Які спрощення кримінального процесу неможливо погодити

Директорат правосуддя та кримінальної юстиції Мінʼюсту підготував аналітичний звіт про доцільність спрощення процедури здійснення окремих слідчих (розшукових) або інших процесуальних дій з урахуванням стандартів дотримання прав людини та практики ЄСПЛ.

Пропозиції, викладені у цьому документі (повний текст можна переглянути тут), проаналізували у Національній асоціації адвокатів України і дійшли висновку, що деякі з них порушують принципи, закріплені Конституцією, кримінальним процесуальним законодавством, а їхня реалізація матиме наслідком порушення фундаментальних конвенційних гарантій прав і свобод людини.

Так, у звіті стверджується, що Законом «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК не регламентовано процедуру ініціювання оперативними підрозділами клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів. Вирішувати це питання пропонується з урахування вимог ч. 6 ст. 9 КПК. При цьому вбачається подання таких клопотань до слідчого судді керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником за погодженням з прокурором.

Фактично йдеться про представлення оперативних підрозділам права самостійно ініціювати тимчасовий доступ до речей та документів поза рамками кримінального провадження та за власною ініціативою, - звернули увагу адвокати.

Водночас, норми кримінального процесуального законодавства, які пропонується застосовувати для досягнення цілей оперативних підрозділів, не регулюють відносини, що виникають до моменту офіційної реєстрації кримінального провадження та містять категоричну заборону оперативним підрозділам діяти у кримінальному провадженні самостійно поза дорученнями слідчого, прокурора, дізнавача.

Так, у КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством. Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. А оперативні підрозділи не віднесені ані до сторін ані до учасників кримінального провадження.

Роль оперативних підрозділів у кримінальному провадженні чітко визначена у ст.41 КПК: вони здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора або за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Відповідно до ст. 131 КПК, тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження та процесуальною дією за своєю природою. Застосування даного інструменту можливе лише за ухвалою слідчого судді. При цьому застосування не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Тож запропонована ініціатива прямо порушує вимоги чинного кримінального процесуального законодавства та несе в собі загрозу протиправного втручання у права та свободи особи.

Також у Мінʼюсті пропонують переглянути норму щодо обов’язкового залучення понятих при проведенні обшуку. Там уважають, що вимога обов’язкового залучення понятих, передбачена ч. 7 ст. 233 КПК, є архаїчною. Бо сам інститут виник у той час, коли безперервна відеофіксація слідчої дії ще не була можлива з огляду на рівень розвитку техніки. Тож пропонується доповнити КПК положеннями, якими передбачити необовʼязковість участі понятих у слідчих діях за умови застосування безперервної відеофіксації та присутності адвоката під час процесуальної дії.

У НААУ таку позицію не підтримали. Обшук є слідчою дією, проведення якої не передбачає обов’язкової участі власника обшукуваного приміщення або його уповноважених осіб.

Вилучення понятих з процесу обшуку призведе до того, що правоохоронні органи взагалі не будуть зацікавлені у присутності володільців, а сам обшук стане інструментом свавілля. Так, неможливо буде контроолювати час, коли правоохоронці фактично ввійшли в приміщення, реальний час їх знаходження у приміщенні та вчиненні ними дії під час обшуку. Жодних запобіжників провести обшук, а потім включити камеру та провести повторний обшук – не залишиться.

Такі ініціативи не тільки порушать права обшукуваної особи, але й поставлять під загрозу отримані під час обшуку докази, оскільки постраждала особа може заявити про те, що вона була пограбована, а вилучені речі їй були підкинуті правоохоронцями перед тим, як вони включили відеозапис. Як наслідок, репутація отриманих доказів буде сумнівна, а органи ДБР будуть мати додаткові розслідування з фальсифікації доказів правоохоронцями та крадіжками під час проведення обшуків.

Ці зауваження до аналітичного звіту спрямовані до Міністерства юстиції для врахування при підготовці відповідних законодавчих змін.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.