Адвокат Євген Олесницький як театральний діяч, перекладач, критик і журналіст

Постаттю Євгена Олесницького захоплювалися його сучасники, а масштаб реалізованих ним політичних, економічних, правничих та культурно-просвітницьких проєктів вражає дослідників життя й діяльності видатного адвоката.

Євген Олесницький ще в студентські роки, навчаючись на правничому відділі (факультеті) Львівського університету, захопився журналістською та  літературною діяльністю, писав поезію й публіцистику. Від 1888 року він редагував журнал «Правда», а протягом 1885 — 1895 років був членом редакційної колегії газети «Діло». Перекладав твори польських, німецьких і російських авторів та видавав «Русько-українську бібліотеку». Брав жваву участь у діяльності студентських товариств «Дружний лихвар» та «Кружок правників», а на переломі 1870 — 1880-х років увійшов до грона чільних діячів нової хвилі піднесення народовського руху.

У другій половині  1880-х років Євген Олесницький, працюючи в адвокатських канцеляріях у Львові, брав діяльну участь у національному громадсько-політичному житті краю. Склавши 1 серпня 1891 р. адвокатський іспит, того ж року перебрався до Стрия, де відкрив власну адвокатську канцелярію. Саме з цього галицького міста він розгорнув свою широку правничу, громадсько-політичну й економічну діяльність, став одним із засновників Національно-демократичної партії. Протягом 1900 — 1917 років Євген Олесницький був послом (депутатом) Галицького крайового сейму, пізніше в 1911 — 1917 роках — Австрійського парламенту, де сміливо й успішно захищав українське селянство, виступав проти політичних угод із поляками, боровся за демократизацію виборчої системи та національні права галицьких українців.

Євген Олесницький очолював Український сеймовий клуб, домагався відкриття в Тернополі української державної гімназії та українського університету у Львові. Властиво, завдяки такій масштабній та різносторонній діяльності він заслужив на  увічнення своєї постаті в історії української літератури, ставши прототипом головного героя повісті Івана Франка «Перехресні стежки» — адвоката, народного захисника Євгенія Рафаловича.

Адвокат Євген Олесницький також увійшов в історію української культури як визначний театральний діяч. Ще в гімназійних літах він набув великого замилування українською сценою, згодом яскраво описавши в мемуарах свої юнацькі враження від гастролей у Тернополі театральних труп під дирекцією Антона Моленцького й Теофілії Романович. Згодом, будучи членом правління культурно-просвітницького товариства «Руська бесіда» у Львові, він виступав куратором заснованого цим товариством Руського народного театру.

Театральний референт товариства (протягом 1888 — 1890 років) Євген Олесницький дбав, аби в репертуарі театру були як твори галицьких і буковинських авторів, так і нові твори української соціальної драматургії письменників з Наддніпрянщини, а також актуальні твори європейських драматургів. Задля розширення репертуару української сцени він особисто переклав низку п’єс, зокрема «Пан Бенет» А. Фредра, «Донька Фабриція» А. Вільбрандта, «Лєна» М. Ясєнчика, «У сіті судьби» О. Потєхіна, «Свояки» М. Балуцького, удосконалив і  доповнив переклад Ост. Левицького лібрето опери «Галька» С. Монюшка, виконав переклади лібрето оперет «Циганський барон» Й. Штрауса, «Мікадо» А. Сулівана і «Лицар щастя» А. Чібульки.

Проживаючи протягом 1891 — 1909 років у Стрию, Євген Олесницький не лише сприяв місцевому економічному розвиткові Стрийщини, закладаючи повсюдно кредитні установи й кооперативи, а  ще й дбав про її культурний поступ. За його ініціативою та енергійною організаційною підтримкою в Стрию збудовано величний Народний дім. Рішення про спорудження будівлі ухвалили в 1894 році, а головою організаційного комітету обрали Є. Олесницького, який особисто вибрав земельну ділянку під забудову, провадив агітацію за збір коштів і шукав меценатів для народної будови. Проєктував Народний дім у  Стрию знаний львівський архітектор Іван Левинський, який дослухався опінії Євгена Олесницького, аби передбачити в будинку спорудження театральної зали з відповідністю вимогам до влаштування в ній вистав професійними театральними трупами. Народний дім урочисто відкрили 1 січня 1901 року, а вже в грудні 1905 року на його сцені виступали знамениті українські артисти Марія Заньковецька й Микола Садовський.

Будучи послом Галицького сейму, Євген Олесницький енергійно відстоював щорічне збільшення суми крайової субвенції для  Руського народного театру на влаштування театральних вистав. Так, у 1907 році за  його наполегливим лобіюванням театр отримав фінансову допомогу на  вісім тисяч корон для  розширення оркестру театру, щоби той міг виставляти опери. А в 1903 році він активізував роботу громадського комітету в справі побудови у Львові будинку для  українського театру й сам увійшов до  його керівництва як заступник голови. У Відні він провадив перемовини з керівниками знаної архітектурно-будівельної фірми «Фельнер і Гельмер», яка мала значний досвід спорудження театральних будинків, і домовився про виготовлення архітектурного проєкту на дуже вигідних умовах. Ескізний проєкт фірмою було виконано 1905 р. й навіть видано листівку з  видом майбутнього львівського театру. Однак Галицький сейм тоді не виділив достатню для початку будівництва фінансову допомогу (субвенцію) й ця справа так і залишилася не реалізованою.

Також Євген Олесницький стало опікав аматорський театральний гурток місцевого товариства «Руська бесіда» в Стрию, який за його підтримкою гарно розвивався протягом 1899 — 1903 років. Займався він ще й заснуванням читалень товариства «Просвіта» на Стрийщині, а в 1909 році став головою товариства «Просвіта» у Львові.

Євген Олесницький регулярно друкував у періодиці краю огляди театрального життя, проблемні й гостро полемічні статті про стан театральної справи, а також власні спогади про діяльність Руського народного театру, зокрема, про роботу в  ньому видатного артиста й театрального діяча Марка Кропивницького. В 1914 році, незадовго до початку Першої світової війни, з нагоди ювілею професійного українського театру в Галичині опублікував у львівському часописі «Діло» ґрунтовну історико-публіцистичну статтю «П’ятьдесятьлітний ювілей українського театру в  Галичині», в якій не лише здійснив докладний огляд півстолітнього періоду становлення й розвитку Руського народного театру Товариства «Руська бесіда» у Львові, а й ретельно проаналізував його репертуарну політику й творчий потенціал артистів, критично оцінив діяльність змінюваних директорів трупи й запропонував власний погляд на перспективи художнього поступу театру.

Досліджена театральна грань різнобічної культурно-просвітницької діяльності Євгена Олесницького є для нас важливою в оцінюванні інтелектуального потенціалу, широти творчих інтересів та розмаху громадської праці провідних постатей фахового середовища українських адвокатів на переломі дев’ятнадцятого й двадцятого століть, коли творився феномен «адвокатської доби» в процесі національного культурного й політичного відродження галицьких українців.

Список використаної літератури:

• Пилипчук Р. Історія українського театру (від витоків до кінця ХІХ ст.) Львів: Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2019. С. 330.
• Олесницький Є. Сторінки з мого життя. Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. С. 240 0Ч 241.
• Чарнецький С. Історія українського театру в Галичині. Нариси, статті, матеріали, світлини. Львів: Літопис, 2014. С. 168 — 169.; Олесницький С. П’ятьдесятьлітний ювілей українського театру в Галичині. Діло. 23 бер., 24 бер. 1914.
• Проскуряков В. Архітектура українського театру. Простір і дія. Львів: Срібне слово, 2004. С. 174 — 175.
• Чарнецький С. Історія українського театру в Галичині. Нариси, статті, матеріали, світлини. Львів: Літопис, 2014. С. 163.
• Олесницький Є. Кропивницький в Галичині. Діло. 1910. Чис. 95. 17 (30) квітня. С. 6.

ВІСНИК НААУ № 3 (119)

Автор публікації: Богдан Волошинський

Богдан Волошинський

викладач Івано-Франківського регіонального центру підвищення кваліфікації кадрів, магістр державного управління, член Національної спілки краєзнавців України

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.