Практику судово-медичних експертиз обговорили в НААУ

Зміни в організації судово-медичної експертизи, використання ДНК-досліджень, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і роботу з медичною документацією дослідили учасники круглого столу «Судово-медична експертиза: від оцінки ступеня тілесних ушкоджень до ідентифікації невстановлених осіб».

Захід організували комітети НААУ з питань експертного забезпечення адвокатської діяльності та з питань кримінального права і процесу.

Відкриваючи обговорення, голова Комітету НААУ з питань експертного забезпечення адвокатської діяльності Віоллета Федчишина звернула увагу на організаційні зміни у системі судово-медичної експертизи. За її словами, у квітні 2026 року МОЗ реорганізувало Головне бюро судово-медичної експертизи та Київське міське бюро СМЕ, після чого наказом від 14.04.2026 №500 затвердило нову редакцію статуту ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України». Практичне значення цих змін для адвокатів полягає в тому, що функції Головного бюро СМЕ перейшли до оновленого Інституту, який, за її словами, тепер є головною науково-методичною установою у цій сфері.

Водночас вона наголосила, що система судово-медичної експертизи має два виміри підпорядкування: обласні бюро адміністративно пов’язані з місцевими органами охорони здоров’я, тоді як науково-методичне забезпечення судово-медичної експертної діяльності належить до системи МОЗ.

У доповіді про ДНК-дослідження судовий експерт, професор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Андрій Біляков пояснив, що це вузькопрофільний напрям, яким у судово-медичній системі займаються імунологи у відділеннях судово-медичної імунології. За його словами, такі висновки використовуються у кримінальних провадженнях, тому адвокату, крім фінального результату, також варто розуміти, з якого матеріалу і за якою методикою його отримано.

Спікер окремо зупинився на джерелах ДНК. Для живих осіб стандартним способом отримання матеріалу є клітини слизової оболонки ротової порожнини. Волосся може бути придатним для дослідження лише за наявності цибулини, а щодо нігтів значення має не зрізана нігтьова пластина, а піднігтьовий вміст. У справах про ДТП, за словами експерта, слідчі роблять змиви з керма, важеля перемикання передач або ручки дверей автомобіля. Водночас не кожен контакт із предметом залишає достатній біологічний матеріал.

Саме тому, пояснив А.Біляков, для ДНК-експертизи значення має повнота діагностичної панелі, тобто кількість досліджених ділянок ДНК, а також статистична ймовірність збігу, наведена у висновку. І якщо матеріал був неповним або пошкодженим, збіг у таблиці ще не означає безспірну ідентифікацію особи.

Тему ДНК-досліджень питанням якості біологічного матеріалу доповнив судовий експерт Інституту судової психіатрії та судової медицини, професор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Борис Михайличенко. За його словами, для оцінки висновку має значення не лише факт виявлення клітин з ядрами, а й їх кількість та кількість ДНК, придатної для аналізу. Якщо ці показники не наведені, це може бути підставою для додаткових питань до проведеного дослідження.

У доповіді про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Б.Михайличенко пояснив, що експерт оцінює не лише сам факт травми, а й її характер, перебіг і наслідки. Для цього використовуються клінічні дані, лабораторні показники та результати інструментальних обстежень. Значна частина таких експертиз проводиться за медичною документацією, тому вона має дозволяти відтворити стан особи та перебіг лікування: містити опис травми, лабораторні й інструментальні показники, листки призначень та інші дані для комплексної оцінки.

Експерт також звернув увагу, що під час визначення ступеня тяжкості ушкоджень враховуються звичайні строки загоєння. Наприклад, звичайна рана зазвичай загоюється за 10–14 днів, тому тривале перебування на лікуванні саме по собі не визначає ступінь тяжкості без аналізу причин такого перебування. Окремо він зупинився на оцінці крововтрати та черепно-мозкової травми, для яких значення мають лабораторні показники й дослідження в динаміці.

Під час дискусії про медичну документацію окремо обговорили ситуації, коли для експертизи потрібні оригінали документів, але частина інформації існує в електронному вигляді або подається як роздруківка. Експерти зазначили, що працюють з тими матеріалами, які надійшли у процесуальному порядку: якщо копії, витяги чи роздруківки долучені до матеріалів провадження і надані експерту, вони використовуються під час дослідження. Водночас експерт не встановлює самостійно, як ці документи були отримані, чи є вони належно ідентифікованими та чи відповідають первинним даним. Якщо в наданих матеріалах є розбіжності, наприклад щодо локалізації чи характеру ушкоджень, експерт може вказати на них у висновку. Тому питання походження, належності й процесуального оформлення медичної документації залишаються предметом оцінки сторін і суду.

Підсумовуючи обговорення, учасники звернули увагу, що оцінка експертного висновку не обмежується його медичною чи методичною частиною. Для адвоката значення має також процесуальне походження матеріалів, які були передані експерту: хто їх отримав, у який спосіб вони долучені до провадження, чи можна ідентифікувати їх як такі, що стосуються конкретної особи. Саме ці питання можуть мати значення для оцінки доказового значення висновку судово-медичної експертизи.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.