"Підтримка ментального здоров'я українських адвокатів під час війни" детальніше за посиланням
Захисник не може змінювати апеляційну скаргу обвинуваченого, - ВП ВС

Хоча захисник і діє в інтересах підзахисного, він, однак, є самостійним учасником кримінального провадження із власною правосуб’єктністю, а його юридичне становище не тотожне становищу особи, захист якої він здійснює.
Про це йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №304/1035/20, текст якої з’явився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У касаційній скарзі засуджений указував на неправильне застосування судами попередніх інстанцій закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, він вважав істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону нездійснення апеляційним судом перевірки доводів, викладених його захисником у змінах до апеляційної скарги, та не погодився з висновком колегії суддів про відсутність процесуального права вносити захисником відповідні зміни до апеляційної скарги обвинуваченого.
Велика Палата ВС зауважила, що відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику. Переважна більшість процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого й захисника є аналогічними (крім тих, які захисник не може здійснювати самостійно), і їх зміст дублюється законодавцем у відповідних положеннях КПК.
Водночас окремі процесуальні права за змістом нерозривно пов’язані з особами незамінних учасників провадження, реалізуються виключно ними особисто й не можуть бути нікому делеговані, у тому числі захиснику або представнику.
На переконання ВП ВС, трактування терміна «особа, яка подала скаргу» як такого, що охоплює не лише безпосереднього ініціатора апеляційного провадження, але й уповноважену ним особу, яка діє на його стороні, означало б, що захисник користується значно ширшими повноваженнями, ніж сам підзахисний. Тобто в такому випадку захисник (на відміну від обвинуваченого, котрий може змінити чи доповнити тільки власну апеляційну скаргу) був би наділений відповідним правом щодо скарги, поданої як ним самим, так і його підзахисним.
Окрім цього, відсутність у захисника процесуальних повноважень змінити та/або доповнити апеляційну скаргу, подану обвинуваченим, не створюватиме перешкод у реалізації права особи на захист. Адже навіть за умови наявності суттєвих недоліків апеляційної скарги, раніше поданої обвинуваченим чи іншим захисником, процесуальні інструменти здійснення адвокатом ефективного захисту на відповідній стадії процесу не вичерпуються особистим внесенням до такої скарги змін та/або доповнень. Наприклад, захисник не позбавлений можливості надати кваліфіковану юридичну допомогу в підготовці змін чи доповнень до скарги підзахисного, які останній вправі внести особисто; звернутися до апеляційного суду із власною скаргою; висловити в судовому засіданні позицію щодо раніше поданої скарги, навести додаткові доводи й аргументи, які суд має перевірити в межах повноважень, наданих законом.
З огляду на вказане Велика Палата ВС дійшла висновку, що в розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого належить виключно суб’єкту її подання, тобто обвинуваченому.
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.
Популярні новини

Гарантії діяльності
Суддя не дозволив прокурору арештувати ноутбук адвоката
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Віталій Циктіч відмовив прокурору Офісу Генпрокурора у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку офісного приміщення адвоката.

Видання
Актуальні зміни у сімейному праві: Комітет НААУ опублікував…
Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права підготував новий інформаційний бюлетень за перший квартал 2025 року. Видання містить огляд останніх законодавчих змін, ключових судових рішень і актуальних публікацій у сфері сімейного права.

Гарантії діяльності
Спроби тиску на адвоката через медіа неприпустимі – НААУ
У Національній асоціації адвокатів України засудили спроби тиску на адвоката через поширення у медіа недостовірної інформації та нагадали про гарантії незалежності професії.

Дискусія
Дисциплінарна відповідальність адвокатів: як працює система і чому…
На відміну від багатьох професій, українська адвокатура має розвинену систему саморегулювання, зокрема у питанні дисциплінарної відповідальності. Саме тому набутий з 2012 року досвід може бути корисним і для реформування судово-експертної діяльності.

Дискусія
Консультації експертів, захист таємниці і статус спеціалістів: що…
Належна організація співпраці між адвокатами і експертами, гарантії збереження адвокатської таємниці під час замовлення дослідження, а також урегулювання статусу висновків спеціалістів залишаються серед ключових питань, які сьогодні цікавлять професійну спільноту.

Дискусія
Медіація як інструмент адвоката: законодавство та практика за…
Медіація дедалі частіше стає для українських адвокатів не лише альтернативою судовому розгляду, а й інструментом підтримки клієнта у складних переговорах. Аспекти застосування цього інструменту обговорили адвокати, медіатори, судді та науковці.

Законодавство
Адвокати розкритикували ідею формалізувати визначення місця…
Уточнення положень Сімейного кодексу щодо самочинної зміни місця проживання малолітньої дитини одним із батьків звужує можливості для добровільного врегулювання цього питання та зводить оцінку обставин до формальностей, що не відповідає найкращим інтересам дитини.

Дискусія
Незалежність адвокатури і підзвітність експертизи: моделі різні,…
В Україні співіснують дві різні моделі професійної організації: адвокатура зі сформованим самоврядуванням і судово-експертна діяльність, яка залишається підконтрольною державі. Як збалансувати підходи, забезпечити відкритість експертних висновків і налагодити ефективну взаємодію між фахівцями?