Це означає, що адвокати розуміють: реальна цінність закону проявиться через його реалізацію. Якщо він справді забезпечить належний баланс між свободою слова та захистом прав адвокатів — його можна буде назвати зразковим кроком вперед.

Наразі ж можна констатувати, що закон про заборону ототожнення адвоката з клієнтом — це об’єктивно назрілий і важливий інструмент захисту адвокатури. Він став прямою відповіддю на системну проблему, з якою стикалася правнича спільнота, і запровадив механізми її вирішення на майбутнє.

Для українських адвокатів це не лише новий рівень гарантій, але й визнання їхньої ролі у демократичному суспільстві. А для суспільства загалом — запорука того, що кожен, незалежно від обвинувачень, матиме захисника, який може виконувати свою роботу без остраху бути зганьбленим чи переслідуваним за свою професійну діяльність. Це зміцнює право на захист і наближає систему правосуддя України до європейських принципів справедливого суду та верховенства права.

Отже, адвокат — не клієнт. Усі учасники правового поля мають це усвідомлювати. Новий законодавчий механізм, за умови його належного застосування, стане дієвим інструментом проти спроб робити з адвокатів «ворогів» за їхню професійну діяльність. А в підсумку виграє кожен громадянин, чиє право на захист буде гарантоване сильною та незалежною адвокатурою.

ВІСНИК НААУ № 10 (115)

Автор публікації: Максим Сібілєв

Максим Сібілєв

адвокат

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.