Куди ведуть нові напрями житлової політики України?

Основні засади житлової політики, запропоновані Кабміном у проекті Закону №12377, є декларативними, містять суттєві неузгодженості та протиріччя. Відтак, законодавча ініціатива потребує ґрунтовного доопрацювання.

Комітет Національної асоціації з питань будівельного права зробив такий висновок за підсумками правового аналізу проекту.

Його було розроблено у Мінінфраструктури з метою встановлення нових засад та напрямів, які визначатимуть житлову політику України. Адже чинна редакція Житлового кодексу була введена у дію у 1984 році. І незважаючи на численні зміни, вже не відповідає соціально-економічному та політичному устрою держави, включаючи перехід України до ринкової економіки.

Адвокати зокрема звернули увагу, що проект включає 39 статей і при цьому містить бланкетні норми у ст.ст. 1, 2, 3, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 28,36, 37. Отже, майже третина норм пропонованого законопроекту регулюється іншими законами, що ставить під сумнів доцільність його прийняття в такій редакції.

Стаття 15 проекту покладає на Кабінет Міністрів України затвердження низки актів, а саме:

• порядку ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи;
• порядку заміни житла;
• порядку виключення житла з житлового фонду;
• порядку реалізації фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва (придбання) житла за рахунок коштів державного бюджету;
• порядку надання соціального житла;
• переліку  категорій осіб, яким може бути надано житло з державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад;
• порядку визнання підприємств, установ та організацій операторами доступного житла.

Отже, для реалізації майбутньої Державної стратегії житлової політики України та на виконання цього закону, у разі його прийняття, необхідно буде приймати низку підзаконних актів. Але ж механізми реалізації конституційного права на житло мають бути передбачені законами!

Також законодавчою ініціативою пропонується створити Єдину інформаційно-аналітичну житлову систему (ст. 31). До неї мають бути включені відомості щодо місця проживання, сімейного, фінансового та майнового стану власників житла. У комітеті НААУ зауважили, що це положення порушує ст. 32 Конституції, яка гарантує, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. При цьому згадана норма проекту визначає широке коло користувачів системи, які отримають доступ до персональних даних та конфіденційної інформації власників житла.

При цьому така система фактично лише дублюватиме інформацію з інших державних реєстрів, зокрема державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстру актів цивільного стану громадян та інших.

Зважаючи на ці та інші зауваження (повністю їх можна переглянути за посиланням) у комітеті НААУ зробили висновок про недосконалість проекту, яки потребує ґрунтовного доопрацювання, узгодження його з нормами Конституції та іншими законодавчими актами.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.