Безкарність публічного таврування адвокатів порушує конституційне право на захист

Заборона ототожнення адвоката з клієнтом є міжнародним стандартом, що закріплений у Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Але без відповідальності гарантія не працює, що несе пряму загрозу реалізації праву на захист і принципу змагальності.

У Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл на тему «Закон про ототожнення: баланс між правом на захист і свободою слова», на якому представники інституту адвокатури, національні та міжнародні експерти дискутували на тему запровадження відповідальності за порушення гарантій адвокатської діяльності.

Нагадаємо, 16 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності».

Зокрема, у КУпАП мала зʼявитися окрема стаття 185-16 «Порушення заборони на ототожнення адвоката з клієнтом», яка запроваджувала відповідальність за «публічне, у тому числі через медіа, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки, цифрові платформи, соціальні мережі, інтернет-ресурси, ототожнення особою адвоката з клієнтом, якому таким адвокатом надається професійна правнича допомога, вчинене без мети перешкодити виконанню адвокатом передбачених законом повноважень зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту». Втім, Президент досі не підписав цей закон.

Голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова наголосила, що для професійної спільноти тема має принципове значення. Вона зазначила, що навколо ухваленого закону триває гостра й подекуди емоційна публічна дискусія, зокрема з боку частини медіа та громадського сектору.

У вересні 2025 року за участі Проєкту ЄС EU Pravo-Justice вже проходив захід, присвячений темі захисту адвоката від ототожнення з клієнтом. І та розмова відбувалася за мінімальної участі українських адвокатів, попри те, що адвокатура, за словами Л.Ізовітової, є безпосереднім об’єктом ототожнення, тиску і дискредитації. Тож адвокати тоді були радше об’єктами обговорення, але не його повноцінними учасниками.

Саме тому НААУ ініціювала другу частину цієї дискусії на власній професійній платформі із залученням адвокатів, медіа, представників держави та міжнародних партнерів. Pravo-Justice також було офіційно поінформовано про круглий стіл, який є продовженням тієї самої розмови, але вже за умов реальної залученості адвокатської спільноти.

Л.Ізовітова підкреслила, що ототожнення адвоката з клієнтом не є абстрактною теорією чи академічною етикою. В українських реаліях це проявляється у формах публічного таврування адвокатів як співучасників, інформаційних кампаніях, що підміняють правові принципи емоційними ярликами, тиску і погроз, а також реальних ризиків для фізичної безпеки. Серед наслідків очільниця НААУ назвала відмову адвокатів від захисту у резонансних справах через страх переслідувань. У зв’язку з цим вона охарактеризувала проблему як пряму загрозу конституційному праву на захист і принципу змагальності судового процесу.

Окремо, звертаючись до медіа, Л.Ізовітова наголосила, що адвокатура не виступає проти свободи слова і не ставить під сумнів право журналістів критикувати, аналізувати та розслідувати. Водночас вона заявила про неприйнятність практик, коли у публічному просторі адвоката ототожнюють із позицією клієнта, виконання професійного обов’язку подають як моральну або політичну солідарність, а презумпцію невинуватості знецінюють. Саме проти таких підходів спрямований ухвалений закон.

Голова НААУ, РАУ нагадала, що пряма заборона ототожнення адвоката з клієнтом існує від моменту набрання чинності Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Однак роками ця норма, за її словами, не мала жодного механізму відповідальності і залишалася декларативною. Певний час цього вистачало через наявність у суспільстві морального контуру, за якого публічне цькування адвоката за виконання професійного обов’язку вважалося неприйнятним. Але ситуація змінилася з початком повномасштабної війни, яка, за її оцінкою, спричинила зсув цього контуру. Правові принципи дедалі частіше стали підмінятися моральними ярликами, а право на захист - сприйматися як ознака нелояльності або співучасті.

Водночас, недопустимість ототожнення адвоката з клієнтом є міжнародним правилом згідно з Основними принципами ООН щодо ролі адвокатів. Також Міжнародна асоціація юристів (IBA) закріпила це у своїх стандартах незалежності юридичної професії.  І це правило пов’язане з розумінням адвоката як інструменту доступу до правосуддя, а не «обличчя» дій клієнта.

Також Л.Ізовітова повідомила, що НААУ підготувала гайд для журналістів, медіа та громадськості з практичними рекомендаціями, прикладами допустимих і недопустимих формулювань. Документ містить швидкий тест, який пропонує замінювати у фразах «адвокат/клієнт» на «лікар/пацієнт» для перевірки коректності публічних характеристик.

Окремо голова НААУ, РАУ звернула увагу, що проблема ототожнення частіше виникає не у професійній журналістиці, а у просторі псевдомедіа, де відсутні стандарти, редакційна відповідальність і професійна етика. Це вона пов’язала з недосконалістю медійного середовища, зокрема з браком дієвих механізмів саморегуляції та відповідальності.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.