Персональні дані у кримінальному процесі: де межа допустимого втручання?

Захист персональних даних у кримінальному провадженні — між конституційними гарантіями та практичними ризиками. Цій темі був присвячений круглий стіл, проведений 19 червня 2025 року Секцією захисту персональних даних та права на доступ до інформації Комітету НААУ з питань захисту прав людини.

Учасники заходу — адвокати, науковці, представники правоохоронних органів, Омбудсмана та експертного середовища — обговорили ключові проблеми, пов’язані з обробкою чутливої інформації у процесі досудового розслідування, і спробували напрацювати напрями їх вирішення. Модерували захід членкині Комітету Оксана Полотнянко та Катерина Калаченкова.

Виклики цифрової епохи

Кримінальний процес дедалі частіше стикається з питанням: як забезпечити ефективне слідство, не порушуючи при цьому базові права людини на приватність? У цифрову епоху персональні дані стали одним із найбільш вразливих об'єктів правового захисту — і це особливо помітно в кримінальному провадженні. Конфіденційна інформація потрапляє під загрозу під час слідчих дій, тимчасового доступу, використання баз даних чи технічних засобів фіксації. Водночас в українському законодавстві досі відсутні чіткі механізми контролю за обробкою персональних даних, а превентивні засоби — слабкі або не застосовуються на практиці.

Окрема увага була приділена проекту Закону №8153, покликаному оновити правила обробки персональних даних відповідно до європейських стандартів. Спікерки підкреслили, що дисбаланс між інтересами слідства та правом на недоторканність приватного життя поглиблюється саме через нерозвиненість процедур і відсутність персоніфікованої відповідальності. Тож О.Полотнянко висловила сподівання, що учасники заходу не лише привернуть увагу фахової спільноти до проблеми, а й напрацюють конкретні рекомендації щодо законодавчих і практичних змін.

Конфіденційність без відповідальності

Голова Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ганна Колесник звернула увагу на те, що конфіденційна інформація в кримінальному провадженні нерідко відкривається широкому колу осіб — без достатніх правових обмежень і без жодної відповідальності за її подальше розголошення. Особливу стурбованість викликає доступ третіх осіб до матеріалів справи: наприклад, коли поняті або власники вилученого майна знайомляться з вмістом цифрових носіїв, де містяться не лише докази злочину, а й приватні дані інших людей — родичів, партнерів, осіб, що мешкають разом із підозрюваними.

Доповідачка зауважила, що сучасні мобільні пристрої та ноутбуки зберігають значну кількість особистої інформації — зокрема фотографії, переписку, особисті нотатки — і часто її зміст не має жодного стосунку до предмета провадження. Проте ця інформація стає доступною всім учасникам процесу, що створює серйозні ризики порушення права на приватність. При цьому жодних правових механізмів попередження про нерозголошення для сторонніх осіб (наприклад, понятих) у таких випадках не передбачено.

Г.Колесник наголосила на необхідності чіткого розмежування між доказами у справі та матеріалами, що містять персональні дані, але не мають доказового значення. За її словами, кримінальне провадження не повинно бути підставою для тотального вторгнення в особистий простір, і законодавство має бути доповнене належними заборонами, попередженнями та відповідальністю за порушення конфіденційності.

Коли обробка даних порушує Конституцію

У своєму виступі О.Полотнянко акцентувала увагу на колізії між нормами Конституції та практикою органів досудового розслідування. За її словами, кримінальне провадження нерідко супроводжується розголошенням інформації про особисте і сімейне життя особи, без належних правових підстав. Особливу стурбованість викликають ситуації, коли обробка персональних даних третіх осіб відбувається без їх згоди та без чіткого обґрунтування, всупереч вимогам статей 31 і 32 Конституції.

Доповідачка наголосила, що персональні дані можуть оброблятися лише у випадках, прямо передбачених законом, із дотриманням принципу пропорційності втручання. В іншому разі йдеться про порушення права на приватність. Вона також звернула увагу на положення Закону «Про захист персональних даних», які надають особі можливість вимагати припинення незаконної обробки, виправлення або видалення даних, а також звертатися до суду в разі бездіяльності розпорядника.

Але проблему ускладнює те, що навіть за наявності судового рішення на втручання, межі дозволеної обробки часто не визначаються. Крім того, посилання на національну безпеку або економічний добробут не завжди виправдані — особливо коли йдеться про дані, не пов’язані із самим злочином. У цьому контексті прозвучала критика надмірного вилучення даних під час обшуків, зокрема з техніки, яка належить не лише підозрюваним, а й іншим особам, що проживають разом або контактували з ними.

Воєнний аспект: погляд Омбудсмана

Бачення проблеми з точки зору Уповноваженого ВР з прав людини окреслив начальник відділу розгляду звернень та взаємодії з суб’єктами обробки персональних даних секретаріату цієї інституції Олександр Марченко. Він підкреслив, що в умовах воєнного стану захист персональних даних набуває критичного значення, адже йдеться не лише про приватність, а й про безпеку, здоров’я і навіть життя громадян. Це стосується даних про потерпілих або свідків у кримінальних провадженнях, розголошення яких може створити додаткові загрози.

Водночас представник Омбудсмана зауважив, що звернень, повʼязаних із персональними даними у контексті кримінального процесу надходить небагато. Ймовірно, це пов’язано з тим, що такі випадки часто кваліфікуються як злочини, передбачених Кримінальним кодексом, — зокрема щодо розголошення даних досудового розслідування. Тому вони зазвичай передаються правоохоронним органам для відповідного реагування.

Серед пріоритетів Секретаріату О.Марченко назвав просвітницьку діяльність, спрямовану на запобігання порушенням і підвищення обізнаності. На сайті установи оприлюднено низку актуальних рекомендацій, зокрема й щодо обмежень прав у період воєнного стану. Представник Уповноваженого також висловив зацікавленість у пропозиціях з боку фахової спільноти, які можна було б врахувати при напрацюванні подальших ініціатив.

Треті особи: між законом і невидимістю

Проблематику обробки персональних даних третіх осіб у кримінальному провадженні висвітлили К.Калаченкова та начальник сектору Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, член Ради Комітету НААУ Павло Макаренко. Вони звернули увагу на те, що чинне процесуальне законодавство майже не оперує поняттям «третя особа», хоча саме ці суб’єкти найчастіше опиняються в зоні ризику — без належних гарантій. Йдеться про родичів підозрюваних, власників майна, яке піддається обшуку, осіб, чия переписка чи зображення містяться в цифрових носіях, або тих, хто просто згадується в інформації, що обробляється під час слідства.

Через відсутність процесуального статусу такі особи фактично не мають інструментів захисту, навіть якщо йдеться про вкрай чутливу інформацію. У законі «Про захист персональних даних» є визначення третьої особи, але воно не забезпечує належного процесуального реагування в межах кримінального провадження. Базовими джерелами ризику тут виступають матеріали досудового розслідування, доступ до яких отримують інші учасники процесу, а також витоки через недосконалість інформаційних систем.

П.Макаренко також звернув увагу на диспропорцію у відповідальності: в Україні за незаконну обробку персональних даних передбачено максимум 34 тис. грн. штрафу, тоді як у країнах ЄС — до 2 млн. євро. Такий розрив ставить під сумнів превентивну ефективність законодавства і вимагає комплексного перегляду як санкцій, так і процедур захисту.

Обшук і конфіденційність: на розсуд виконавця

Прокурор Вінницької обласної прокуратури Костянтин Гоздуп зосередився на проблемі дотримання прав осіб під час проведення обшуку. За його словами, навіть за наявності судової ухвали часто не визначаються межі допустимого втручання у приватне життя. У результаті слідчі вилучають значно більше, ніж це виправдано метою слідства — зокрема мобільні телефони, цифрові носії, особисті речі, які можуть містити персональні дані осіб, непричетних до правопорушення.

Доповідач зазначив, що вилучене майно нерідко залишається під арештом до ухвалення вироку, навіть якщо в ньому не міститься інформації, корисної для слідства. У таких випадках права третіх осіб не захищаються належним чином, а сама процедура не врегульована достатньо чітко. Особливу увагу К.Гоздуп звернув на необхідність розробки методичних рекомендацій щодо проведення обшуків з урахуванням законодавства про захист персональних даних.

Окрему проблему становить неврегульованість відеофіксації обшуку та подальшого доступу до зафіксованого матеріалу всіма учасниками провадження. Прокурор навів приклади з власної практики, коли внаслідок такого доступу розкривалися відомості інтимного характеру. Водночас, за його словами, правова культура учасників процесу, зокрема слідчих, часто виявляється недостатньою, аби гарантувати належне поводження з персональними даними. Тому ця сфера потребує чіткого нормативного визначення й запровадження процедур контролю.

Стандарти ЄСПЛ: між приватністю і суспільним інтересом

Практику Європейського суду з прав людини щодо захисту персональних даних у кримінальному процесі дослідив член Комітету НААУ Богдан Фокій. Він нагадав, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя включає й захист персональних даних. Втручання в це право може бути виправданим лише за наявності законної підстави, легітимної мети та за умови дотримання принципу пропорційності.

Доповідач навів приклади ключових справ ЄСПЛ — зокрема «Ротару проти Румунії» та «С. і Марпер проти Сполученого Королівства», — в яких суд підкреслив важливість правової визначеності, обмеження строків зберігання даних і недопущення зберігання чутливої інформації без нагальної потреби. У практиці Суду послідовно фігурує тест: навіть якщо втручання здійснюється на підставі національного закону, воно має бути необхідним у демократичному суспільстві та мінімально обтяжливим для особи.

Телефон як джерело ризику

Член Ради Комітету Світлана Мазур присвятила свій виступ аналізу порушень під час вилучення мобільних телефонів у межах обшуків. Вона підкреслила, що сучасний мобільний пристрій зберігає велику кількість персональних даних — від особистого листування і банківської інформації до адвокатської, лікарської чи комерційної таємниці. Проте в практиці слідчих дій нерідко спостерігається вилучення телефонів без належного обґрунтування й без дотримання гарантій, передбачених законодавством.

С.Мазур нагадала, що обшук можливий лише на підставі ухвали слідчого судді, в якій мають бути чітко визначені речі й документи, які підлягають вилученню. Якщо телефон не згаданий, його вилучення є тимчасовим заходом, і доступ до його вмісту можливий лише за рішенням суду. Окремо зверталася увага на права особи при вилученні телефона: відмовитися повідомляти пароль, вимагати фіксації всіх дій у протоколі, наполягати на присутності адвоката.

Доповідачка також акцентувала увагу на необхідності встановлення чітких інструкцій для правоохоронців щодо поводження з мобільними пристроями під час обшуку, а також згадала про доцільність запровадження кримінальної відповідальності за самовільний доступ до конфіденційної цифрової інформації.

Приховані ризики в експертній практиці

В полі зору експертів персональні дані опиняються не лише у кримінальних, а й у цивільних справах. На це звернула увагу завідувачка сектору почеркознавчих досліджень Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Тетяна Дейнека. Йдеться, зокрема, про доступ до особистих записів — від щоденників і приватної кореспонденції до паспортних даних і адрес проживання. Ці матеріали використовуються як зразки для ідентифікації автора письмового тексту чи підпису.

Спікерка зауважила, що хоча експерти за законом не мають права розголошувати інформацію, яку отримали під час дослідження, обсяг і чутливість цих даних вимагає особливої уваги. Вона наголосила на необхідності усвідомлювати, що експертна діяльність пов’язана з обробкою великого масиву персональної інформації, яка часто має інтимний характер, і яку особа, найімовірніше, не бажала б розкривати публічно.

До європейських стандартів — через практику

Учасники круглого столу погодилися, що в умовах цифровізації кримінального процесу питання захисту персональних даних потребує системного перегляду. Бо обговорені кейси засвідчили глибоку нормативну і практичну невизначеність — як щодо обсягу допустимого втручання в особисте життя, так і щодо захисту інформації третіх осіб. Особливе занепокоєння викликають випадки безпідставного вилучення мобільних пристроїв, недостатність запобіжників під час обшуків, а також неврегульований доступ до чутливих матеріалів з боку інших учасників процесу.

Тож ключовим завданням убачається створення прозорого механізму балансування між інтересами слідства та правом на недоторканність приватного життя.

Матеріал підготовлено Оксаною Полотнянко та Катериною Калаченковою.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.