Арешт — не повернення: як домогтися, щоб біржа віддала викрадений криптоактив

У справах про викрадення криптовалюти актив рухається швидше за кримінальний процес, тож спершу його варто заблокувати й арештувати, а вже потім встановлювати особу. Але й арешт не поверне коштів, якщо в ухвалі суду не прописано, що саме має зробити біржа чи емітент.

Цю логіку обґрунтували голова Комітету НААУ з питань кібербезпеки та віртуальних активів Андрій Галич і його заступник Роман Островський у доповіді «Crypto Asset Recovery: від блокчейн-розслідування до фактичного повернення активів». Вони виступили 16 жовтня на ІІ Міжнародному науково-практичному форумі «Blockchain Forensics Forum 2026», який організували Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України та КПІ ім. Ігоря Сікорського.

За словами доповідачів, вікно можливостей для повернення криптовалюти часто вимірюється годинами, поки кошти ще перебувають на централізованому сервісі. Встановлення особи натомість триває місяцями й роками, а ресурси на це часто неспівмірні із сумою шкоди. Тому повернення викраденого і притягнення винного варто розглядати як окремі завдання.

І поки спеціаліст відстежує маршрут коштів, адвокат має надсилати біржі, куди надійшов актив, термінове звернення. Проте, застерегли доповідачі, таке блокування платформа може зняти будь-коли, тож його треба закріпити арештом.

Ключовою проблемою А.Галич і Р.Островський назвали те, що арешт, вилучення чи переказ, відповідальне зберігання і повернення — чотири різні дії з різними правовими підставами. Арешт за ст. 170 КПК лише забороняє розпоряджатися активом, переказ змінює контроль над ним, зберігання визначає зберігача і режим. Повернути актив у вільне розпорядження можна тільки після скасування арешту за ст. 174 КПК або за вироком відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК. Тому кожну з цих дій слід окремо прописати в ухвалі.

Загальне формулювання «накласти арешт на віртуальні активи» часто не дає біржі підстав для переказу. Доповідачі розмежували три моделі резолютивної частини:

• лише арешт, коли актив лишається заблокованим на акаунті підозрюваного;
• арешт із зобов’язанням платформи переказати актив на визначений гаманець;
• передача активу потерпілому на відповідальне зберігання без права розпорядження.

На думку доповідачів, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 173 КПК в ухвалі варто зазначити мережу, адресу або User ID, токен і суму, зберігача, обмеження та порядок виконання.

За підрахунками доповідачів, у Єдиному державному реєстрі судових рішень за 2020–2026 роки є понад 2 тис. ухвал про арешт криптоактивів. У 2026 році суди почали називати в ухвалах зберігача чи емітента з адресою і реєстраційним номером, спосіб обмеження. Суди також уже застосовують передачу активів потерпілому на відповідальне зберігання. Водночас це ще не повернення, наголосили адвокати: арешт і заборона розпорядження діють до рішення у провадженні.

Ефективнішим за біржове спікери назвали блокування на рівні емітента стейблкоїна. Емітент USDT може заблокувати саму адресу на рівні смартконтракту, і токени з неї не вийдуть, навіть якщо приватний ключ у шахрая. Звернення до емітента направляє правоохоронний орган, а адвокат готує точні реквізити та обґрунтування.

Завершенням процесу, підсумували спікери, буде фактичне зарахування активу на гаманець власника, підтверджене хешем транзакції та актом передачі.

Раніше у НААУ обговорювали, чому знайти криптоактив ще недостатньо для його повернення. Як суди вирішують питання арешту криптоактивів читайте у статті «Криптовалюта під прицілом судів: від арешту до поділу майна».

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.