Обман чи незнання закону

Або хто і скільки сплачує податків та інших платежів за надання адвокатами безоплатної вторинної правової допомоги? – Коментар адвоката Василя Райко, м. Мукачеве.

Декілька днів назад, до мене звернувся за порадою молодий адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, з питаннями оподаткування адвокатської діяльності. Він скаржився на те, що із отриманих коштів за надання безоплатної правової допомоги йому доведеться сплатити більше половини заробленого, а це багато.

Дане звернення надихнуло мене з’ясувати це питання, оскільки я не надаю безоплатну правову допомогу за кошти держави, а по мірі можливості надаю її безкоштовно, без будь-якої вигоди для себе. Вивчаючи це питання я не очікував такого і ось чому.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Оскільки, надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється на підставі цивільно-правового договору (контракту), то зупинимося лише на оподаткуванні цивільно-правових договорів (контрактів), за якими надаються послуги чи виконуються роботи тільки самозайнятими особами.

Вдаватися до юридичних тонкощів укладання договорів (контрактів) немає сенсу, оскільки договір про надання БВПД, як на постійній так і на тимчасовій основі є типовим, зміст та форма якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8 “Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі”.

Договір (контракт) з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, як на постійній так і на тимчасовій основі є цивільно-правовим договором, а тому відповідно до ст. 178.5 Податкового кодексу України, в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Зі змісту контракту, який укладається між Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (надалі - Центр) та адвокатом випливає, що Центр замовляє та оплачує послуги, а адвокат їх надає та отримує за них оплату, і тому цей контракт має ознаки трудового договору, оскільки його сторони прирівняні до роботодавця та працівника.

З винагороди за цивільно-правовим договором (контрактом) самозайнятій особі треба сплатити:

1. Єдиний соціальний внесок (надалі - ЄСВ);

2. Податок на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО).

1.1. Сплата єдиного соціального внеску (ЄСВ) відповідно до статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі – Закон України “Про збір та облік ЄСВ”) платниками ЄСВ є роботодавці, які зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах цивільно-правових договорів, в нашому випадку регіональні та місцеві центри з надання вторинної правової допомоги, які є юридичними особами.

Базою оподаткування, згідно із частиною 1 пункту 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік ЄСВ” є винагорода за цивільно-правовим договором. Сума єдиного соціального внеску, яку необхідно сплатити до Пенсійного фонду України, складається з двох частин:

- ЄСВ, який сплачує роботодавець за свій рахунок. Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України “Про збір та облік ЄСВ” роботодавець сплачує до Пенсійного Фонду України суму єдиного соціального внеску в розмірі 34,7 % від винагороди.

- ЄСВ, який сплачує роботодавець за рахунок фізичної особи. Згідно із пунктом 8 статті 8 Закону України “Про збір та облік ЄСВ” фізична особа повинна сплачувати 2,6 % винагороди за цивільно-правовим договором. Утримує та перераховує до бюджету цю суму сам роботодавець.
Оскільки, Центри із надання безоплатної вторинної правової допомоги є роботодавцями, а тому із зароблених адвокатом коштів у Центрі, ЄСВ в розмірі 34,7 % повинен сплатити сам Центр за свій рахунок, а 2,6 % коштів Центр зобов’язаний утримати із суми, яку він сплачує адвокату.

2.1. Сплата податку на доходи фізичних осіб з винагороди по цивільно-правовому договору.

Згідно пункту 164.6 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається, як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент (в нашому випадку Центр), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України.

Ставки ПДФО встановлені пунктом 167.1 ПКУ складають 15 % або 20 %. Якщо сума винагороди за місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Ставка 20 % застосовується до суми такого перевищення.
Наприклад, винагорода за цивільно-правовим договором складає 5000 грн. Робота була виконана за один місяць. ПДФО складає (5000 - 2,6 %) х 15 % = 730,5 грн.

Таким чином, Центри із надання безоплатної вторинної правової допомоги повинні самі (їх зобов’язує закон), а не адвокат нараховувати та сплачувати ЄСВ та ПДФО, а саме:

Єдиний соціальний внесок (ЄСВ):

- 34,7 % за свій рахунок;

- 2,6 % за рахунок адвоката.

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО):

- 15 % або 20 % (якщо сума винагороди за місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати) за рахунок адвоката.

Враховуючи зазначені норми права, які зобов’язують Центр нарахувати та сплатити ЄСВ та ПДФО (за свій рахунок та за рахунок адвоката), адвокату, який надає безоплатну вторинну правову допомогу залишається здати звіти у органи Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України.
Метою даної статті є доведення до адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу та є самозайнятими особами, вимог законодавства щодо порядку та розміру сплати ПДФО та ЄСВ.