Ратифікація Конвенції Ов’єдо слугуватиме підтвердженням євроінтеграційного вектора України

Комітет медичного та фармацевтичного права та біоетики НААУ, Вища школа адвокатури НААУ спільно з Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України провели експертну дискусію на тему «Стратегія імплементації Конвенції Ов’єдо в законодавство України», приурочену до Дня прав людини (10 грудня).

Відкрила захід голова оргкомітету Ірина Сенюта, яка привітала учасників з Днем прав людини та наголосила, що тематика експертної дискусії є непростою, адже поєднує в собі не лише правові, а й біоетичні проблеми. Доповідач зазначила, що метою заходу є визначення ролі та значення Конвенції Ов’єдо для національної правової системи, обговорення ключових інститутів, які є предметом регламенту Конвенції Ов’єдо, крізь призму доктрини, судової практики та вітчизняного законодавства.

Вітальне слово від імені МОЗ України виголосила заступниця генерального директора – керівниця експертної групи зі спеціалізованої медичної допомоги та охорони материнства та дитинства Тетяна Орабіна. Спікер привітала учасників з Міжнародним днем прав людини, наголосила на актуальності питання ратифікації Конвенції Ов’єдо, адже Міністерство охорони здоров’я неухильно стоїть на захисті прав пацієнтів. Тетяна Орабіна вказала, що обраний євроінтеграційний вектор визначив ключові напрями до імплементації міжнародного законодавства, і 2023 рік стане роком прийняття низки нормативних документів у біоетичній сфері.

Зі вступною доповіддю виступив директор ВША НААУ Савва Кузьменко, який зазначив, що положення Конвенції Ов’єдо є ціннісноорієнтованим фундаментом, що закладає праволюдинні стандарти для усіх країн-членів Ради Європи, а отже, і для України, тож крок до ратифікації цього міжнародного договору є вкрай потрібним. Ратифікація Конвенції Ов’єдо слугуватиме підтвердженням євроінтеграційного вектора України, акцепту та примноженню європейських цінностей, ефективізації захисту прав людини у сфері біомедицини.

Робота експертної дискусії проходила у трьох панелях.

1. Гідність, приватність, інформованість, особиста недоторканність як основоположні цінності Конвенції Ов’єдо (модератор: Ірина Сенюта - д. ю. н., професор, завідувач кафедри медичного права Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, керівник Центру медичного права ВША НААУ). 

2. Правовий режим анатомічних матеріалів людини в сфері трансплантації (модератор: Роман Майданик - д. ю. н., професор, академік НАПрН України, професор кафедри цивільного права Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка).

3. Правова охорона ембріона та наукові дослідження (модератор: Наталія Квіт – д. ю. н., доцент кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка).

Провідний науковий співробітник відділу міжнародного приватного права та правових проблем євроінтеграції Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, д. ю. н. Галина Миронова звернула увагу, що стаття 9 Конвенції Ов’єдо вперше на рівні міжнародної угоди закріплює правило, за яким, якщо на час втручання пацієнт перебуває у стані неспроможності висловити свої побажання, враховуються побажання щодо медичного втручання, висловлені ним раніше. У такий спосіб інститут попередніх розпоряджень стає частиною європейської концепції прав і гідності людини, завдяки якому принцип автономії пацієнта подовжується на ситуації втрати ним здатності надавати згоду на медичне втручання. Враховуючи правовий вакуум у законодавстві України стосовно регулювання механізму попередніх розпоряджень, вважаємо за потрібне внести зміни в чинні норми та розробити нові нормативно-правові акти, що дозволить уніфікувати чинне законодавство та утворити необхідні умови для імплементації положень Конвенції Ов’єдо.

Докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія) Анатолій Литвиненко поділився з присутніми своїми дослідженнями міжнародних стандартів і судової практики у сфері приватності та конфіденційності. Докторант зазначив, що практика ЄСПЛ свідчить про різноманітні випадки, коли медична інформація була розголошена як легітимно, так і ні, зокрема в засобах ЗМІ (Biriuk v. Lithuania), так і через неналежне поводження з лікарняним реєстрами (I. v. Finland). Рішення ЄСПЛ 2022 року у справі M.K. v. Ukraine збагатило судову практику в контексті позицій Суду щодо неправомірного розголошення медичної інформації про ВІЛ-статус пацієнтки (позивачки). 

Доцент кафедри медичного права Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, к. ю. н., заступник Голови Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Христина Терешко висвітлила проблематику в інформаційній сфері охорони здоров’я, зазначила необхідність врегулювати на законодавчому рівні вікові цензи, обсяг відомостей, що становлять медичну таємницю, визначити суб’єктів збереження такої таємниці. Доповідачка наголосила, що безсумнівним поштовхом до цих змін була б ратифікація Конвенції Ов’єдо та додаткових протоколів до неї.

Ірина Сенюта запропонувала учасникам для дискусії тему реалізації прав осіб, які страждають на психічні розлади, у сфері охорони здоров’я, адже саме ця проблематика стала каменем спотикання багатьох країн, які не ратифікували Конвенцію Ов’єдо. Адвокат наголосила, що важливим є питання не лише, яке стосується згоди недієздатних осіб на надання психіатричної допомоги, а й те, що стосується надання ними згоди на медичну допомогу загалом. Проаналізувавши міжнародні стандарти, національне законодавство та судову практику, доповідачка запропонувала модель згоди недієздатної особи на медичну допомогу. Відповідно до такої  медичне втручання здійснюється за згодою недієздатної особи, а якщо особа, яка визнана в установленому законом порядку недієздатною, за станом свого здоров’я не здатна надати усвідомлену письмову згоду на медичне втручання таке втручання здійснюється за рішенням суду.

Роман Майданик у своєму виступі звернув увагу на доцільність імплементації кращої світової практики та формування більш гнучкого поняття анатомічних матеріалів як біологічного матеріалу людини, до якого входять органи, тканини, клітини та інші анатомічні утворення. Він також зазначив на необхідності вивчення питання щодо поширення сфери дії Закону про  донорство на донорство гемопоетичних клітин, отриманих із пуповинної крові та формування правового режиму трансплантації пуповинної крові і кісткового мозку за загальними правилами трансплантації й обороту анатомічних матеріалів, передбачених Конвенцією Ов’єдо і Законом про трансплантацію.

Інші доповідачі цієї панелі звертали увагу на актуальність питань щодо деталізації положень Закону про трансплантації про заборону комерціалізації трансплантації анатомічних матеріалів за рахунок імплементації положень Конвенції Ов’єдо, зокрема, про порівнювані вигоди (негрошові вигоди), а також необхідність формування чіткого правового режиму анатомічних матеріалів як об’єкта права шляхом визнання його об’єктом цивільних прав, або вилученим із цивільного обороту благом.

У своїй доповіді Наталія Квіт вказала на необхідність внесення системних змін до чинного законодавства, які забезпечать належну охорону неімплантованих ембріонів від їх незаконного створення та використання. Доповідач зробила висновок, що право розпорядження неімплантованими ембріонами є особистим немайновим правом особи/осіб, для лікування яких вони були створені а їх використання надалі для дослідницьких чи терапевтичних цілей є допустимим лише у випадку неможливості їх використання з репродуктивною метою та лише після встановлення припинення їх клітинного поділу, як умови дотримання поваги до видової гідності, якою вони наділені.

Доцент, професор кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Академії державної пенітенціарної служби, д. ю. н., Яна Триньова під час свого виступу, закцентувала увагу на нормативно-правовому регулюванні наукових медико-біологічних досліджень, об’єктом в яких є людина. Адвокат звернула увагу, що існує дві ключові проблеми: власне відсутність відповідного нормативно-правового врегулювання та неузгодженість понятійного апарату. Для подолання зазначених проблем доцільно, на думку доповідачки, імплементувати положення конвенції Ов’єдо та її додаткових протоколів – основних документів, у яких достатньо ретельно наданий алгоритм проведення досліджень, об’єктом яких є людина, до того ж національний законодавець вже зробив крок на зустріч цьому, прийнявши Закон «Про лікарські засоби».

Запис конференції за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ze44LuuD314.

Текст і фото підготовлені командою координатора комітетів НААУ