Критерії правомірності обмеженого доступу до адвоката окреслив ЄСПЛ

На етапі розслідування доступ до адвоката і правничої допомоги може бути тимчасово обмежений. Але у виняткових випадках і за наявності вагомих причин. Крім цього, таке обмеження має бути тимчасовим і ґрунтуватися на індивідуальній оцінці конкретних обставин справи.

Таких висновків дійшов Європейський суд з прав людини у справі «W.R. проти Нідерландів» (заява № 989/18), Відповідне рішення ЄСПЛ від 27.08.2024 потрапило до огляду Верховного Суду за серпень.

У вбивстві жінки, що зникла, запідозрили її колишнього чоловіка W.R. Поліція виявила в його будинку сліди, що свідчили про боротьбу та можливу спробу приховати злочин. Хоча в момент затримання він був проінформований про своє право на адвоката та правничу допомогу, підозрюваний вирішив співпрацювати зі слідством і надав низку свідчень, у яких зізнався у злочині.

Він показав поліцейським місця, важливі для розслідування, і надавав детальні описи подій, що передували зникненню жінки. На етапах подальшого розслідування він підтвердив свої слова і навіть за присутності адвоката описав обставини злочину. Суди використали ці свідчення для обґрунтування його вини.

Справа дійшла до Верховного суду країни, де було підтверджено винуватість W.R.

Останній оскаржив вирок до Європейського суду з прав людини. Чоловік стверджував, що кримінальне провадження проти нього, яке зосереджувалося на тому, чи вбивав заявник жертву умисно, було несправедливим, оскільки йому не надавалася допомога адвоката під час початкових допитів у поліції та під час відвідування місць, що мають значення для розслідування, в той час, як показання, отримані в цих випадках, були прийняті судами першої інстанції як докази для визнання його винним у вбивстві.

Суд у Страсбурзі розглянув скаргу заявника в контексті того, чи вплинула відсутність адвоката під час первинних допитів на справедливість усього провадження.

Високі судді вказали, що обмеження права на доступ до адвоката на досудовій стадії можливе лише у виняткових випадках за наявності вагомих причин і має базуватися на індивідуальній оцінці обставин конкретної справи. При цьому вони наголосили, що навіть у такому разі обмеження має бути тимчасовим і не повинно порушувати загальну справедливість судового розгляду.

Аналізуючи обставини справи W.R., ЄСПЛ констатував, що відсутність адвоката на ранніх стадіях розслідування не мала непоправного впливу на справедливість кримінального провадження. Заявник був інформований про право на мовчання та про можливість отримання правничої допомоги, а його рішення співпрацювати зі слідством вважалося добровільним. Окрім того, він підтвердив свої свідчення під час судових засідань, коли вже мав повноцінний доступ до адвоката.

Також суд узяв до уваги, що W.R. не мав психологічних або інтелектуальних вразливостей, які могли б поставити під сумнів його здатність розуміти свої права та наслідки їхнього обмеження. А висновки національних судів щодо стану заявника підтвердили, що він був здатний свідомо брати участь у процесі та обирати стратегію захисту. Відтак, національні суди мали підстави прийняти його свідчення, навіть надані за відсутності адвоката.

З урахуванням обставин справи та процесуальних гарантій, наданих національними судами, ЄСПЛ дійшов висновку, що провадження в цілому було справедливим. А відсутність захисника під час первинного допиту заявника в поліції та під час виїзду на місце події не була таким недоліком, що би непоправно зашкодив загальній справедливості кримінального провадження.

Тож право на справедливий суд порушене не було. Суди забезпечили всі необхідні процесуальні гарантії, що дозволили заявнику будувати захист та оскаржувати докази, навіть попри тимчасове обмеження доступу до адвоката на початкових етапах розслідування.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.