Конфлікти між директорами і власниками: шляхи вирішення

Визнання недійсним правочинів, зокрема укладення договорів, вчинених директором підприємства з перевищенням повноважень може мати негативні наслідки як для самого підприємства, так і для контрагентів цього товариства.

Приклади таких правочинів та судову практику розглянули під час круглого столу на тему «Обговорення спірних питань у правовідносинах між посадовими особами (керівниками) та власниками підприємств» члени двох комітетів НААУ – з питань захисту бізнесу та інвесторів та з питань трудового права.

Секретар Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів Кирило Кузнецов зазначив, що у процесі аналізу питання щодо визнання недійсними правочинів, які вчинені директором товариства з перевищенням повноважень, визначених статутом, рішеннями засновників, необхідно враховувати:

1.  Значні правочини – це особливо важливі для товариства угоди, які директор не може підписати без попередньої згоди загальних зборів чи наглядової ради.

• для АТ – якщо ринкова вартість його предмета становить щонайменше 10 % вартості активів АТ за даними останньої річної фінансової звітності (п. 4 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства»);
• для ТОВ – якщо вартість його предмета становить 50 % або більше вартості чистих активів ТОВ порівняно з його останньою затвердженою фінансовою звітністю (ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

2. Момент вчинення правочину – законодавець пов’язує встановлення вартості правочину з моментом його вчинення. Моментом вчинення правочину є момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, тобто момент підписання договору.

Водночас не кожен значний правочин, вчинений без належного погодження, можна визнати недійсним у суді. Для цього потрібно, щоб інша сторона знала про обмеження повноважень підписанта, але усвідомлено підписала з ним договір всупереч і з порушенням цих обмежень.

У березні 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/22473/15-ц за позовом товариства — єдиного учасника ТОВ визнала, що належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник. Також зазначено, що позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача.

Член Ради Комітету НААУ з питань трудового права Дмитро Навроцький назвав алгоритм дій, які повинен вчинити директор для припинення своїх повноважень. Також він навів судову практику щодо підсудності судових спорів про припинення повноважень директора.

Голова Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів Сергій Лисенко у своїй доповіді «Способи захисту майнових та немайнових прав товариства від неправомірних дій директора на етапі його призначення» окреслив ризики, які потенційно може нести товариство від дій його керівника. Підкреслив необхідність завчасно вибудувати структуру товариства таким чином, щоб знизити концентрацію управлінських повноважень в однієї особи, а також створювати колегіальні виконавчі органи, в яких визначити оптимальне розподілення виконавчих і контрольних функцій, а також аналіз можливих ризиків. Крім того, доповідач назвав способи обмеження управлінських ризиків керівника підприємства та їх документальну фіксацію.

Член Ради Комітету НААУ з питань трудового права Ганна Лисенко розповіла про останню судову практику у справах про припинення повноважень посадових осіб згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП України. Зокрема, щодо розірвання трудового договору, яке можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи (постанова Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 161/10904/20).

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року в справі № 766/23789/19 звертає увагу, що:

- це стосується лише посадових осіб – членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції з управління за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень;

- щодо інших посадових осіб, то розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій;

- при цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії «посадових осіб» не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення п. 5 ст. 41 КЗпП.

У березні 2023 року постановою Верховного Суду № 761/24920/20 зроблено висновок, що спір щодо скасування наказу про звільнення за п. 5 ст. 41 КЗпП не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності роботодавця, а тому є трудовим спором. Тому спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Голова Комітету НААУ з питань трудового права Вікторія Поліщук зазначила, що під посадовими особами юридичних осіб публічного права потрібно розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт. Так, посадовими особами підприємства є керівник, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємств.

Також адвокат назвала основні порушення під час звільнення посадових осіб. Зокрема, було розглянуто одноразове грубе порушення законодавства про працю та наведено для прикладу постанову Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23). Звільнити за одноразове грубе порушення трудових обов'язків можна за умови, коли грубе порушення трудових обов`язків: є одноразовим, а не тривалим і системним; вбачається за можливе визначити, у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків з боку працівника (державного службовця); наявний причинний зв'язок між порушенням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення та стали підставою для звільнення з займаної посади відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України; а також не пропущені строки застосування дисциплінарного стягнення.

Не менш важливим є й аналіз установчих документів та службових обов’язків, у яких можуть бути визначені особливості службового розслідування або звільнення посадових осіб. Якщо ж наявні будь-які сумніви або підстави, що унеможливлюють звільнення працівника за одноразове грубе порушення законодавства про працю, то у такому разі краще звільняти за іншою підставою.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.