Співробітництво громад через виконавчі органи може створити конфлікт компетенцій

Ідея розвитку співробітництва територіальних громад, запропонована у парламенті, в цілому є позитивною і заслуговує на підтримку. Водночас, низку механізмів треба доопрацювати.

Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань правового регулювання органів місцевого самоврядування проаналізував проект Закону № 11412 від 17.07.2024 «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку співробітництва територіальних громад», який нещодавно Верховна Рада ухвалила за основу, та висловив до нього низку зауважень і пропозицій.

Документ був поданий групою народних депутатів з метою удосконалення порядку ініціювання, організації співробітництва територіальних громад, припинення співробітництва, спрощення процедур укладання та припинення договірних відносин.

Ним, зокрема, передбачені такі зміни до Закону «Про співробітництво територіальних громад»:

• уточнено визначення суб’єкта співробітництва та договору про співробітництво з урахуванням поєднання кількох форм співробітництва;
• встановлено нову форму співробітництва – утворення агломерації у порядку, встановленому окремим законом;
• розмежовано порядок ініціювання співробітництва залежно від його ініціатора;
• визначено особливості співробітництва в умовах дії режиму воєнного або надзвичайного стану;
• встановлено, що проведення громадського обговорення пропозиції співробітництва є правом сільського, селищного, міського голови та під час дії режиму воєнного чи надзвичайного стану може проводитися дистанційно;
• уточнено положення щодо моніторингу співробітництва та підстав припинення співробітництва.

Також законопроектом пропонується внести зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», визначивши, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються не лише питання прийняття рішень щодо надання згоди на організацію співробітництва територіальних громад, а й щодо приєднання до співробітництва, суб’єктом якого є територіальна громада.

На думку комітету НААУ, загалом запропоновані зміни є позитивними та направленими на удосконалення правового регулювання співробітництва територіальних громад з урахуванням напрацьованого Україною практичного досвіду, а також особливостей реалізації відповідних муніципальних партнерств в умовах воєнного стану.

У цьому контексті вдалим і таким, що відповідає змісту цивільного законодавства та результатам реформи децентралізації, є зміна суб’єкта співробітництва, якими визнаються територіальні громади загалом. Позитивним є і закріплення нової форми співробітництва – агломерацій, із нормою про те, що особливості співробітництва територіальних громад у формі агломерацій мають визначатися окремим законом.

Однак є низка ініціатив, які потребують доопрацювання, вважають у комітеті НААУ.

Так, зокрема, проектом пропонується замінити можливість реалізації співробітництва через сільські, селищні та міські ради на будь-які органи місцевого самоврядування (зміни до ч. 1 ст. 3 Закону). Тобто передбачається розширити коло суб’єктів, через яких територіальні громади матимуть можливість здійснювати співробітництво, додавши право на реалізацію співробітництва не лише через представницькі органи (сільські, селищні, міські ради), а й через будь-які виконавчі органи самоврядування.

І хоча автори законодавчої ініціативи пояснюють, що такі новели зумовлені особливостями здійснення місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, положення у проекті виписане таким чином, що зміни передбачаються на постійній основі.

Комітет НААУ відзначає, що така ініціатива не суперечить загальним підходам цивільного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 172 Цивільного кодексу, згідно з якою територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Але, як випливає зі змісту наведеної норми, саме на закони покладається розмежування повноважень всередині органів місцевого самоврядування. У той же час проект не пропонує нових підходів для розмежування завдань та функцій між представницькими та виконавчими органами.

І це, на думку НААУ, може створити конфлікт компетенцій та призвести до виникнення конфлікту інтересів, у випадку якщо співробітництво буде здійснюватися безпосередньо через виконавчі органи. Адже згідно з чинною редакцією Закону, на виконавчі органи місцевого самоврядування покладається надання попередніх висновків стосовно відповідності інтересам та потребам територіальної громади пропозиції щодо ініціювання співробітництва (ч. 3 ст. 5) та оцінка відповідних ініціатив потребам територіальної громади (ч. 2 ст. 6). Тобто може виникнути ситуація, коли виконавчий орган, через який буде здійснюватися співробітництво, буде одночасно надавати висновки щодо відповідності майбутнього партнерства інтересам громади.

Повністю зауваження і пропозиції до проекту №11412 можна переглянути за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.