Чому втрату свідоцтва адвоката не завжди можна оскаржити у ВС

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження у справі щодо перегляду рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про позбавлення особи права на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідна ухвала від 07.08.2024 у справі №640/5046/22 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформує офіційний сайт ВКДКА.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали рішення ВКДКА від 30.11.2021 №ХІ-015/2021 про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів  України обґрунтованим.

Представник колишнього адвоката звернувся з касаційною скаргою до ВС.

Високі судді виходили з того, що відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовʼязки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС.

Тож особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Не підлягають касаційному оскарженню (п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, звернули увагу в касаційному суді, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Справа №640/5046/22 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності наведених вище обставин.

Однак, у касаційній скарзі було відсутнє будь-яке посилання на такі випадки, а мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводилися лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.

Саме з таких міркувань у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Додатково Касаційний адміністративний суд звернув увагу на те, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.