Апеляційне оскарження ухвал має враховувати інтереси всіх учасників - НААУ

Деталізуючи положення Кримінального процесуального кодексу щодо групи судових рішень, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку, потрібно врахувати інтереси усіх учасників (сторін) кримінального процесу.

На це звернули увагу в Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань кримінального права та процесу за підсумками аналізу проекту Закону № 12139 від 21.10.2024 «Про внесення змін до статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо апеляційного оскарження ухвал слідчого судді».

Документ спрямований на удосконалення положень КПК у частині можливості апеляційного оскарження ухвал про зобов’язання слідчого чи прокурора закрити кримінальне провадження через сплив строку досудового розслідування. Для цього такі ухвали пропонується влючити до переліку судових рішень, які міститься у ст. 392 КПК.

У НААУ звернули увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 237/1459/17 (постанова від 23.05.2018) про те, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилає положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують.

Нерідко судами апеляційної інстанції ігнорується право апеляційного оскарження з метою захисту своїх прав та інтересів, особливо це стосується стадії досудового розслідування, коли слідчий зловживає правом на отримання тих чи інших ухвал. У той час, коли особа, у відношенні якої виконується ухвала слідчого судді, позбавлена права апеляційного (повторного) перегляду її законності. В свою чергу це може породжувати дисбаланс прав учасників (сторін) кримінального процесу та не відповідає принципу пропорційності між правами та обов’язками органу досудового розслідування та зацікавленої сторони. На кристь такої позиції також свідчить постанова ВП ВС у справі № 243/6674/17-к, постанови Об’єднаної палати ККС ВС у справах № 569/17036/18, № 649/3986/19.

Тож попри необхідність деталізації конструкції норми Кримінального процесуального кодексу, яка визначає групу судових рішень, що можуть бути оскарженні в апеляційному порядку, потрібно врахувати інтереси усіх учасників (сторін) кримінального процесу.

Тож пропоновані зміни до статті не вирішують проблему перегляду судових рішень, де, на думку скаржника, не було дотримано судом першої інстанції принципу законності та гарантій його прав та свобод. Оскільки, є низка ухвал, які не підлягають апеляційному оскарженню, що не узгоджується зі сталою практикою ВС. Так, наприклад, ухвала про скасування арешту на майно в порядку КПК не підлягає апеляційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, профільний комітет НААУ пропонує доповнити ч.1 ст. 392 новим пунктом, який визначатиме групу ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а саме: «ухвали слідчого судді, які стосуються прав, свобод та інтересів будь-якої сторони кримінального процесу на стадії досудового розслідування або іншої особи, відносно якої прийнята ухвала та стосується її прав та законних інтересів».

Така редакція, на думку НААУ, виключить неоднакове розуміння положень цієї статті та забезпечить рівне право апеляційного перегляду рішень судів першої інстанції.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.