Студентів-юристів навчали протидіяти дезінформації

Люди щодня стикаються з великими обсягами інформації, значна частина якої містить фейки, маніпуляції та дезінформацію. Аби захистити себе та інших необхідно вивчати інструменти перевірки інформації та усвідомлювати ризики цифрового простору.

На цьому наголосила декан юридичного факультету Донецького національного університету ім. Василя Стуса Ірина Коваль, відкриваючи освітній семінар для студентів на тему «Захист та інструменти протидії дезінформації (фейкам та маніпуляціям) у воєнний час». Захід, організований за ініціативи Комітету НААУ з питань захисту прав людини, відбувся 6 листопада у Вінниці.

Модераторка семінару - представниця Комітету у Вінницькій області Оксана Полотнянко  звернула увагу, що проблема дезінформації є глобальною, а найбільш уразливою аудиторією залишається молодь, яка активно споживає контент. Вона наголосила на необхідності перевіряти джерела та розуміти, як неправдиві повідомлення можуть впливати на сприйняття подій і поведінку людей.

Учасники заходу отримали пам’ятку «Як перевірити інформацію?», яка містила ключові теми семінару:

• словник дезінформації;
• як розпізнати маніпуляції;
• як перевірити джерела та факти;
• як захистити особисту інформацію;
• чеклист для виявлення фейкових новин;
• законодавчі аспекти протидії дезінформації в Україні.

Окремо О.Полотнянко підкреслила роль штучного інтелекту у поширенні дезінформації та закликала учасників критично ставитися до контенту, який генерується алгоритмами.

Сьогодні дезінформація стала одним із найнебезпечніших інструментів впливу, особливо в умовах воєнного стану, коли інформація перетворюється не лише на ресурс, а й на зброю.  На це звернула увагу доцент кафедри господарського та адміністративного права юридичного факультету ДонНУ Катерина Калаченкова. Вона наголосила, що в Україні досі немає законодавчого визначення поняття «дезінформація», однак окремі її ознаки простежуються у нормах, які стосуються недостовірної, неправдивої або неповної інформації. Попри відсутність чіткого визначення, держава вже робить кроки у цьому напрямі: зокрема, створено Центр протидії дезінформації при РНБО, а у світі запроваджуються різні підходи до регулювання, включно з новим законом Великої Британії щодо неправдивих повідомлень.

Вчена окреслила основні види неправдивої інформації — недостовірну, дезінформацію та зловмисну інформацію — і показала, що їх ключова відмінність полягає у наявності наміру та масштабі завдання шкоди. К.Калаченкова навела поширені приклади: фейкові повідомлення про «здачу» міст, дипфейки із використанням штучного інтелекту, перекручені або маніпуляційні заголовки, фальшиві заяви від імені державних органів і фейкові благодійні збори.

На законодавчих аспектах протидії дезінформації у воєнний час зосередилася член Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ірина Смірнова. Адвокатка наголосила, що інформація сьогодні фактично стала зброєю, здатною впливати на суспільство та визначати поведінку людей. Вона навела приклади дезінформаційних хвиль, зокрема повідомлення про «новий наступ» на Київ та фейкові вуличні опитування, які створювали уявлення про паніку або зневіру. І.Смірнова підкреслила, що дезінформація не є нейтральною — вона спрямована на підірвання довіри до державних інституцій, провокування конфліктів та підрив суспільної єдності.

Вона окреслила ключові положення нормативних актів, що стосуються інформаційної безпеки: Конституції України, законів «Про інформацію», «Про медіа», «Про національну безпеку України», Стратегії національної безпеки, актів щодо діяльності РНБО та Центру протидії дезінформації. І.Смірнова наголосила на важливості звернення до офіційних джерел — зокрема сайтів Міноборони, правоохоронних органів та структур, що відповідають за інформаційну політику — та закликала студентів уникати поширення неперевірених повідомлень, оскільки за окремі дії може наставати адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Заступник голови Комітету НААУ з питань захисту прав людини Сергій Старенький акцентував, що головною метою дезінформації є вплив на емоційний стан людини, зміна її поведінки та сприйняття подій. Дезінформація завжди створюється умисно й спрямована саме на те, щоб викликати у людини емоційну реакцію — страх, гнів або паніку. Тому С.Старенький наголосив: навіть якщо людина стала об’єктом дезінформації, вона не повинна ставати її ретранслятором. Він закликав зупинятися й оцінювати будь-яку інформацію, яка викликає сильні емоції, та не поширювати її далі, доки вона не буде перевірена.

У виступі він детально описав базові кроки перевірки інформації: встановити джерело, співставити факти, звернути увагу на невідповідності, прослідкувати, чи є офіційні підтвердження на ресурсах державних органів, а також використовувати технічні інструменти скарг і позначок у соцмережах. Адвокат окремо зупинився на питанні дипфейків, назвавши ключові ознаки їх розпізнавання: несинхронність звуку та відео, спотворення при русі, розмиття дрібних рис обличчя. Він закликав студентів читати новини далі заголовків, не реагувати на маніпулятивні формулювання та пам’ятати, що швидкість поширення дезінформації «гірша за епідемію», тому відповідальність за її стримування лежить на кожному.

Колега по комітету Світлана Мазур розповіла про техніки критичного мислення, наголошуючи на важливості вміти відрізняти факти від думок. Вона підкреслила, що емоційно забарвлені заголовки — «жесть», «сенсація», «зрада» — є типовими індикаторами фейкових новин, створених для того, щоб викликати миттєву реакцію та спонукати до поширення. С.Мазур нагадала, що змішані формулювання, де факт подається разом із оцінкою чи припущенням, також створюють викривлене враження та можуть бути елементом маніпуляції.

Щоб проілюструвати, як працюють фейки, адвокатка розібрала кілька реальних прикладів. Зокрема, новину про те, що «уряд витратив мільйони на автомобілі для чиновників», яка насправді виявилася вирваною з контексту і стосувалася закупівлі спеціального транспорту для евакуаційних та гуманітарних потреб. Інший приклад — твердження, що «студентів ловлять на вулицях і відвозять до ТЦК», яке суперечить законодавству про відстрочку. С.Мазур підкреслила: якщо новина викликає різкі емоції або суперечить елементарній логіці, це сигнал для перевірки джерел і змісту, а головний інструмент протидії фейкам — уважність, аналітичне мислення і відмова від автоматичного репосту.

Представники кіберполіції та прокуратури — Віктор Сторожук і Костянтин Гоздуп — зосередили увагу на практичних аспектах інформаційної безпеки. В.Сторожук пояснив, як зловмисники використовують соціальну інженерію та технічні інструменти для поширення фейків, навівши типові сценарії маніпуляцій, що спрямовані на дестабілізацію та виклик емоційної реакції. К.Гоздуп, у свою чергу, поділився реальними кримінальними кейсами, описавши, як дезінформація використовується у схемах вербування, інформаційних атаках, а інколи поєднується з диверсійною діяльністю. Він наголосив, що за такими діями стоять куратори з РФ, а правоохоронці щороку відкривають сотні проваджень, пов’язаних із посяганнями на інформаційну безпеку.

На завершення заходу заступник голови Ради адвокатів України Олексій Кухар наголосив студентам, що семінар має особливе значення в умовах війни, оскільки дезінформація є одним з ключових інструментів впливу на стійкість суспільства. Він подякував представникам прокуратури та поліції за участь та підкреслив, що критичне мислення — це навичка, без якої неможливо протистояти інформаційним атакам. За його словами, за статистикою лише близько третини людей здатні мислити критично. Водночас, у юридичній професії цей показник, за словами О.Кухаря, сягає 70%, але все одно не є абсолютним. Також він зауважив, що значення таких семінарів полягає в тому, що вони можливі лише в демократичному суспільстві, адже тоталітарні режими, навпаки, не зацікавлені у критично мислячих громадянах. Саме уміння аналізувати інформацію та робити власні висновки є однією з ключових навичок юриста.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.