Власність зобов’язує: цільове використання землі та охорона ґрунтів

Ризики використання землі не за призначенням та механізми охорони ґрунтів обговорили представники НААУ під час круглого столу «Земельні, аграрні та екологічні складові стійкості і відновлення України: правові, публічно-управлінські й економічні виміри».

Захід відбувся 2 жовтня 2026 року в Державному біотехнологічному університеті в Ужгороді.

Голова Комітету НААУ з аграрного, земельного та довкіллєвого права Віктор Кобилянський назвав найбільш серйозним наслідком нецільового використання землі примусове припинення прав на ділянку, пославшись на статтю 143 Земельного кодексу.

Адвокат згадав спори, в яких прокурори обґрунтовують належність земель до водного фонду або лісогосподарського призначення наявністю води чи дерев. Він заперечив проти визначення цільового призначення лише за такими ознаками: за його поясненням, воно має бути визначене уповноваженим органом і закріплене в документації із землеустрою відповідно до категорії земель.

Щодо зміни цільового призначення В.Кобилянський звернув увагу на відомості про функціональні зони: за його словами, до їх внесення до Державного земельного кадастру зміна відбувається за проєктами землеустрою. Описуючи цю процедуру, він пояснив, що розроблений проєкт подають на затвердження місцевій раді, після чого зміни вносять до кадастру.

Перед замовленням проєкту адвокат порадив дослідити містобудівну документацію: чи є вона, чи належно затверджена, чи визначені функціональні зони та чи відповідає їй запланована зміна. Він також рекомендував завчасно проконсультуватися в раді, адже оплата розроблення проєкту не гарантує його затвердження.

В.Кобилянський підкреслив, що і власність, і землекористування зобов’язують насамперед забезпечувати цільове використання землі.

До принципу «власність зобов’язує» звернулася й заступниця голови Комітету Софія Шутяк. Розкриваючи тему охорони ґрунтів, вона відзначила, що один закон сам собою не змінить ситуації: він має виконуватися, а для їх захисту має працювати загальний механізм. Початок охорони ґрунтів вона пов’язала з просторовим плануванням, звернувши увагу на функції землі як екосистеми.

Як приклад адвокатка навела розвиток населених пунктів довкола великих міст, під час якого забувають про території для відведення дощової води. За її словами, такі території могли б також частково очищати дощові стоки й повітря та поліпшувати стан сусідніх ґрунтів.

Для втілення вимог щодо збереження якості земель, за словами адвокатки, потрібні системи моніторингу й контролю, а також знання про те, який ґрунт вважається якісним.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.