Повноваження дізнавача мають враховувати форму досудового розслідування, - висновок Комітету НААУ

Кримінальний процесуальний кодекс дійсно потребує уточнення компетенції дізнавача, органу дізнання та керівника цього органу. Разом із тим їхні повноваження мають узгоджуватися із формою, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

Відповідні зауваження і пропозиції до проекту Закону від 21.06.2024 №11365 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення дізнання та судового розгляду кримінальних проступків» підготували у Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань кримінального права та процесу.

З 1 липня 2020 року в Україні було запроваджено інститут досудового розслідування кримінальних проступків (дізнання). Але під час практичного застосування відповідних положень законодавчих актів було виявлено низку проблем, пов’язаних із реалізацією повноважень дізнавачів, процесуальних строків та інших процедурних аспектів розслідування проступків у формі дізнання. У зв’язку із цим і був підготовлений згаданий проект.

У НААУ в цілому підтримали цю законодавчу ініціативу, водночас зауважили, що окремі положення проекту потребують удосконалення.

Так, наприклад, змінами до КПК пропонується визначити дізнавача, як одного із суб’єктів, що ініціює питання відсторонення особи від посади (доповнення до ст.ст. 155 - 157). Водночас, за загальними положенням, відсторонення від посади може бути здійснено лише щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ст. 154). У зв’язку із цим нагадаємо, що відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Проступком є діяння, за вчинення якого КК передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Також проектом пропонується змінити порядок використання процесуальних джерел доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки. Сьогодні згідно зі ст. 298-1 КПК такими джерелами вважаються ті, що визначені статтею 84 КПК, а також пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. І «такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора». Цю норму ч.2 ст. 298-1 КПК проектом №11365 пропонується виключити. Але у Комітеті НААУ такий підхід уважають недоречним. Адже дана норма є гарантією від зловживань при кваліфікації діяння як кримінального проступку, коли є підстави його кваліфікації як злочину.

З повним текстом зауважень і пропозицій НААУ до проекту можна ознайомитися за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.