Зміни до КПК не можуть передбачати дискримінацію захисту шляхом надмірного посилення повноважень сторони обвинувачення

Представники НААУ взяли участь у засіданні робочої групи з питань реформування кримінальної юстиції у складі Комісії з правової реформи при Президентові України.

В ході засідання було обговорено проект змін до Кримінального процесуального кодексу, який передбачає суттєве розширення повноважень прокурорів та слідчих. З боку НААУ у заході взяли участь Голова Комітету з кримінального права і процесу Анжеліка Моісєєва, заступник Голови Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Євген Солодко.

Зокрема, в пакеті пропозицій ідеться про надання прокурорам  та слідчим права отримувати доступ до речей та документів на підставі власних постанов, в той самий час як діюче законодавство передбачає такий  доступ виключно на підставі судового дозволу.

За словами Анжеліки Моісєєвої, запропонований порядок поновить погані практики КПК радянської редакції, зруйнує судовий контроль та відкриє перед правоохоронцями широкі можливості для зловживань та доступу до даних, які не мають жодного відношення до предмету розслідування у кримінальному провадженні.

Окрім того, неприйнятою є також пропозиція змінити формулювання «речовий доказ», яке наразі чітко визначено у КПК. Судова практика свідчить про те, що навіть за умов правової визначеності цього поняття правоохоронці найчастіше формально підходять до визнання доказів «речовими», а іноді і зовсім безпідставно виносять постанови про визнання доказів речовими. Підтвердженням цього є велика судових рішень апеляційних судів, постановлених в порядку оскарження ухвали слідчих суддів про накладення арешту. Запропонований варіант змін передбачає розмите поняття речового доказу, що  зокрема дозволить правоохоронцям  ініціювати накладення арешту на майно, яке явно не потрібно для розслідування обставин кримінального правопорушення.

Ще однією новелою, яка насправді повертає старі підходи у кримінальний процес, є процесуальна можливість допитати підозрюваного та обвинуваченого стосовно показань, які їм були надані раніше та які не узгоджуються із його останніми показаннями. Фактично, кримінальний процес знову намагаються прив’язати до показань підозрюваного, обвинуваченого, а не до доказів, які зібрані у підтвердження винуватості таких осіб.  

Голова Комітету НААУ з кримінального права і процесу також наполягає на тому, що не можна погодитися із пропозицією надати прокурору зі слідчим  право самостійно обирати такі запобіжні заходи як  особисте зобов’язання та особиста порука. Наразі обрання виду запобіжного заходу здійснюється слідчим суддею. Чинний порядок надає можливості захисту відстоювати права підозрюваного в умовах змагального і відкритого процесу. Надання такого права стороні обвинувачення є прямим порушенням прав людини, яке призведе до численних зловживань та обвинувального ухилу кримінального процесу. Роль захисту на стадії обрання запобіжного заходу перетвориться на номінальну або взагалі нівелюється, що неприпустимо у демократичній державі.

Представники НААУ в ході засідання робочої групи також виступили з критикою ідеї повернути старий порядок подання заяви про злочин та відкриття кримінальних справ. Попередня практика свідчила про те, що уже на цьому етапі правоохоронці вдавалися до маніпуляцій, коли кримінальні справи перетворювалися або на інструмент тиску або навпаки, відмова у фіксуванні злочинів позбавляла громадян можливостей відстояти свої права і притягнути винних до відповідальності.

Представники НААУ наголосили на тому, що зміни до КПК не повинні передбачати дискримінацію можливостей для захисників у представництві та відстоюванні прав підозрюваних і обвинувачених на жодному з етапів кримінального процесу. НААУ готова надавати консультації та брати участь у розробці змін до кримінального процесуального законодавства, що мають враховувати міжнародно-правові стандарти і реалії кримінального судочинства в Україні.