Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката (текст українською)

Конвенцію про захист професії адвоката, ухвалену Радою Європи під час засідання 12 березня 2025 року, перекладено українською мовою.

Неофіційний переклад здійснено Національною асоціацією адвокатів України, чий представник (заступник голови НААУ, РАУ Валентин Гвоздій) брав безпосередню участь у розробці проекту в рамках роботи Комітету експертів з питань захисту адвокатів.

Нагадаємо, Конвенція стосується як самих адвокатів, так і професійних асоціацій. Містить положення щодо права на здійснення професійної діяльності, професійних прав, свободи вираження поглядів, професійної дисципліни, а також передбачає спеціальні заходи захисту адвокатів та їхніх асоціацій.

Текст документу англійською мовою можна завантажити на офіційному сайті Ради Європи за посиланням.

Наводимо переклад Конвенції:

CM(2024)191-add1final      12 березня 2025 року

1522 Засідання, 11 та 12 березня 2025 року

10 Юридичні питання

10.1 Європейський комітет з правового співробітництва (CDCJ)

Конвенція Ради Європи про захист професії адвоката

КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРОФЕСІЇ АДВОКАТА

Преамбула

Уряди держав-членів Ради Європи та інші сторони, що підписали цю Конвенцію, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

посилаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (СЄД № 5, 1950) та протоколи до неї, а також на практику Європейського суду з прав людини;

беручи до уваги Основні принципи, що стосуються ролі адвокатів, прийняті Восьмим Конгресом Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року);

беручи до уваги Рекомендацію № R(2000)21 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи про свободу здійснення адвокатської діяльності;

беручи до уваги Резолюцію 44/9 про незалежність і неупередженість судових органів, присяжних і засідателів та незалежність адвокатів, ухвалену Радою ООН з прав людини 16 липня 2020 року;

підкреслюючи фундаментальну роль, яку адвокати та їхні професійні асоціації відіграють у підтримці верховенства права, забезпеченні доступу до правосуддя та захисту прав людини і основоположних свобод;

відзначаючи з глибоким занепокоєнням, що адвокати все частіше піддаються нападам, погрозам, переслідуванням і залякуванням через свою професійну діяльність, а також неправомірному перешкоджанню або втручанню у здійснення їхньої законної професійної діяльності;

засуджуючи всі такі напади, погрози, переслідування, залякування та неправомірні перешкоди чи втручання;

враховуючи різні підходи в організації професії адвоката в державах-членах Ради Європи та інших державах, що підписали цю Конвенцію;

враховуючи необхідність зміцнення міжнародно-правової бази для забезпечення свободи здійснення адвокатської діяльності;

домовилися про таке:

Розділ I

Мета, сфера застосування та використання термінів

Стаття 1

Мета Конвенції

1. Метою цієї Конвенції є посилення захисту професії адвоката і права здійснювати цю професію незалежно і без дискримінації, неправомірних перешкод або втручання, а також без нападів, погроз, переслідувань або залякувань.
2. Ця Конвенція встановлює спеціальний механізм для забезпечення ефективного виконання її положень Сторонами.

Стаття 2

Сфера застосування

1. Дія цієї Конвенції поширюється на професійну діяльність адвокатів та їхніх професійних асоціацій.
2. Положення статей 5-9 цієї Конвенції застосовуються в тій мірі, в якій вони стосуються конкретної ситуації, до тих адвокатів, які надають під своїм професійним титулом, отриманим у країні походження, юридичні консультації, допомогу або представництво в країні перебування, яка є Стороною Конвенції, і які або (a) підпадають під дію заяви, зробленої іншою Стороною відповідно до частини 1 статті 20 цієї Конвенції, або (b) роблять це відповідно до законодавства країни перебування, яка є Стороною, права Європейського Союзу або міжнародних угод.
3. Положення статей 6 (Професійні права адвокатів), 7 (Свобода вираження поглядів) та частини 3 статті 9 (Захисні заходи) цієї Конвенції також поширюються на:

а) будь-яку особу, якій у порушення статей 5 і 8 цієї Конвенції було відмовлено у наданні статусу адвоката або свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності, або їх було анульовано чи призупинено;

б) будь-яка особа, яка визнана міжнародним судом або трибуналом, або органом, створеним міжнародною організацією, компетентною діяти у провадженні, що розглядається ним, при наданні консультацій або здійсненні дій у такому провадженні;

4. Дія положень пунктів (б) і (в) частини 3 статті 6 та частини 4 статті 9 цієї Конвенції також поширюється на осіб, які працюють за наймом або залучаються адвокатами для надання їм допомоги в здійсненні адвокатської діяльності, оскільки вони безпосередньо сприяють здійсненню професійної діяльності цими адвокатами.
5. Положення частини 4 статті 9 цієї Конвенції також застосовуються до осіб, які працюють на професійні асоціації або залучаються для надання допомоги професійним асоціаціям, у випадках, коли це безпосередньо пов’язано зі здійсненням професійними асоціаціями професійної діяльності.

Стаття 3

Використання термінів

Для цілей цієї Конвенції:

а) «Адвокат» означає будь-яку фізичну особу, яка відповідно до національного законодавства має кваліфікацію та дозвіл на здійснення адвокатської діяльності.

б) «Клієнт» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яку адвокат консультує, представляє чи надає допомогу.

в) «Потенційний клієнт» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка прагне, прямо чи опосередковано, отримати консультацію, допомогу або представництво від відповідного адвоката.

г) «Професійна асоціація» означає представницький орган, до якого прямо чи опосередковано належать або зараховані деякі або всі адвокати, і який несе певну відповідальність за організацію або регулювання їхньої професії відповідно до національного законодавства.

ґ) «Професійна діяльність адвокатів» означає будь-які дії з підготовки або надання консультацій, допомоги або представництва для клієнта або потенційного клієнта у зв'язку з тлумаченням або застосуванням права, національного, іноземного або міжнародного, як у країнах, де вони засновані, і які є Сторонами Конвенції, так і в будь-якому іншому місці, де це може здійснюватися, у тому числі у зв'язку з розглядом і роботою міжнародного суду або трибуналу чи органу, заснованого міжнародною організацією.

д) «Професійна діяльність професійних асоціацій» означає будь-яку діяльність, охоплену частиною 2 статті 4 цієї Конвенції.

е) «Органи державної влади» означає:

i) органи влади та управління на національному, регіональному та місцевому рівнях;

ii) законодавчі органи та судові органи під час виконання ними адміністративних функцій відповідно до національного законодавства;

iii) фізичні або юридичні особи, якщо вони виконують адміністративні функції.

є) Терміни «Встановлений законом» і «необхідний у демократичному суспільстві» вживаються в цій Конвенції в значеннях, наведених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у тлумаченні Європейського суду з прав людини.

Розділ II

Основні положення

Стаття 4

Професійні асоціації

1. Сторони забезпечують, щоб національна нормативно-правова база гарантувала, що професійні асоціації є незалежними, самоврядними органами. Будь-які вибори їхніх виконавчих органів повинні відбуватися відповідно до діючого законодавства і без зовнішнього втручання.
2. Сторони забезпечують професійним асоціаціям можливість:

1. підтримувати та представляти інтереси адвокатів та їхньої професії;

б) підтримувати та захищати незалежність адвокатів та їхню роль у суспільстві;

в) розробляти професійні стандарти поведінки та сприяти їх дотриманню відповідно до цієї Конвенції;

г) сприяти доступу до професії, постійному професійному навчанню та підвищенню професійного рівня адвокатів;

ґ) співпрацювати з адвокатами, іншими професійними асоціаціями та міжнародними, міжурядовими та неурядовими організаціями з питань права та адвокатської діяльності, включаючи підтримку та захист ролі адвокатів; та

д) сприяти підвищенню добробуту адвокатів та надавати їм та їхнім сім'ям допомогу в разі потреби.

3. Сторони забезпечують своєчасне та ефективне проведення консультацій з професійними асоціаціями щодо пропозицій уряду стосовно будь-яких змін у законодавстві, процесуальних та адміністративних правилах, які безпосередньо впливають на професійну діяльність адвокатів та регулювання професії.
4. Сторони забезпечують, щоб будь-яка вимога щодо належності до професійної асоціації не перешкоджала адвокатам створювати та брати участь в інших об'єднаннях для просування своїх професійних інтересів та діяльності.

Стаття 5

Право на здійснення адвокатської діяльності

1. Сторони забезпечують, щоб процедури допуску, продовження дозволу та повторного допуску до здійснення адвокатської діяльності були передбачені законом і відповідали таким вимогам:

а) формувалися на основі об'єктивних, релевантних та прозорих критеріїв, які застосовуються в рамках справедливого процесу; та

б) не містили дискримінаційних норм за будь-якою ознакою, забороненою прецедентним правом Європейського суду з прав людини.

2. Сторони забезпечують, щоб рішення щодо допуску, продовження дозволу та повторного допуску до здійснення адвокатської діяльності приймалися професійною асоціацією або іншим незалежним органом і могли бути оскаржені в незалежному та неупередженому суді або трибуналі, створеному відповідно до закону.

Стаття 6

Професійні права адвокатів

1. Сторони забезпечують адвокатам можливість:

а) пропонувати та надавати юридичні консультації, допомогу та представництво, в тому числі з метою захисту прав людини та основоположних свобод;

б) погоджуватися або відмовлятися приймати будь-яких фізичних або юридичних осіб в якості своїх клієнтів, а також припиняти відносини між адвокатом і клієнтом;

в) мати швидкий та вільний доступ до своїх клієнтів та потенційних клієнтів, навіть якщо вони позбавлені волі;

г) бути визнаними особами, які консультують, допомагають або представляють своїх клієнтів;

ґ) мати вільний доступ до будь-яких необхідних матеріалів, що знаходяться у володінні або під контролем компетентних органів державної влади, а також судів і трибуналів, коли вони діють від імені своїх клієнтів, без невиправданих затримок і обмежень;

д) мати вільний доступ до суду, трибуналу або іншого подібного органу, в якому вони мають право представляти клієнта, та можливість спілкування з таким судом, трибуналом або іншим подібним органом;

е) подавати заяви або клопотання від імені своїх клієнтів, у тому числі щодо відводу судді або члена органу, покликаного виносити рішення, або відводу прокурора у конкретній справі, а також щодо проведення процесуальних дій;

є) вільно брати участь у всіх судових процесах, в яких вони діють від імені клієнтів;

ж) інформувати громадськість про їхні послуги.

2. Сторони забезпечують, щоб адвокати не несли цивільної або кримінальної відповідальності за усні та письмові заяви, зроблені добросовісно та сумлінно під час здійснення всіх процесуальних дій від імені своїх клієнтів.
3. Сторони повинні забезпечити, щоб адвокати:

а) могли надавати клієнтам або потенційним клієнтам юридичні консультації віч-на-віч при особистій зустрічі;

б) могли конфіденційно спілкуватися з клієнтами та потенційними клієнтами будь-якими засобами та в будь-якій формі;

в) не були зобов'язані розголошувати, передавати або давати свідчення щодо будь-якої інформації або матеріалів, отриманих, прямо чи опосередковано, від клієнтів або потенційних клієнтів, а також щодо будь-якого обміну з ними та будь-яких матеріалів, підготовлених у зв'язку з таким обміном або веденням судових справ від їхнього імені.

4. На здійснення прав, передбачених частинами 1, 2 і 3 цієї статті, не може бути накладено жодних обмежень, крім тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві. Такі обмеження можуть включати, зокрема, вимоги щодо забезпечення доступності юридичних консультацій, допомоги та представництва для всіх.
5. Сторони забезпечують, щоб адвокати не зазнавали несприятливих наслідків внаслідок ототожнення їх з їхніми клієнтами або зі справою їхніх клієнтів. Ця стаття застосовується без шкоди для права на свободу вираження поглядів, захищеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та національним законодавством.

Стаття 7

Свобода вираження поглядів

1. Сторони забезпечують право адвокатів інформувати громадськість про питання, що стосуються справ їхніх клієнтів, з урахуванням лише тих обмежень, які встановлені законом, випливають з професійних обов'язків, вимог відправлення правосуддя та поваги до приватного життя і є необхідними в демократичному суспільстві.
2. Сторони забезпечують право адвокатів, індивідуально та колективно, а також професійних асоціацій сприяти забезпеченню верховенства права та його дотриманню, брати участь у публічному обговоренні змісту, тлумачення та застосування чинних і запропонованих правових норм, судових рішень, здійснення правосуддя та доступу до нього, заохочення та захисту прав людини, а також вносити пропозиції щодо реформ з цих питань.

Стаття 8

Дисциплінарні провадження

1. Сторони забезпечують, щоб підстави для притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності ґрунтувалися виключно на професійних стандартах поведінки, які передбачені законом і самі по собі відповідають правам і свободам, закріпленим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2. Сторони забезпечують, щоб дисциплінарні провадження щодо адвокатів:

а) розглядалися (i) незалежним та неупередженим дисциплінарним комітетом, створеним професійною асоціацією, або (ii) незалежним та неупередженим органом, або (iii) незалежним та неупередженим судом або трибуналом, створеним відповідно до закону;

б) розглядалися своєчасно;

в) проводилися відповідно до вимог справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з правом на отримання консультацій, правової допомоги та представництва адвоката за власним вибором; та

г) могли бути оскаржені відповідним адвокатом у незалежному та неупередженому суді або трибуналі, створеному відповідно до закону.

3. Сторони забезпечують, щоб будь-які дисциплінарні стягнення, що застосовуються до адвокатів, відповідали принципам законності, недискримінації та пропорційності. Будь-яка заборона на право займатися адвокатською діяльністю повинна накладатися лише за найсерйозніші порушення професійних стандартів.

Стаття 9

Заходи захисту

1. Сторони забезпечують, з урахуванням обмежень, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві для запобігання, розслідування чи переслідування злочинів або для захисту прав інших осіб, щоб адвокати:

а) мали доступ до адвоката за власним вибором у разі позбавлення волі;

б) могли без невиправданої затримки повідомити представника своєї професійної асоціації про своє позбавлення волі, правову підставу для цього та місце, де вони перебувають під вартою;

в) були забезпечені присутністю незалежного адвоката або представника своєї професійної асоціації під час:

1. будь-якого обшуку, проведеного в рамках цивільного, кримінального або адміністративного розслідування або процесу, як їх самих, так і будь-яких приміщень, транспортних засобів або пристроїв, що використовуються ними для професійної діяльності; або
2. вилучення або копіювання документів, будь-яких інших даних та будь-якого обладнання, що використовується ними у своїй професійній діяльності; за винятком випадків, коли особи, які проводять обшук або вилучення, не будуть вивчати документи або дані;

г) були поінформовані про права, передбачені пунктами a, б і в цієї частини, під час позбавлення волі, а також перед обшуком, вилученням або копіюванням документів.

2. Сторони забезпечують наявність і дотримання відповідних запобіжних заходів під час проведення перевірок або інших заходів, що здійснюються відповідно до нагляду за професією.
3. Сторони забезпечують, щоб професійні асоціації могли, з урахуванням обмежень, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві для запобігання, розслідування та переслідування злочинів або для захисту прав інших осіб, захищати права, викладені в цій Конвенції, у тому числі шляхом:

а) отримання вільного доступу через своїх представників до адвокатів, позбавлених волі, якщо адвокати про це просять;

б) отримання без невиправданої затримки інформації про відомі правоохоронним органам випадки нападів на адвокатів або їх вбивств, якщо є підстави вважати, що це сталося у зв'язку з їх професійною діяльністю, і ці випадки не були оприлюднені іншим чином, а адвокати не в змозі повідомити про це професійні асоціації самостійно;

в) отримання можливості бути присутніми на слуханнях у будь-яких провадженнях, порушених проти адвокатів, якщо є підстави вважати, що це пов'язано з їхньою професійною діяльністю.

4. Cторони:

а) забезпечують, щоб адвокати та їхні професійні асоціації мали можливість здійснювати свою професійну діяльність та користуватися своїми правами, передбаченими статтею 7 цієї Конвенції, не стаючи об'єктом (i) фізичного нападу будь-якої форми, погрози, переслідування або залякування; або (ii) будь-якого неправомірного перешкоджання або втручання;

б) утримуються від вчинення дій, зазначених у пункті (а) цієї частини; та

в) проводять оперативне розслідування за фактом вчинення дій, зазначених у пункті (а) цієї частини, якщо є підстави вважати, що вони можуть становити кримінальне правопорушення.

5. Сторони утримуються від вжиття будь-яких заходів або заохочення будь-яких дій, які б підривали незалежність та самоврядний характер професійних асоціацій.

Розділ III

Механізм моніторингу

Стаття 10

Група експертів із захисту професії адвоката

1. Група експертів із захисту професії адвоката (далі - ГРАВО) здійснює контроль за дотриманням положень цієї Конвенції Сторонами.
2. ГРАВО складається щонайменше з 8 членів і щонайбільше з 12 членів. Його члени обираються Комітетом Сторін, створеним відповідно до статті 11 цієї Конвенції, з числа кандидатів, висунутих Сторонами, строком на чотири роки, який може бути продовжений один раз. Кандидати повинні бути громадянами Сторін, які висувають їх кандидатуру.
3. Перші вибори 8 членів проводяться протягом одного року після набуття чинності цією Конвенцією. Вибори 4 додаткових членів проводяться після 25-ї ратифікації або приєднання до Конвенції.
4. Вибори членів ГРАВО відбуваються на основі наступних принципів:

а) вони обираються відповідно до прозорої процедури з числа осіб з високими моральними якостями, які продемонстрували професійний досвід у питаннях, які охоплюються цією Конвенцією;

б) серед членів ГРАВО не може бути двох громадян однієї і тієї ж держави;

в) вони повинні представляти різні правові системи;

г) склад має забезпечувати гендерний та географічний баланс;

ґ) члени ГРАВО здійснюють повноваження у їхній особистій якості. Вони є незалежними та неупередженими у виконанні своїх функцій і завжди повинні бути готовими виконувати свої функції ефективно.

5. Процедура виборів членів ГРАВО визначається Комітетом міністрів Ради Європи після консультацій зі Сторонами та отримання їхньої одностайної згоди протягом шести місяців після набрання чинності цією Конвенцією.
6. ГРАВО складає свої власні правила процедури.
7. Члени ГРАВО та інші члени делегацій, які здійснюють візити до країн, як зазначено в статті 12 цієї Конвенції, користуються привілеями та імунітетами, встановленими в додатку до цієї Конвенції.

Стаття 11

Комітет Сторін

1. Комітет Сторін складається з представників Сторін цієї Конвенції, і Сторони прагнуть досягти гендерного балансу в його складі.
2. Комітет Сторін скликається Генеральним секретарем Ради Європи. Його перше засідання проводиться протягом одного року після набрання чинності цією Конвенцією. У подальшому він збирається щоразу, коли цього вимагає одна третина Сторін, Голова Комітету Сторін або Генеральний секретар.
3. Комітет Сторін cкладає свої власні правила процедури.

Стаття 12

Порядок дій

1. Процедури оцінювання поділяються на раунди. ГРАВО визначає обсяг та відповідні засоби для проведення цієї процедури, такі як опитувальники, які можуть слугувати основою для процедури оцінювання дотримання Сторонами положень Конвенції.
2. ГРАВО отримує інформацію про дотримання Конвенції від відповідної Сторони. Крім того, він може отримувати інформацію про дотримання Конвенції від неурядових організацій та громадянського суспільства, професійних асоціацій, а також від національних установ із захисту прав людини. ГРАВО також належним чином враховує інформацію, отриману від інших джерел і органів Ради Європи, регіональних та міжнародних організацій у сферах, що підпадають під сферу дії цієї Конвенції.
3. ГРАВО може організовувати візити до країн у співпраці з національними органами влади та, за необхідності, за допомогою незалежних національних експертів, якщо отримана інформація є недостатньою і немає інших можливих способів достовірного отримання інформації, або у випадках, передбачених частиною 2 статті 13 цієї Конвенції. Візити носять допоміжний характер і обмежуються сферами, в яких, за рішенням ГРАВО, інформація є недостатньою, а також випадками, передбаченими в частині 2 статті 13 цієї Конвенції.
4. Візити проводяться делегацією ГРАВО. Під час візитів делегації можуть допомагати фахівці в конкретних галузях. Під час візитів делегація повинна:

i. користуватися свободою пересування у відповідній юрисдикції;

ii. мати можливість контактувати з державними органами влади;

iii. не мати перешкод для приватних зустрічей з особами, з якими вони хочуть провести інтерв'ю;

iv. мати доступ до матеріалів, що стосуються візиту до країни.

5. ГРАВО готує проєкт звіту, що містить аналіз виконання положень, на яких ґрунтується оцінка, а також пропозиції та зауваження щодо того, яким чином відповідна Сторона може вирішити виявлені проблеми. Проєкт звіту передається для коментарів Стороні, яка проходить оцінювання. Її зауваження повинні бути враховані ГРАВО при підготовці звіту.
6. На основі всієї отриманої інформації та коментарів Сторони ГРАВО ухвалює свій звіт і висновки щодо заходів, вжитих відповідною Стороною для виконання положень цієї Конвенції. Ця доповідь та висновки надсилаються відповідній Стороні та Комітету Сторін. Доповідь і висновки ГРАВО оприлюднюються з моменту їх прийняття разом із зауваженнями зацікавленої Сторони.
7. Без шкоди для процедури, передбаченої частинами 1-6 цієї статті, Комітет Сторін може ухвалити на основі доповіді та висновків ГРАВО рекомендації, адресовані цій Стороні (a) щодо заходів, яких необхідно вжити для виконання висновків ГРАВО, за необхідності встановлюючи дату подання інформації про їх виконання, та (б) спрямовані на сприяння співробітництву з цією Стороною з метою належного виконання цієї Конвенції.

Стаття 13

Невідкладна процедура

1. Якщо ГРАВО отримує достовірну інформацію, що вказує на ситуацію, коли проблеми вимагають негайної уваги для запобігання або обмеження масштабу або кількості серйозних порушень Конвенції, вона може вимагати від відповідної Сторони термінового подання спеціальної доповіді про заходи, вжиті для запобігання таким порушенням.
2. Беручи до уваги інформацію, надану відповідною Стороною, а також будь-яку іншу достовірну інформацію, яка є в її розпорядженні, ГРАВО може призначити одного або декількох своїх членів для проведення розслідування та термінового звітування перед ГРАВО. Якщо це виправдано і за згодою Сторони, розслідування може включати візит на її територію.
3. Після вивчення результатів розслідування, зазначених у частині 2 цієї статті, ГРАВО передає ці результати відповідній Стороні та, у разі необхідності, Комітету Сторін, Комітету Міністрів та Парламентській Асамблеї Ради Європи разом з будь-якими коментарями та рекомендаціями. Звіт і висновки ГРАВО оприлюднюються з моменту їх прийняття разом із зауваженнями відповідної Сторони.

Стаття 14

Рекомендації

1. ГРАВО може ухвалювати, за необхідності, рекомендації щодо виконання цієї Конвенції.

Стаття 15

 Відносини з іншими органами

Комітет Міністрів та Парламентська Асамблея Ради Європи повинні періодично бути проінформовані про виконання цієї Конвенції.

Розділ IV

Зв'язок з іншими міжнародними документами

Стаття 16

Зв'язок з іншими міжнародними документами

1. Ця Конвенція не зачіпає прав та обов'язків, що випливають з інших міжнародних документів, учасниками яких є або стануть Сторони цієї Конвенції, які містять положення з питань, що регулюються цією Конвенцією, і які забезпечують більший захист права адвокатів вільно здійснювати свою професію.
2. Сторони цієї Конвенції можуть укладати між собою двосторонні або багатосторонні угоди з питань, що регулюються цією Конвенцією, з метою доповнення або посилення її положень або сприяння застосуванню закріплених у ній принципів.

Розділ V

Прикінцеві положення

Стаття 17

Підписання та набуття чинності

1. Цю Конвенція відкрито для підписання державами-членами Ради Європи, державами, що не є членами Ради Європи, які брали участь у її розробці, та Європейським Союзом.
2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
3. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку 8 держав, що її підписали, у тому числі щонайменше 6 держав-членів Ради Європи, висловили свою згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції відповідно до положень попередньої частини.
4. Стосовно будь-якого підписанта, який висловлюватиме свою згоду про обов'язковість для нього цієї Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

Стаття 18

Приєднання до Конвенції

1. Після набуття чинності цією Конвенцією Комітет міністрів Ради Європи може після консультацій зі Сторонами цієї Конвенції та отримання їхньої одностайної згоди запросити будь-яку державу, яка не є членом Ради Європи і не брала участі в розробці цієї Конвенції, приєднатися до цієї Конвенції рішенням, прийнятим більшістю голосів, передбаченою статтею 20.d Статуту Ради Європи, та одностайним голосуванням представників Договірних держав, які мають право засідати в Комітеті Міністрів.
2. Стосовно будь-якої держави-члена, яка висловлюватиме свою згоду про обов'язковість для неї цієї Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження Генеральному секретарю Ради Європи.
3. Будь-яка Сторона, яка не є членом Ради Європи, бере участь у фінансуванні діяльності ГРАВО та Комітету Сторін відповідно до умов, встановлених Комітетом Міністрів.

Стаття 19

Територіальна сфера застосування

1. Будь-яка держава або Європейський Союз під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи затвердження може визначити територію (території), до якої застосовуватиметься ця Конвенція.
2. Будь-яка Сторона може в подальшому в будь-який час заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві, і за чиї міжнародні відносини вона відповідає або від чийого імені вона уповноважена давати зобов'язання. Щодо такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.
3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відкликання набирає чинності в перший день місяця що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 20

Заяви

1. Кожна Договірна Сторона цієї Конвенції під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи вказує назви професій, які підпадають під сферу застосування Конвенції для цілей пункту (а) статті 3. Ця заява може бути змінена в будь-який час і в такий самий спосіб. Ця заява та будь-які зміни до неї не повинні підривати мету цієї Конвенції та захист, який вона надає.
2. Кожна Договірна Сторона цієї Конвенції може під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи заявити, що визначення органів державної влади охоплює один або декілька з наведених нижче органів:

i) законодавчі органи в частині їхньої іншої діяльності;

ii) судові органи в частині їхньої іншої діяльності;

iii) фізичні або юридичні особи, якщо вони виконують публічні функції або оперують публічними коштами відповідно до національного законодавства.

Ця заява може бути змінена в будь-який час і в тому ж порядку.

Стаття 21

Застереження

1. Будь-яка держава або Європейський Союз може при підписанні цієї Конвенції або депонуванні своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи проголосити, що вона залишає за собою право не застосовувати або застосовувати лише в певних випадках або за певних умов положення, викладені в статті 6 стосовно пункту «б» частини 3 статті 2 цієї Конвенції. Жодні інші застереження не можуть бути зроблені щодо положень цієї Конвенції.
2. Будь-яка Сторона може повністю або частково зняти застереження шляхом подання заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Ця заява набирає чинності з дати її отримання Генеральним секретарем.

Стаття 22

Поправки до Конвенції

1. Будь-яка пропозиція про внесення поправок до цієї Конвенції, подана Стороною, повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи і надсилається ним державам-членам Ради Європи, будь-якій державі, що підписала Конвенцію, будь-якій державі-учасниці, Європейському Союзу та будь-якій державі, якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції відповідно до положень частини 1 статті 18.
2. Будь-яка поправка, запропонована Стороною, доводиться до відома Комітету Сторін, який подає Комітету міністрів свій висновок щодо цієї запропонованої поправки.
3. Комітет міністрів розглядає запропоновану поправку і висновок, представлений Комітетом Сторін, і після консультацій з державами-учасницями цієї Конвенції, які не є членами Ради Європи, може прийняти таку поправку.
4. Текст будь-якої поправки, прийнятої Комітетом міністрів відповідно до частини 3 цієї статті, надсилається Сторонам для прийняття.
5. Будь-яка поправка, прийнята відповідно до частини 3 цієї статті, набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, коли всі Сторони повідомили Генеральному секретарю про те, що вони її прийняли.

Стаття 23

Денонсація

1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.
2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьохмісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 24

Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени Ради Європи, держави, що не є членами Ради Європи, але брали участь у розробці Конвенції, будь-яку державу, що підписала Конвенцію, будь-яку державу-учасницю, Європейський Союз і будь-яку державу, якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції відповідно до положень статті 18, про:

1. будь-яке підписання;

б) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття чи затвердження або приєднання;

в) будь-яку дату набуття чинності цією Конвенцією відповідно до статей 17 і 18;

г) будь-яку поправку, прийняту відповідно до статті 22, і дату набуття чинності такою поправкою;

ґ) будь-яку заяву, зроблену відповідно до статті 20;

д) будь-яке застереження чи зняття застереження, зроблене відповідно до положень статті 21;

е) будь-яку денонсацію, зроблену відповідно до положень статті 23;

є) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення, які стосуються цієї Конвенції.

Додаток

Привілеї та імунітети (Стаття 10)

1. Цей додаток застосовується до членів ГРАВО, згаданих у статті 10 цієї Конвенції, а також до інших членів делегацій з відвідування країни. Для цілей цього додатка термін «інші члени делегацій з візитом до країни» включає незалежних національних експертів і фахівців, згаданих у частинах 3 і 4 статті 12 Конвенції, співробітників Ради Європи та перекладачів, найнятих Радою Європи, які супроводжують ГРАВО під час її візитів до країн.
2. Члени ГРАВО та інші члени делегацій, що здійснюють візити до країн, під час виконання своїх функцій, пов'язаних з підготовкою та проведенням візитів до країн, а також після їх завершення, і під час поїздок у зв'язку з виконанням цих функцій, користуються такими привілеями та імунітетами:

а.імунітетом від арешту або затримання і від конфіскації їхніх особистих речей, а також імунітетом від будь-якого переслідування на підставі висловлених ними думок або підготовлених матеріалів і всіх дій, здійснених ними в офіційній якості;

б.імунітетом від будь-яких обмежень їхньої свободи пересування при виїзді з країни їхнього постійного проживання та поверненні до неї і при в'їзді до країни, в якій вони виконують свої повноваження, та виїзді з неї, а також звільненням від реєстрації іноземців у країні, яку вони відвідують, або через яку вони прямують транзитом для виконання своїх повноважень.

3. Під час поїздок, що здійснюються з метою виконання своїх функцій, членам ГРАВО та іншим членам делегацій, які відвідують країни, у питаннях, що стосуються митного та валютного контролю, надаються такі ж пільги, які надаються представникам іноземних урядів під час їхніх тимчасових офіційних візитів.
4. Документи, пов'язані з оцінкою виконання Конвенції, що знаходяться у членів ГРАВО та інших членів делегацій, які відвідують країну, є недоторканними. Офіційна кореспонденція або офіційні повідомлення членів ГРАВО та інших членів делегацій, які відвідують країну, не можуть ні затримуватися, ні підлягати цензурі.
5. Для забезпечення членам ГРАВО та іншим членам делегацій, які відвідують країни, повної свободи слова і повної незалежності у виконанні ними своїх обов'язків, імунітет від переслідування на підставі висловлених ними думок або підготовлених матеріалів і всіх дій, здійснених ними на виконання своїх обов'язків, продовжує надаватися їм, навіть якщо відповідні особи вже не виконують такі обов'язки.
6. Привілеї та імунітети надаються особам, зазначеним у частині 1 цього додатка, з метою забезпечення незалежного виконання ними своїх функцій в інтересах ГРАВО, а не для їхньої особистої користі. Позбавлення імунітету осіб, зазначених у частині 1 цього додатка, здійснюється Генеральним секретарем Ради Європи у будь-якому випадку, коли, на його думку, застосування імунітету перешкоджатиме здійсненню правосуддя і коли коли імунітет може бути скасований без шкоди для інтересів ГРАВО.

*Переклад цієї Конвенції з англійської мови на українську мову здійснено Національною асоціацією адвокатів України.

Лише англійський та французький тексти Конвенції є автентичними. Цей переклад не є офіційним текстом Конвенції.