Бойовий імунітет: хто і як має оцінювати рішення командира?

Захист військових, які діють в умовах крайньої небезпеки та стресу, потребує чіткого правового регулювання. Особливого значення в умовах повномасштабної збройної агресії набуває питання притягнення захисників до кримінальної відповідальності за прийняті бойові рішення.

Національна асоціація адвокатів України виступила професійним майданчиком для науковців, народних депутатів, представників військового командування та провела незалежне професійне обговорення на тему «Бойовий імунітет як механізм правового захисту військових». Модератором заходу виступив голова Комітету НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії із ЗМІ Олексій Шевчук.

У фокусі обговорення експертів - створення ефективної системи правових гарантій для захисників, що пропонується зареєстрованими у ВР проектами законів:

№13146 від 01.04.2025 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо обставин, які виключають кримінальну відповідальність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану та ведення воєнних, бойових дій»;

№13149 від 03.04.2025 «Про внесення змін до Закону України «Про оборону України» щодо удосконалення правового регулювання бойового імунітету в умовах дії правового режиму воєнного стану та ведення воєнних, бойових дій».

На думку старшого інструктора Навчального центру комплексної підготовки добровольців «ДГВ» ДФТГ «Легіон Д» Андрія Йосипова, зміст бойового імунітету не повинен обмежуватися визначенням, наданим у Законі «Про оборону».

«Насправді, це поняття започатковане далеко не українським законодавцем і має свої джерела у міжнародному гуманітарному праві, - пояснив він. - Це своєрідний інститут, який надає можливість військовим командирам діяти на полі бою, не побоюючись за відповідальність і, зокрема кримінальну відповідальність». В Україні бойовий імунітет відображений у трьох законах: ст. 43-1 Кримінального кодексу, закони «Про оборону» і «Про правовий режим воєнного стану». Ст. 9 останнього передбачає можливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування. На переконання А.Йосипова, станом на сьогодні існуючі поняття суперечать одне одному.

На недосконалість норми Кримінального кодексу звернув увагу старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Армен Нерсесян.

«В тому контексті, в якому ми говоримо про статтю 43-1, вона практично неробоча в чинній редакції. І чи буде вона робоча залежить від тих людей, що сидять посеред зали в наших процесах», - зауважив науковець. На його погляд, необхідно запроваджувати бойовий імунітет в цій редакції, як пропонується законопроектом № 13146. «Можливо ми разом продумаємо якісь конкретні зауваження, - додав А.Нерсесян. - бо у мене досі немає розуміння питання хто суб'єкт – чи всі особи є суб'єктами звільнення під бойовий імунітет».

У цьому аспекті позитивні аспекти законодавчих ініціатив відзначив керівник відділу військового права Центрального юридичного управління Генерального штабу України Сергій Дрьомов. «Ми говорили про суб’єкта. Там вживається слово «комбатант». Тобто, це не тільки командир, який приймає відповідні рішення, це і простий військовослужбовець рядовий, він теж є комбатантом, - відзначив він. - Фактично «бойовий імунітет» зводиться до того, що це одна з обставин, що виключає протиправність діяння. Не звільнення від відповідальності, а саме протиправність».

Практичні аспекти притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідальності дослідила народний депутат, яка мобілізувалася до ЗСУ, Людмила Буймістер.

«На ДБР звалилася вся відповідальність за розслідування воєнних злочині. Ясно, що вони не справляються, не мають досвіду. Справи все одно заводять, передають в суд. Прокурори приходять, справи потім розвалюються», - зауважила нардеп. На її погляд, найгіршим у цій ситуації є те, що командири переймаються тим, що їх можуть потім судити кожне їхнє рішення. І навіть якщо прийшов наказ і командир має його виконати, повинен дати наказ своїм підлеглим, має оцінити наявність у всіх необхідних сил та засобів для виконання цього наказу. «Але давайте відверто, у нас немає концепції post action revue в Збройних силах України. У нас не проводиться аналізу після виконання тої чи іншої операції, наскільки грамотно вона виконувалась, наскільки грамотно давався наказ, в тому числі наскільки були оцінені сили та засоби. На практиці це означає, що вищому командуванню ти не доведеш ніколи, що вони, наприклад, можуть ставити нереальні невиконувані задачі. І це дуже часто відбувається, і не з вини того командира, який знаходиться на полі бою», - відзначила Л.Буймістер.

Але хто оцінить помилку в наказі, хто той експерт, який це спроможний зробити, - таку проблему поставив радник Головнокомандувача ЗСУ з політичних питань Віктор Назаров.

«Адже тут накладається чимало факторів: спроможність підрозділу, рівень його забезпечення, будь-які показники фізичної, психологічної, ментальної втоми, характер дій противника, пора року, час доби, - все це впливає на характер виконання завдання, - звернув увагу радник. - Ми зазвичай говоримо, що не буває правильних чи неправильних рішень, бувають рішення оптимальні чи раціональні, чи нераціональні. Саме погане рішення те, яке не прийнято, воно зазвичай приводить до більш негативних наслідків. Якщо ти мав прийняти рішення, ти його не прийняв, це 100% буде поразка».

Також В.Назаров окреслив критерії, за яким слід оцінювати рішення. «Перший – рішення має бути прийняте. Другий критерій – рішення має бути прийнято бажано своєчасно. Якщо воно прийнято з запізненням чи набагато пізніше, воно втрачає свою цінність. Третя складова – наскільки рішення було обґрунтованим. Врахуванням цих всіх моментів і саме навколо всіх трьох елементів іде оцінка», - переконаний він.

Також В.Назаров відзначив важливість проведення експертизи у таких питаннях. «В структурі Міністерства оборони законодавством передбачено мати експертну службу. І колись така експертна служба була. Але вона стосувалась медичної сфери діяльності, а потім була скасована», - дорікнув радник.

«Отже, за результатами круглого столу його учасники дійшли висновку, що бойовий імунітет має бути, - резюмував дискусію О.Шевчук. - Повинні бути внесені правки до цих законопроектів в частині наявності і необхідності експертних висновків щодо тої чи іншої ситуації. Ми будемо просити науковців та адвокатів, підготувати за результатами заходу пропозиції та  направити їх народним депутатам та профільним комітетам Верховної Ради».

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.