Навіть відкриті відомості можуть становити адвокатську таємницю

Принципова відмінність адвокатської таємниці від будь-якої іншої інформації з обмеженим доступом полягає в тому, що вона визначається не стільки своїм змістом, скільки конфіденційністю спілкування адвоката з клієнтом та суб’єктивним ставленням останнього.

Днями слідчі Нацполіції проводили обшук в офісі одного із столичних адвокатських об’єднань, участь в якому взяв представник Комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Євген Пеліхос.

Серед іншого під час слідчої дії правоохоронців зацікавила технічна (будівельна) документація. Адвокати об’єднання пояснили, що ці документи були довірені їм компанією-клієнтом в рамках надання правової допомоги. Відтак, вона є адвокатською таємницею.

Тим не менш, документацію було вилучено. Факт порушення гарантій адвокатської діяльності представник НААУ відзначив у протоколі обшуку.

Нагадаємо, адвокатською таємницею є:

- будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання;

- зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи;

- інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

«З аналізу змісту законодавчого визначення випливає, що адвокатська таємниця не існує сама по собі. Вона визначається не змістом, для неї неможливо сформувати формалізований звід відомостей, як наприклад у випадку державної таємниці, - пояснює Є.Пеліхос. - Адвокатська таємниця охоплює всі ті відомості, які особа довірила своєму захиснику чи представнику у зв’язку із наданням ним правничої допомоги. Тож навіть відкрита інформація, яку можна отримати з інших джерел, в таких випадках становить адвокатську таємницю».

Адвокат звертає увагу, що такий підхід підтверджується не лише нормами Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, але й положеннями Кримінального процесуального кодексу, які має дотримувати сторона обвинувачення.

Так, відповідно до ст. 161 КПК речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги;

2) об’єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

«Дана стаття не передбачає жодних винятків, «крім» чи «але». Будь-яка інформація та матеріали, отримані в рамах спілкування адвоката з клієнтом, є недоторканими», - резюмував Є.Пеліхос.