Помічник адвоката чи інхаус-юрист: який шлях до адвокатури обрати?

Помічник адвоката і юрист із корпоративного сектору мають різний старт перед входом в адвокатуру, але обом потрібно розуміти, як складати іспит, чи потрібне стажування і як будувати перший рік практики.

Про це говорили під час вебінару «Шлях до професії адвоката: помічник адвоката & юрист», організованого Молодіжним Комітетом НААУ — UNBA NextGen у Вінницькій та Миколаївській областях.

Два маршрути порівняли регіональні представники Комітету Катерина Томай, яка працювала помічницею адвоката, і Дмитро Слободянюк, який мав досвід юрисконсульта.

К.Томай розповіла, що робота помічником дала їй змогу бачити зсередини підготовку документів, формування стратегії і роботу перед судовим засіданням. Такий досвід раніше відкриває і відповідальність професії, адже помічник уже працює з урахуванням Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики. Тому страх перед іспитом може стосуватися не лише самого складання, а й питання, що робити після отримання свідоцтва.

Д.Слободянюк описав інший шлях — через роботу юрисконсультом на підприємствах. За його словами, такий досвід може бути глибоким у певних сферах, але не завжди дає різноманітність ситуацій, яку отримує помічник адвоката поруч із практикуючим адвокатом. Для юриста з корпоративного сектору викликом стає широта питань кваліфікаційного іспиту, бо напрацьовані знання часто є сильними лише в окремих напрямах.

К.Томай зазначила, що для помічника адвоката частина підготовки до іспиту вже відбувається у практиці, адже багато процесуальних документів кандидат раніше готував у роботі. Водночас усна частина потребує готовності відповідати не лише в межах звичної спеціалізації, а й щодо інших галузей права. Комісія може ставити уточнювальні питання там, де бачить менше досвіду, тому важливо не панікувати і спокійно орієнтуватися у відповіді. Д.Слободянюк радив не писати на письмовій частині іспиту надмірно великі документи, а зосередитися на обов’язкових елементах відповідно до процесуального законодавства.

Різниця між двома шляхами проявляється і після іспиту: К.Томай як колишня помічниця адвоката стажування не проходила, а Д.Слободянюк витратив на нього шість місяців.

Говорячи про перший рік у професії, Д.Слободянюк застеріг від підходу, коли адвокат отримує свідоцтво без чіткого плану подальших дій. Після звільнення з роботи юрисконсульта він опинився перед вибором: шукати нову роботу чи починати індивідуальну адвокатську діяльність. З цього досвіду він зробив висновок, що перший рік варто планувати свідомо, з розумінням форми роботи, джерел клієнтів і професійної стратегії.

На його думку, індивідуальна практика дає адвокату свободу, але одному складніше витримувати навантаження і різноманіття правових питань. Робота в команді дає можливість розподіляти спеціалізації та клієнтське навантаження, однак правила співпраці, доходів і ухвалення рішень потрібно погоджувати на старті.

К.Томай звернула увагу ще на один ризик першого року — навички комунікації з першими клієнтами: очікування клієнта та реальні результати, які можуть бути отримані від час співпраці. Для прикладу було наведено справу відшкодування компенсації витрат на правничу допомогу, яку суд може визначити не в повному заявленому обсязі, навіть якщо справа буде розглянута на користь клієнта.

Підсумовуючи, спікери радили молодим юристам використовувати професійні заходи, підвищення кваліфікації та комунікацію з колегами як інструмент входу в адвокатську спільноту. Д.Слободянюк також порадив адвокатам робити план розвитку на п’ять років саме як бізнес-план, а не лише як опис професійних амбіцій.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.