У ВР пояснили, чому блок про адвокатуру слід виключити з антикорупційної стратегії

Підрозділ про адвокатуру та правничу допомогу в проєктах антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки виходить за межі предмета антикорупційної політики і не відповідає конституційним гарантіям незалежності адвокатури.

На цьому наголосив голова підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури, органів надання правової допомоги Комітету Верховної Ради з питань правової політики Володимир Ватрас під час засідання комітету 8 липня 2026 року.

На засіданні розглядалися проєкти законів про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки: №15230, поданий народною депутаткою Анастасією Радіною, №15230-1, внесений Кабінетом Міністрів України, та №15230-2, поданий Петром Порошенком та іншими народними депутатами.

В.Ватрас зазначив, що підтримує антикорупційну стратегію як таку. Водночас, за його словами, підрозділ 2.3 «Адвокатура та правнича допомога», який є змістовно тотожним у всіх трьох законопроєктах, «конституційної перевірки не витримує».

Він звернув увагу, що сім очікуваних стратегічних результатів цього підрозділу фактично регламентують внутрішнє життя адвокатської професії. Йдеться, зокрема, про спосіб голосування адвокатів, ротацію та обмеження перебування в органах адвокатського самоврядування одним строком поспіль, розподіл повноважень між Радою адвокатів України і радами адвокатів регіонів, формат кваліфікаційного іспиту, систему підвищення кваліфікації, склади дисциплінарних проступків і санкції, кошториси, закупівлі та аудит коштів, що формуються з внесків самих адвокатів.

«Тут немає ані публічних коштів, ані публічних функцій, ані суб’єктів декларування — жодної точки дотику з предметом Закону «Про запобігання корупції», — зазначив народний депутат.

Другий аргумент стосувався статті 131-2 Конституції, яка гарантує незалежність адвокатури і передбачає, що засади організації та діяльності адвокатури визначаються законом. Але, за його словами, Конституція уповноважує закон визначати засади — базові принципи, а не операційні деталі виборчих процедур, навчання чи кошторисів. «Навіть ухвалюючи закон, парламент не вправі вирішувати замість професійної спільноти те, що становить сутність самоврядування, – наголосив В.Ватрас. – Внутрішнє нормативне впорядкування професії — це сфера самоврядування».

Також народний депутат окреслив межі повноважень НАЗК у сфері формування антикорупційної політики. Він зазначив, що агентство уповноважене розробляти проєкт антикорупційної стратегії. Однак предметні межі такої політики визначені Законом «Про запобігання корупції» і стосуються публічної сфери.

На його думку, пропонована НАЗК логіка «де можливі зловживання – там і антикорупційна стратегія» не відповідає частині другій статті 19 Конституції України. І за таким підходом до стратегії можна було б включити внутрішній устрій будь-якої самоврядної професії чи громадського об’єднання.

За підсумками виступу В.Ватрас запропонував зафіксувати у висновку Комітету, що підрозділ 2.3 «Адвокатура та правнича допомога» не відповідає статтям 131-2 і 19 Конституції України, а також рекомендувати головному комітетові виключити його під час підготовки тексту проєкту до першого читання.

Позицію колеги підтримав голова підкомітету з питань адаптації законодавства України до права ЄС Микола Стефанчук. Він наголосив, що адвокати як професійна спільнота не є суб’єктами Закону «Про запобігання корупції», а регулювання адвокатури через антикорупційне законодавство створить небезпечний прецедент для інших професій. За його словами, окремі адвокати можуть підпадати під контроль у конкретних ситуаціях, але це не підстава для «тотального контролю за усією професійною спільнотою».

Заступник голови НААУ, РАУ Валентин Гвоздій нагадав, що позиція стосовно Антикорупційної стратегії в частині адвокатури закріплена рішенням Ради адвокатів України від 31.12.2025 №158.

Він зауважив, що адвокатура не уникає змін і готова працювати над удосконаленням профільного закону в межах парламентської процедури. Водночас питання, які охоплює підрозділ про адвокатуру в проєкті Антикорупційної стратегії, — вибори органів самоврядування, кваліфікаційний іспит, підвищення кваліфікації, дисциплінарна практика, кошториси та аудит — існують коштом внесків самих адвокатів, без бюджетних коштів і публічних функцій. «Це внутрішня організація недержавного самоврядного інституту — статус, підтверджений Конституційним Судом у Рішенні від 10 вересня 2025 року № 4-р(ІІ)/2025. Об’єктом державної антикорупційної політики такий інститут бути не може», – констатував В.Гвоздій.

При цьому, за його словами, документ готувався без участі НААУ, яка за законом уповноважена представляти адвокатів України. Захід з обговорення проєкту, що був організований НАЗК наприкінці 2025 року, відбувся без належного представництва професії. Тож його результати не можуть замінити консультації з адвокатурою.

Також В.Гвоздій наголосив, що у кримінальному процесі держава і адвокат є процесуальними опонентами. «І коли органи влади визначають для сторони захисту виборчі процедури, дисциплінарні механізми та фінансовий контроль, виникає конфлікт інтересів, несумісний зі стандартами Ради Європи», – застеріг заступник голови НААУ, РАУ. При цьому він послався на відповідну рекомендацію R(2000)21 та Конвенцію про захист професії адвоката, яку Україна підписала 9 березня 2026 року.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.