Цивільне право та процес: 8 висновків ВС у 2024 році

Комітет НААУ з питань цивільного права та процесу підготував Дайджест судової практики у сфері цивільного права та процесу за січень – лютий 2024 року.

У документі оглядаються висновки Верховного Суду та фабули відповідних справ у шести постановах Касаційного цивільного суду та двох постановах Великої Палати з питань спадкового права, цивільного права та процесу.

Для адвокатів, практикуючих у цій галузі, корисними можуть бути наступні позиції:

1. Щодо нікчемності заповіту. У ЦК немає такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення.

2. Щодо ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві. Суд при вирішенні спору про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

3. Щодо пропуску строку прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов’язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

4. Щодо підсудності справ про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем. Такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім’ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов’язків чи виникнення публічно- правових спорів із суб’єктами владних повноважень.

5. Щодо змісту участі адвоката у судовому засіданні. Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, втрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямі, його очікуванням і безпосередньо участю в судовому засіданні.

6. Щодо розірвання шлюбу із померлою особою. Скасування заочного рішення і закриття провадження у справі про розірвання шлюбу є помилковим з огляду на те, що після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин є неможливим унаслідок смерті одного з подружжя, і скасування рішення суду про розірвання шлюбу не відповідатиме вимогам Конвенції щодо справедливого розгляду. Неповідомлення про дату судового засідання у цьому випадку не є підставою для скасування такого заочного рішення та закриття провадження у справі у зв’язку зі смертю сторони у спорі. Формалізм у процесі є позитивним і необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

7. Щодо доказів оголошення особи померлою. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

8. Щодо правила заборони повороту. Воно означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Дайджест Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу можна завантажити за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.