У Конституційному Суді дослідили особливий статус інституту адвокатури

Особливий конституційний статус адвокатури як незалежного самоврядного інституту означає, що її акти обов’язкові лише для адвокатів і не прирівнюються до нормативно-правових актів загальної дії, які потребують офіційного оприлюднення.

18 вересня у Конституційному Суді України відбулася дискусія щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування у світлі Рішення № 4-р(ІІ)/2025 від 10.09.2025 у справі за конституційною скаргою В’ячеслава Плескача щодо відповідності Конституції частини третьої статті 57 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з цією нормою, рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями. У скарзі стверджувалося, що це положення суперечить ст. 57 Конституції (нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, інакше вони є нечинними), оскільки дозволяє рішенням Ради адвокатів України вступати в силу негайно з моменту їх ухвалення. Тому порушується конституційне право кожного знати свої права й обов’язки.

Під час заходу судді КС представили своє бачення ролі адвокатури, яке стало ключем до розуміння ухваленого рішення.

Зокрема, Галина Юровська нагадала, що після змін до Конституції адвокатура увійшла до розділу «Правосуддя» поряд із судами та прокуратурою. Це означає, що адвокатура не є зовнішнім інститутом, а невід’ємна частина механізму забезпечення правосуддя. Також суддя звернула увагу на гарантію незалежності адвокатури. «Після змін, які відбулися в 2016 році, в розділі «Правосуддя» разом об'єдналися і прокуратура, і суди і адвокатура. Вони є складовими цього механізму, який дозволяє громадянам захищати свої права і реалізувати це через суди, - зауважила Г.Юровська. - Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Це пряма норма Конституції. Також прямо в Конституції передбачено, що незалежність адвокатури гарантується».

Згідно з профільним законом, адвокатське самоврядування - це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації діяльності адвокатури в порядку встановленому законом. «Ми говорили про те, що незалежність адвокатури захищається Конституцією. Це конституційний припис. І тому саме на реалізацію цієї незалежності саме адвокати вирішують питання своєї внутрішньої діяльності, - наголосила суддя. - Адвокатура є недержавним, самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі і також самостійно вирішує питання організації діяльності адвокатури. І адвокатуру складають всі адвокати України, які мають здійснювати адвокатську діяльність».

До позиції колеги приєднався Віктор Городовенко, який виніс дискусію в ширший європейський контекст. Він нагадав про ст. 59 Конституції та про позитивний обов’язок держави гарантувати доступ до правничої допомоги. «Держава гарантує участь адвоката в наданні професійної правничої допомоги саме з метою забезпечення ефективного доступу до правосуддя. Це формулювання після конституційних змін 2016 року, яке відображає зміст, форму і направленість діяльності адвокатури», - зауважив суддя КС.

При цьому він послався на позицію Ради Європи, підкресливши, що без незалежної адвокатури неможливо уявити ефективне правосуддя.  Тож незалежність професії — це не лише декларація, а фундаментальна умова її самоврядності. «Консультативна рада європейських суддів (Consultative Council of European Judges, CCJE - дорадчий орган при Комітеті міністрів Ради Європи, - прим. Ред.) ще до конституційних змін 2016 року прийняла два достатньо серйозних висновки, які поєднали європейський досвід і надбання стосовно ролі прокурорів, адвокатів в здійсненні правосуддя, - сказав суддя. - Бо без цих надзвичайно важливих інституцій неможливо уявити якісне, ефективне, засноване на принципі верховенства права діяльність із здійснення правосуддя».

Суддя-доповідач у справі Олег Первомайський охарактеризував рішення КС № 4-р(ІІ)/2025 як перше після конституційних змін 2016 року, яке безпосередньо стосується адвокатури та доповнює конституційну доктрину. Він також підкреслив, що адвокатура є незалежним від держави органом самоврядування, а її рішення можуть мати як індивідуальний, так і нормативний характер, проте вони діють виключно в межах професійної спільноти. На його думку, саме це відрізняє їх від нормативно-правових актів загальної дії, які впливають на права всіх громадян. «Є незалежний від держави орган адвокатського самоврядування. Законодавець запропонував певну модель доступу адвокатів (які є професіоналами з точки зору юриспруденції) до актів, які ухвалюють їхні ж органи самоврядування, які ці адвокати обирають», - пояснив О.Первомайський.

Окремо він також звернув увагу на презумпцію конституційності законів: парламент не є «ворогом Конституції», а ухвалює акти для її розвитку. Водночас КС має враховувати і критику суб’єктів скарг, аби забезпечити якісний конституційний аналіз. У цій справі, за його словами, важливо було знайти баланс між дотриманням вимог Основного Закону та самостійністю органів адвокатського самоврядування у вирішенні внутрішніх питань.

Тож усі елементи склали єдину лінію: особливий конституційний статус адвокатури визначає і правову відповідь на питання, поставлене у конституційній скарзі. Акти Ради адвокатів України не можна вважати нормативно-правовими актами загальної дії, адже вони регулюють лише внутрішні відносини професії. Тому вимоги щодо офіційного оприлюднення актів, які встановлюють права та обов’язки громадян, на них не поширюються.

Конституційний Суд у підсумку підтвердив: ч. 3 ст. 57 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідає Основному Закону. Це рішення є остаточним і обов’язковим. І, як засвідчив хід обговорення цього рішення, його необхідно розуміти саме через визнання особливого статусу адвокатури.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.