Підготовче судове засідання: поради адвокатам

Щодня відбуваються десятки підготовчих судових засідань у кримінальних справах, в абсолютній більшості яких беруть участь адвокати. Принципово важливим є те, щоб кожен захисник, який залучається до підготовчого судового засідання, усвідомлював значення такої стадії процесу та вмів ефективно підготувати себе та клієнта до участі в ньому.

Про особливості підготовки до підготовчого судового засідання з метою недопущення порушення прав людини говорили за круглим столом представники Комітету НААУ з питань захисту прав людини.

Предметом дискусії стала низка проблем, з якими стикаються адвокати ледь не щодня: оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, заперечення на ухвали слідчих суддів та обвинувальний акт, витребування речей і документів.

Голова Комітету НААУ Ганна Колесник зазначила, що від рівня підготовки та організації проведення підготовчого судового засідання залежить хід усього судового засідання, тому що низка клопотань та заяв подаються лише на стадії підготовчого судового засідання відповідно до норм кримінального процесуального законодавства. Якщо потім захисник забажає використати один із механізмів, зокрема визнання недопустимими доказів з поєднанням скарг у порядку статті 303 КПК або запереченнями на ухвали слідчих суддів, то фактично він не зможе використати такий механізм, оскільки не відпрацював цю роботу на стадії підготовчого судового засідання.

Заступник голови Комітету НААУ та голова секції з питань захисту прав ув’язнених Сергій Старенький, порушуючи питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування в порядку статті 303 КПК України, зауважив, що механізм подання скарг на підготовчому судовому засіданні, хоч і передбачений КПК України, проте процедура прийняття рішень за цими скаргами чітко в кримінальному процесуальному законодавстві України не прописана, що призводить до вільного тлумачення судами правових норм, тому, як правило, більшість скарг захисників приєднуються до матеріалів справи, а оцінка, зокрема, буде надана в нарадчій кімнаті при прийнятті рішення.

Також С. Старенький навів приклад із власної адвокатської практики щодо скарги на бездіяльність, зокрема порушення права на захист та бездіяльність слідчого, прокурора щодо допиту підозрюваного. Він звернув увагу на те, що як правило, прослідковуючи практику слідства, первинна підозра перед врученням обвинувального акта змінюється. Формально підозра змінена, отже, підозрюваний має право надати пояснення із цього приводу, а позбавлення його права надати пояснення або під час допиту пояснити певним чином дії свідчить про позбавлення особи на захист.

Г. Колесник, підтримуючи думку колеги, наголосила, що під час підготовки захисникам потрібно, в першу чергу, користуватися тим, що вже має суд, тобто обвинувальним актом і реєстром матеріалів досудового розслідування. Також вона рекомендувала аналізувати реєстр і клопотання, що були подані на стадії досудового розслідування. Якщо їх немає, але адвокат має докази їх направлення, він може долучити ці матеріали до скарги як елемент обґрунтованості та разом їх подати, враховуючи той факт, що це вже є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки останній не відповідає усім законодавчо встановленим вимогам.

«Варто пам’ятати, що на прокурора покладено обов’язок доведення як винуватості особи, так і надання доказів невинуватості цієї особи, тобто прокурор повинен працювати в обох напрямках, не надаючи перевагу жодній із них», - додала голова Комітету НААУ.

Окрім цього, адвокат звернула увагу на ризики при поданні документів до суду, зокрема, на потребі уважно обирати спосіб їх подання. У випадку подання роздрукованих документів під час засідання суд може переглянути і відмовити, відповідно в матеріалах нічого не буде. Тому, в ситуаціях, коли захисник чітко розуміє, що документи є надважливими, проте існує ризик їх неприйняття, кращим варіантом вирішення такої ситуації є подання через канцелярію суду.

Водночас варто враховувати, що подання документів через Електронний суд не є найкращим варіантом, оскільки нерідко ця система перенавантажена, що в цілому унеможливлює таке відправлення. Щодо подання через електронну пошту варто пам’ятати, що отримання судом відповідних документів не є моментом їх надсилання, тобто в більшості випадків це відбувається поза межами судового засідання.

Питання щодо заперечень на ухвали слідчих суддів як ефективного засобу правового захисту викликало жваву дискусію, були висловлені різні позиції. Г. Колесник наполягала на тому, що варто виходити з основоположних принципів права, зокрема, кожному праву кореспондує обов’язок. Тобто, застосовуючи цей принцип за аналогією, цілком очевидним є висновок – якщо особою реалізовується певне право, то такій реалізації повинен слідувати результат, а якщо будь-який результат не настає, то вже йдеться про порушення права.

Таким чином стадія підготовчого засідання з огляду на базові правові принципи не може закінчитися без вирішення питань, що були порушені на цій стадії, – вони не можуть переноситися на стадію судового розгляду по суті. Окрім цього, окремим спірним питанням є те, чи може суд визнати рішення слідчого судді незаконним – у статті 309 КПК України не вказано, на яких підставах адвокат може подати заперечення, а якщо не вказано, отже, цілком логічним є висновок, що адвокат має право подавати заперечення на ухвалу слідчого судді в порядку частини 3 статті 309 КПК України на підставі незаконності винесеного рішення, а не лише обмежуватися підставами щодо необґрунтованості.

Голова секції захисту права на правову допомогу Комітету НААУ Роман Гайдай зауважив, що в цьому випадку варто звернути увагу за аналогією на частину 1 статті 412 КПК України, де істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Тобто, обґрунтованість судового рішення, як стверджує адвокат, як елемент права на справедливий судовий розгляд взагалі не може оцінюватися на кшталт «воно не обґрунтоване, але законне».

Під час розгляду питання щодо заперечення на обвинувальний акт адвокат Сусанна Тірзікян підкреслила, що в більшості випадків, коли йдеться про обвинувальний акт, адвокати застосовують механізм саме повернення обвинувального акта, проте не варто забувати про те, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, відповідно на нього поширюються наслідки, як на рішення під час підготовчого судового засідання, зокрема це скарга на обвинувальний акт, а точніше скарга на дії щодо складення обвинувального акта.

Член Ради Комітету НААУ Олександр Корюкін поділився власним досвідом щодо подання заперечень на обвинувальний акт і провів розмежування з поверненням обвинувального акта. Також звернув увагу на те, що клопотання про повернення обвинувального акта, заперечення на обвинувальний акт, скарга на обвинувальний акт є різними документами, складання та подання яких повинні залежати від конкретної ситуації, що для клієнта є більш перспективним.

С. Старенький, розкриваючи питання витребування певних речей/документів як дієвий механізм боротьби з обвинуваченням, поділився ідеєю про те, що важливо пам’ятати про такий механізм, як подання на підготовчому судовому засіданні клопотання про закриття кримінального провадження за строками та в рамах цього витребування розширеного витягу з ЄРДР.

«Це питання важливе, тому що в подальшому можна встановити, що в даному витягу є матеріали, які не були відкриті стороні захисту. Проте наголошую на тому, що для того, щоб це робити, потрібно мати стратегію захисту, тобто чітко усвідомлювати для чого Ви це робите і як в подальшому можете використати», - наголосив адвокат.

Г. Колесник натомість стверджувала, що при витребуванні речей і документів ідеться саме про інші матеріали справи, які розглядалися слідчими суддями. Тобто, без певних матеріалів, певних обставин не можливо надати оцінку діям, бездіяльності, підготувати заперечення на ухвали або подати клопотання про визнання доказів недопустимими.

Також Г. Колесник навела приклад із власної практики. Зокрема, те, що у постанові про проведення слідчої дії не зазначили слідчого, а потім принесли цю ж постанову із цією ж датою вже із зазначенням слідчого, тобто виникла ситуація, за якої у сторони захисту один текст постанови, а в суду – інший. Питання стоїть гостро: яким чином у такому випадку стороні захисту довести наявність факту очевидного порушення?

«Через ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, тому що туди подаються повноваження, зокрема постанова про призначення групи слідчих, отже стороні захисту потрібно їх звірити. Тобто в такому випадку сторона захисту має витребувати розширений витяг ЄРДР та рух в ЄРДР», – відповіла адвокат.

Голова комітету НААУ виділила й те, що орган досудового розслідування нерідко порушує права людини під час вилучення телефонів, зокрема, розкриття відомостей, які містилися в телефоні, щодо інших людей, переписки з дружиною, фото дітей тощо – тобто те, що жодним чином не стосується розслідування. Такими діями уповноважені особи органів досудового розслідування грубо порушують гарантовані Конституцією України права людини, що потребує швидкого реагування з боку адвоката, адже такі відомості не можуть ставати матеріалами кримінального провадження, а тим більше підлягати публічному відкриттю.

Враховуючи чисельність питань, пов’язаних з підготовкою до підготовчого судового засідання, Комітет НААУ з питань захисту прав людини організовує круглий стіл на тему «2.0. Особливості підготовки до підготовчого судового засідання з метою недопущення порушення прав людини», який відбудеться 12 квітня 2024 року.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.