Потребу змін у земельному законодавстві обговорили у Держгеокадастрі

Нечіткість земельного законодавства та довільне тлумачення його норм призводять до юридичних колізій, втрати власності та конфліктів, які доводиться вирішувати судам. Як подолати ці проблеми?

Питанням застосування земельного законодавства була присвячена нарада у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, яку організували та провели за ініціативи Національної асоціації адвокатів України. Участь у заході взяли представники центральних органів виконавчої влади, Офісу Генпрокурора, науковці та адвокати.

Про практику застосування та можливість перегляду обмежень прав на землю розповів адвокат Владислав Кононов. Він окреслив проблематику реалізації правового регулювання земельних відносин у межах охоронних зон, захисних смуг та інших обмежень. Довільне тлумачення норм призводить до  безпідставного позбавлення власності, суперечливості судових рішень, зниження ефективності охорони об’єктів культурної та природної спадщини тощо.  При цьому адвокат навів низку негативних прикладів, що стосуються прибережних захисних смуг, охоронних зон об’єктів культурної спадщини та прикордонної смуги, і запропонував удосконалити законодавство щодо встановлення охоронних зон на землях всіх категорій, визначити дозволене використання таких земель, установити конкретні обмеження для землевласників і землекористувачів, закріпити спеціальні заходи правової охорони земель в охоронних зонах.

В.Кононов нагадав, що зони обмежень (прибережні захисні, охорона пам’яток тощо) не формують окрему категорію земель, а лише встановлюють обмеження використання. Тож позбавлення осіб права власності на усю земельну ділянку, набуту подекуди і до набрання чинності норм закону, що регулюють подібні правовідносини, є неправомірним. А позиції суду, що спровоковані нечітким законодавством, є хибними.  Втім, на думку заступниці начальника Департаменту представництва інтересів держави Офісу Генпрокурора Наталії Василенко, необхідно звертатися до положень Конституції, які повною мірою врегульовують вказані правовідносини.

Голова Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права Віктор Кобилянський звернув увагу на тривалу неврегульованість статусу земель колективної власності, неоднозначне тлумачення норм права та суперечності при застосуванні. Це негативно впливає на діяльність правонаступників КСП та робить їх об’єктами переслідування з боку правоохоронних органів.

Більшість КСП масово реорганізували шляхом перетворення (зміни організаційно-правової форми). Тобто, юридична особа не припинялася, за нею зберігалися права та обов’язки КСП, у тому числі права на землю. Втім, спроба оформити право власності на ці землі викликає неабиякий спротив, що включає як господарські спори, так і порушення кримінальних справ.

Органи прокуратури і судді часто посилаються на п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу, що передбачає визнання комунальною власністю земель припинених КСП. Але, на думку голови комітету НААУ, застосовуватися він має лише до тих підприємств, що були ліквідовані, а не реорганізовані.

У звʼязку із цим адвокат Олександр Бордаченко навів позицію Касаційного господарського суду ВС у справі № 911/2506/23 (ухвала від 16.10.2024). Суд зазначив, що КСП могли реорганізовуватись шляхом їх перетворення у будь-яку організаційно-правову форму юридичної особи, у тому числі у приватно-орендні підприємства. Рішення про обрання організаційно-правової форми правонаступника приймав виключно вищий орган управління правопопередника. Орган державної реєстрації перевіряв законність і повноту поданих документів та проводив державну реєстрацію (перереєстрацію) правонаступника з видачею йому нового свідоцтва. Тому реорганізація КСП шляхом перетворення у приватно-орендне підприємство із автоматичним переходом до нього 382 членів КСП було юридично не можливим.

Про викуп земель сільськогосподарського призначення фізичними та юридичними особами говорив член Ради Комітету НААУ з питань аграрного, земельного та довкілевого права Ян Білоголовий. Він уважає, що необхідно визначитися з тим, хто саме може придбати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, отриману громадянином для створення фермерського господарства – сам громадянин чи фермерське господарство як юридична особа.

А процедура викупу земель, визначена у п. 61 Перехідних положень Земельного кодексу України потребує вдосконалення. Бо на практиці перепоною для викупу стає бездіяльність місцевих рад, які не приймають відповідних рішень. Усунення органів місцевого самоврядування від цього процесу дозволить не тільки спростити та прискорити процедуру викупу, але й гарантуватиме захист прав громадян та юридичних осіб.

Підсумовуючи проведену нараду, виконувач обов’язків голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Дмитро Макаренко звернув увагу на необхідність комплексного підходу для вирішення низки проблем і висловив готовність до співпраці надалі, у тому числі в частині ініціювання змін до чинного законодавства.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.