Військові кримінальні правопорушення: види, особливості правозастосування

Кримінальна відповідальність за військові кримінальні правопорушення встановлена Розділом ХІХ «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби» Кримінального кодексу.

Крім загальних ознак правопорушення, військові кримінальні правопорушення мають спеціальні ознаки: об’єкт посягання – встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби; суб’єкт – військовослужбовець, а також військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів; кримінальна протиправність – визнання діяння військовим кримінальним правопорушенням тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене у розділі XIX Особливої частини.

За обʼєктом посягання у Кримінальному кодексі можна виокремити такі види військових кримінальних правопорушень:

• проти порядку підлеглості та військової честі (статті 402-406);
• проти проходження військової служби (статті 407-409);
• проти порядку користування військовим майном та його збереження (статті 410- 414);
• проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415- 417);
• проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418-421);
• проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422);
• військові посадові кримінальні правопорушення (статті 423-426);
• проти порядку несення служби на полі бою та в районі військових дій (ст. 427-433).

До субʼєкта злочину відносяться військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.  Також субʼєктами можуть бути поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі у бойових діях (для них відповідальність настає за статтями 402, 403, 414-416, 422, 427, 429, 430, 432- 435 КК), а також інші особи - за співучасть у військових кримінальних правопорушеннях. Останні підлягають відповідальності за відповідними статтями розділу ХІХ КК.

До повномасштабного вторгнення РФ більшість вироків були повʼязані з ухиленням від мобілізації. Водночас, зараз це вже не є військовим кримінальним правопорушенням, оскільки суб’єкт його скоєння не входить до перелічених вище осіб. Найчастіше порушення полягало в нез’явленні за повісткою до військкомату. 

Сьогодні особи найчастіше притягаються до відповідальності за дезертирство. Проте втечу саме під час активної фази бойових дій військовослужбовці вчинили лише у декількох випадках. Були притягнення осіб до відповідальності за непокору, і в основному їх засуджували до штрафів чи арештів з триманням у дисциплінарному батальйоні, й інколи до позбавлення волі.

Застосовування ст. 69 (призначення більш м’якого покарання) і ст. 75 (звільнення від покарання з випробуванням) КК в цій категорії справ в умовах воєнного стану не можуть бути застосовані.

Також, підвищилися санкції за військові кримінальні правопорушення. Так, за дезертирство раніше особу можна було покарати позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, сьогодні – від п’яти до дванадцяти. Також було посилено покарання за мародерство – мінімальна межа позбавлення волі тепер становить п’ять років.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій, залишаючи без змін рішення місцевих судів, які оскаржуються з мотивів суворості покарання, завжди зазначають про максимальний ступінь суспільної небезпеки в цій категорії злочинів, оскільки злочин вчинений під час правового режиму воєнного стану.

Що стосується процесуальних особливостей розслідування цих справ, то тут варто відзначити, що до ст. 176 КПК були внесені зміни, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні військових злочинів, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слід вказати і на те, що угод про визнання винуватості у справах щодо військових злочинів сьогодні дуже мало. Це може бути пов’язано з тим, що обвинувачені військовослужбовці, як правило, не мають захисників, тож нема кому роз’яснити про можливість укладення такої угоди. Ще однією причиною може бути суттєве збільшення мінімального покарання за відповідні злочини та неможливість застосування статей 69 і 75 КК.

Матеріал рубрики «Захист військових» підготовлений членом Центру координації волонтерської допомоги військовослужбовцям Національної асоціації адвокатів України Фархадом Гулієвим.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.