Несплата адвокатом щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є дисциплінарним проступком, що полягає у невиконанні рішення органу адвокатського самоврядування, та є підставою для притягнення такого адвоката до відповідальності.

Саме цю позицію, що грунтується на положеннях чинного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», неодноразово підтверджував Верховний Суд, у тому числі в своїх останніх рішеннях, що стали предметом бурхливого обговорення в соцмережах, – заявив голова ВКДКА Сергій Вилков, коментуючи останні рішення касаційної інстанції стосовно рішень КДКА про притягнення адвокатів до відповідальності за несплату щорічних внесків.

Йдеться про рішення ВС у справах № П/811/3546/15, № 2540/3034/18, тексти яких нещодавно з’явилися у Єдиному державному реєстрі судових рішень, і які дехто на підставі публікацій у ЗМІ витлумачив таким чином, що вища судова інстанція начебто звільнила адвокатів від виконання рішення Ради адвокатів України.

«У даній ситуації дивує не стільки викривлене або маніпулятивне подання інформації у засобах масової інформації, скільки позиція «колег», які (як я переконаний), чудово розуміючи справжній зміст рішень Верховного Суду, тим не менш, почали свідомо поширювати неправдиві по суті твердження про скасування відповідальності та, відповідно, необов’язковість сплати щорічних внесків», – зауважив С.Вилков.

Нагадаємо, відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 54 Закону з’їзд адвокатів України може прийняти рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, визначити напрями їх використання та відповідальність за несплату внесків.

Рада адвокатів України, зокрема, забезпечує виконання рішень з’їзду адвокатів України; встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання  (п.п. 3, 6 ч. 4 ст. 55 Закону).

Сьогодні ця норма Закону реалізована у Положенні про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 03.02.2017 № 4.

Приписами ч.1 ст. 57 Закону установлено, що рішення з’їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов’язковими для виконання всіма адвокатами.

Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, є невиконання рішень органів адвокатського самоврядування (п. 6 ч. 2 ст. 34 Закону).

Згідно із п. 2.18 Положення про внески, у випадку порушення адвокатом порядку сплати щорічних внесків, а також/чи прострочення встановлених цим Положенням строків їх сплати понад три місяці, до нього за поданням Ради адвокатів України або ради адвокатів регіону застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.

«Саме така правова позиція по суті міститься в обговорюваних рішеннях Верховного Суду, який насправді лише знайшов процесуальні порушення при винесенні регіональними КДКА рішень у справах. І саме на цих підставах задовольнив позовні вимоги адвокатів до органів адвокатського самоврядування», – наголосив очільник ВКДКА.

Справжніми підставами задоволення позовних вимог адвокатів та скасування рішень КДКА стали недостатнє обгрунтування та оформлення рішень, помилки у кваліфікації допущених адвокатами дисциплінарних проступків та невідповідність дисциплінарного стягнення, застосованого до них.

Аби розвіяти сумніви та застерегти адвокатів від хибного розуміння рішень ВС, С.Вилков також нагадав рішення у справі № 1540/4358/18, яким Верховний Суд підтвердив, що несплата внесків є триваючим правопорушенням. Тому розрахунок на сплив річного строку притягнення до відповідальності окремих адвокатів  також не виправданий.

«Пояснити абсурдність будь-якого іншого тлумачення рішень ВС та ситуації, що склалася,  можна на прикладі добре відомих правникам положень ст. 438 КПК, які визначають, що істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність або невідповідність призначеного покарання тяжкості порушення є підставами для скасування або зміни судових рішень в суді касаційної інстанції. Уявіть, що ВС скасував обвинувальний вирок через неправильну кваліфікацію злочину, а адвокати зробили з цього висновок та стали поширювати інформацію про те, що таким чином було декриміналізовано сам злочин», – резюмував С.Вилков.