"Підтримка ментального здоров'я українських адвокатів під час війни" детальніше за посиланням
Помер відомий адвокат Сергій Гончаренко
На 61-му році перестало битися серце відомого адвоката, науковця та практика, Заслуженого юриста України Сергія Гончаренка.
Сергій Владленович понад 30 років віддано служив юридичній професії, спеціалізувався на кримінальному судочинстві та веденні справ у Європейському суді з прав людини.
Колеги та клієнти знали його як висококваліфікованого адвоката та шанували його професіоналізм. Він здобував знання у багатьох міжнародних вишах, таких як Національний інститут судової адвокатури у США та Ессекський університет у Великій Британії, а також стажувався у провідних іноземних фірмах, зокрема, у Канаді за програмою Канадської асоціації адвокатів.
Двічі був суддею ad hoc Європейського суду з прав людини, обіймав посаду віце-президента Спілки адвокатів України, очолював Торгівельно-економічну місію у складі Посольства України у Грецькій Республіці.
Крім того, активно займався викладацькою та науковою діяльністю. Був директором Інституту прав людини та проблем адвокатури, пропрофесором і завідувачем кафедри прав людини, міжнародного та європейського права Академії адвокатури України, оприлюднив понад 70 наукових праць з кримінального права, процесу, проблем адвокатури, міжнародно-правового захисту прав людини.
Для всієї адвокатської спільноти смерть Сергія Владленовича – непоправна втрата талановитого, принципового та мудрого колеги, для друзів і близьких – глибокий біль втрати чуйної та справжньої людини.
Національна асоціація адвокатів України висловлює щирі співчуття всім тим, хто знав Сергія Владленовича. Розділяємо разом з вами горе та сум.
Вічна пам'ять…
Популярні новини
Доступ до професії
Кандидатам у адвокати: РАУ нагадала правила зарахування…
Для цілей допуску до кваліфікаційного іспиту робота кандидата на посадах науково-педагогічних працівників може бути зарахована як стаж у галузі права лише за умови, якщо ця посада вимагає юридичної освіти.
Привітання
Названо молодих правників року
Рада молодих юристів України відзначила правників, які у 2024–2025 роках продемонстрували найвищий рівень фахової майстерності, відповідальності та відданості професії.
Cудова практика
Судова практика у сфері містобудування: огляд рішень ВС
Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань будівельного права підготував та оприлюднив Дайджест судової практики у сфері містобудування за перший квартал 2025 року.
Етика
Корені професійної честі: як формувалися правила адвокатської…
Повага до клієнта, чесність перед судом і гідність у поведінці — ці принципи супроводжують адвокатуру протягом століть. Ще в часи магдебурського права на українських землях діяли приписи, які регулювали поведінку захисників і визначали межі їхньої відповідальності. І хоча змінилися епохи, а законодавство набуло сучасних форм, сам зміст етичних засад залишився незмінним: професія адвоката тримається на довірі, яку потрібно постійно підтверджувати.
Дискусія
Містобудівний кодекс: якими мають бути нові правила для відбудови…
Чи потрібна Україні окрема кодифікація у сфері містобудування, яку модель закону обрати та як забезпечити баланс між інтересами держави, громад, бізнесу і громадян в умовах повоєнної відбудови?
Взаємодія
Адвокати й музейники об’єдналися для збереження історії професії
Національна асоціація адвокатів України, Рада адвокатів Львівської області та Львівський історичний музей підписали Меморандум про співпрацю.
Дискусія
Лекторій з нагоди 75-річчя з дня прийняття Конвенції про захист прав…
Комітет медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України спільно з кафедрою медичного права ФПДО ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» організували та провели науково-практичний лекторій з нагоди 75-річчя з дня прийняття Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на тему «Повага до прав людини як категоричний імператив Європейської конвенції з прав людини».
Дискусія
Власність народу України на природні ресурси: між політикою, наукою…
Право власності народу України на природні ресурси, закріплене у статті 13 Конституції, залишається дискусійним щодо свого змісту й механізмів реалізації. Чи має воно реальне правове наповнення, хто є носієм цього права та як його забезпечити на практиці?