Чи потрібно внормовувати міжнародний розшук у КПК, - позиція Комітету НААУ

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс уже містить підстави та процедуру оголошення особи, яка є стороною кримінального провадження, у розшук. Додаткове врегулювання оголошення особи у міжнародний розшук не має жодного практичного підґрунтя.

Такого висновку дійшли у Комітеті НААУ з питань кримінального права та процесу за підсумками аналізу проекту Закону від 29.04.2024 № 11223 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження» (реєстр. № 11223).

Документ містить низку змін, зокрема, статті 281 КПК, що регламентує розшук підозрюваного. Авторами законодавчої ініціативи пропонується доповнити її нормою про те, що якщо існують достатні підстави вважати, що особа виїхала та/або перебуває за межами України, слідчий, прокурор оголошує такого підозрюваного в міжнародний розшук.

У НААУ звернули увагу на те, що поняття «міжнародний розшук» нормативно закріплене в частині 6 статті 193 КПК. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

З метою встановлення місцеперебування розшукуваної особи органами національного центрального бюро Інтерполу може бути ініційоване питання про внесення особи до бази розшуку та присвоєння їй відповідного кольору картки (тобто дій, які необхідно вчини відносно цієї особи в разі встановлення її місцезнаходження). Це є підставою для внесення відомостей про розшукувану особу до системи міжнародного розшуку. Однак інформаційна система Інтерполу є не єдиним засобом з метою організації підозрюваних, обвинувачених або зниклих осіб, оскільки вказані дії можуть також реалізовуватися в рамках укладених конвенцій і міжнародних договорів про взаємну допомогу в кримінальних справах.

Міжнародне право не визначає спеціальної процедури оголошення в міжнародний розшук, оскільки питання кримінального провадження є предметом національного правового регулювання.

Міжнародний розшук є різновидом розшуку, який закріплений у частині 1 статті 281 КПК. І якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Таким чином, момент оголошення особи в міжнародний розшук пов’язується із моментом прийняття відповідної постанови, яка вже реалізується відповідно до міжнародних договорів і конвенцій – звернення до Інтерполу та забезпечення допомоги у встановленні місцеперебування особи, яка оголошена у розшук або до конкретної країни-учасниці Конвенції для допомоги у конкретному кримінального провадженні тощо.

Правила Інтерполу при обробленні даних (INTERPOL’s Rules on the Processing of Data, adopted Resolution AG-2011-RES07 of the General Assembly at its 80th session (Hanoi, 2011) передбачають механізм і закріплення усіх процедурних питань від отримання повідомлення про розшук особи до перевірки законності та скасування відомостей про розшук, так і перегляду раніше прийнятих рішень.

Більш докладно з цими та іншими зауваженнями і пропозиціями до законопроекту, які були надіслані до Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності, можна ознайомитися за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.