Коли особистий обшук буде правомірним: 5 критеріїв, які варто враховувати

Під час обшуку у житлі чи офісному приміщенні доволі поширеною є ситуація, коли представник оперативно-слідчої групи проводить також особистий обшук присутніх осіб. Така дія допустима, втім за умов додержання певних правил, визначених кримінально-процесуальним законом.

Днями Головне слідче управління Державного бюро розслідувань проводило обшук на підприємстві. Оскільки на території знаходилися приміщення, що належали адвокатові, правоохоронці відповідно до закону залучили Комітет із захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ. Тож участь у слідчій дії взяв представник цього комітету Євген Пеліхос.

Він, зокрема, розповів, що слідчий через шість годин після початку обшуку прийняв рішення про проведення особистого обшуку адвоката, яке мотивував тим, що групі близько тридцяти хвилин не відчиняли двері. У ході заходу були перевірені особисті речі із сумки адвоката, вилучено ноутбук з інформацію про клієнтів. Ця інформація не має відношення до кримінального провадження, але містила адвокатську таємницю. Відповідні зауваження щодо порушень гарантій адвокатської діяльності були викладені у протоколі слідчої дії.

Є.Пеліхос нагадав, що такий особистий обшук регламентований ч. 5 ст. 236 КПК, аналіз якої дає змогу виокремити п’ять головних критеріїв його правомірності:

1. Обшук повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. Особистий обшук може здійснюватися тільки з метою досягнення мети обшуку, який вже проводиться. Тобто уповноважена особа, мотивуючи своє рішення, зобов’язана переконливо його пов’язувати з метою обшуку, в межах якого відбулось проникнення до житла чи іншого володіння особи. Будь-які інші підстави, не пов’язані з конкретною слідчою дією згідно ухвали судді, мають бути визнані незаконними.

2. Достатність підстав вважати, що особа переховує предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Далеко не кожного разу слідчий приймає відповідне рішення про обшук особи за наявності достатніх підстав. Часто такі рішення приймаються слідчими на емоційному рівні, з метою тиску на особу. Наприклад, не можна стверджувати про достатність підстав, коли після декількох годин проведення обшуку слідчий вибірково вирішує обшукати вміст особистої сумки громадянина лише на тій підставі, що на початку обшуку довго не відкривали двері.

3. Достатність підстав вважати, що особа переховує такі предмети або документи при собі. Тут приватну сферу особи потрібно тлумачити широко. До предмету обшуку особи належать не лише речі в кишенях, одязі, але й вміст особистої сумки, портфеля чи пакету, який находиться безпосередньо в руках особи чи поряд з нею та належать їй. Іншими словами, слідчий, прокурор не вправі досліджувати вміст, наприклад, особистої сумки особи в ході проведення «звичайного обшуку» за відсутності підстав та прийняття рішення про особистий обшук.

4. Обшук особи має здійснюватися особами тієї самої статі. Це правило не потребує особливих коментарів, адже йдеться про звичайне забезпечення гідності обшукуваної особи. Наприклад, якщо у складі групі, яка проводить слідчу дію, немає жінок, правоохоронці не вправі оглядати особисті речі працівниць офісу. Навіть за наявності обгрунтованої підозри, що ті щось переховують.

5. Обшук особи здійснюється у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. З метою збільшення обсягу гарантій дотримання прав людини законодавцем було сформульовано порядок, за яким особа, яку піддаватимуть особистому обшуку, має право залучити іншого адвоката, аніж той, який уже надає правову допомогу на обшуку в цілому та чекати на його прибуття до трьох годин. Вказана гарантія, на наш погляд, є дієвою та дозволяє запобігти непропорційному звуженню прав людини.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.