Гендерне врядування як інструмент юридичної практики дослідили адвокати

27 травня у НААУ відбулася фахова дискусія «Гендерна політика та урядування в юридичній практиці», ініційована Комітетом НААУ з питань гендерної політики. Під час заходу учасники обговорили методичні рекомендації, підготовлені для використання у юридичній практиці та правопросвітництві.

Голова Комітету Анатолій Тельман наголосив, що питання гендерного врядування, гендерно орієнтованого бюджетування, забезпечення прав ветеранів і ветеранок, захисту прав військовослужбовців та стратегічного бачення до 2030 року вже вийшли за межі академічного дискурсу і стали частиною професійної відповідальності адвокатури. Він відзначив, що війна зробила помітнішими питання участі жінок у військових формуваннях, їхнього матеріального та соціального забезпечення, а також прихованої дискримінації чоловіків, яка через суспільні стереотипи не завжди виноситься на обговорення.

Асоціація з 2019 року підтримує тему гендерної політики та роботу профільного комітету. Керівник Секретаріату НААУ, РАУ Вадим Красник навів статистику: у ЄРАУ налічується близько 73 тис. адвокатів, з яких 60% становлять чоловіки і 40% — жінки. У ВКДКА співвідношення чоловіків і жінок становить 50% на 50%, серед керівництва регіональних рад адвокатів жінки становлять 54%, а серед керівництва КДКА — 45%.

Заступниця директора департаменту — начальниця відділу додержання рівних прав та запобігання дискримінації Департаменту моніторингу додержання рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ольга Момот зазначила, що впровадження гендерних підходів у врядуванні та доступі до правосуддя безпосередньо стосується мандату Уповноваженого як національної інституції з прав людини та органу з питань рівності. За її словами, офіс Уповноваженого приділяє увагу врахуванню гендерних підходів у післявоєнному відновленні, захисті постраждалих від злочинів і правопорушень в умовах воєнного стану, а також моніторингу додержання прав вразливих груп населення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Про гендерну політику в роботі з дітьми говорив начальник управління Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України Василь Богдан. За його словами, для ювенальної поліції це частина повсякденної діяльності, спрямованої на забезпечення рівних можливостей захисту дитини. Адвокатів у цій сфері він назвав партнерами. В.Богдан також зазначив, що гендерна чутливість передбачає врахування індивідуальних особливостей дитини, яка є потерпілою, свідком або підозрюваною, уникнення стереотипного тиску і створення умов, у яких дитина почувається захищеною. Стандарти дружнього до дитини правосуддя мають застосовуватися від опитування до складання матеріалів.

Як гендерний підхід впливає на якість рішень, доступ до прав, справедливість процедур, розподіл ресурсів і довіру до інституцій розповіла представниця Комітету у Донецькій області Анастасія Клімова. За її словами, гендерно орієнтоване врядування означає перехід від формально нейтрального підходу до оцінки реального впливу рішень на різні групи людей. А.Клімова наголосила, що нейтральне на перший погляд правило не завжди є нейтральним у практиці. Якщо інституція не враховує різний соціальний досвід людей, вона може відтворювати вже наявну нерівність навіть без прямого наміру. Тому гендерно орієнтоване врядування має застосовуватися у політиках, програмах, послугах, адміністративних процедурах та управлінських рішеннях.

Про гендерне врядування як стандарт сучасної професійної спільноти говорила секретар Комітету Валентина Слободянюк. Вона зазначила, що після ратифікації Стамбульської конвенції Україна взяла на себе обов’язок впроваджувати гендерні перспективи в усі сфери діяльності, а адвокатура має реалізовувати відповідні підходи як у роботі з клієнтами, так і всередині професійної спільноти. За її словами, адвокатура є інституцією довіри, професійної етики, самоврядування і відповідальності перед суспільством. Тому професійна спільнота не може обмежуватися лише питаннями кваліфікації, дисципліни чи організаційної структури. Вона має створювати середовище, у якому кожен і кожна мають рівний доступ до розвитку, представництва, ухвалення рішень і захисту від дискримінації.

В.Слободянюк окремо наголосила, що гендерне врядування — це не протиставлення жінок і чоловіків, не конкуренція досвідів і не надання привілеїв одній групі. У практичному вимірі вона виділила інституційний, представницький, освітній, комунікаційний і захисний компоненти, зокрема потребу процедур реагування на дискримінацію, сексизм, сексуальні домагання або упереджене ставлення у професійному середовищі.

На гендерно орієнтованому бюджетуванні зосередилася членкиня Ради Комітету Наталія Черевко. Вона пояснила, що йдеться не про створення окремих бюджетів для чоловіків і жінок, а про включення гендерного аналізу на всіх етапах бюджетного процесу — від планування до оцінки результативності програм. Такий підхід передбачає оцінку того, як видатки і політики впливають на різні групи, зокрема соціально вразливі та незахищені категорії.

Спікерка також пояснила роль адвокатів у цій сфері. За її словами, адвокат може здійснювати правову експертизу бюджетної програми: оцінювати, чи відповідає вона законодавству, чи є в ній ознаки дискримінації, чи наявні підстави для захисту прав конкретної групи громадян або конкретної особи.

Представниця Комітету в Івано-Франківській області Марія Логвінова представила Ціль сталого розвитку ООН №5 «Гендерна рівність» як практичний інструмент для адвокатів. Вона зазначила, що такі документи не є джерелами прямої дії, однак можуть використовуватися в аргументації, зокрема у зверненнях до Конституційного Суду, Європейського суду з прав людини та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Доповідачка також звернула увагу на Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2030 року. За її словами, коли держава у стратегії визнає певну системну проблему, адвокати можуть використовувати це у судових процесах, доводячи, що порушення прав клієнта або клієнтки не є ізольованим випадком, а пов’язане з ширшим системним контекстом.

Про гендерну оптику реалізації прав ветеранів і ветеранок говорила адвокатка, ветеранка війни Яна Максименко. Вона зазначила, що їхні потреби не є однаковими, а шляхи їх задоволення не завжди індивідуалізовані. На її думку, рівність не полягає в однаковості, а навпаки — в індивідуалізації способу забезпечення рівних прав. Так, потреби ветеранів і ветеранок можуть відрізнятися залежно від інвалідності, поранень, медичних потреб, житлових умов, мобільності, сімейного стану, наявності дітей і матеріального забезпечення. Як приклад формально нейтральної, але не завжди доступної програми вона назвала «Ветеранський спорт», якою не можуть скористатися окремі ветерани і ветеранки, зокрема ті, хто перебуває на лікуванні або в реабілітаційних центрах.

Про права військовослужбовців у гендерному аспекті говорила й членкиня Центру надання методичної допомоги та координації волонтерського руху адвокатів з правового захисту військовослужбовців при НААУ Алла Отрох. Вона зазначила, що станом на 2025 рік у лавах ЗСУ перебувало 70 тис. жінок, з них 20 тис. — на офіцерських посадах, а 5,5 тис. — безпосередньо на передовій.

А.Отрох нагадала, що переломним моментом для забезпечення рівних прав жінок і чоловіків під час проходження військової служби стало ухвалення Закону від 06.09.2018 № 2523-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях». За її словами, після цього жінки і чоловіки мають рівний доступ до посад, зокрема офіцерських і бойових, рівні можливості просування, однаковий порядок отримання військових звань, укладення контрактів і рівну відповідальність.

Окремо вона говорила про спеціальний захист жінок під час вагітності та пологів як гарантію охорони материнства, а також про репродуктивні права, кріоконсервацію та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців, які перебувають у зоні бойових дій. У контексті балансу між службою і сім’єю вона згадала справу ЄСПЛ «Константін Маркін проти Росії», де йшлося про відмову чоловіку-військовослужбовцю у відпустці для догляду за дитиною.

Підсумовуючи виступи, В.Долгоєр наголосила, що гендерний компонент у сучасних умовах стосується не лише статі, а й стану здоров’я, сімейного стану, територіальної належності, евакуації, маломобільності, інвалідності, доступу до послуг і інтеграції людей, які постраждали від війни. За її словами, адвокати мають працювати не із шаблонною справою, а з конкретною людиною та її потребами.

Завантажити методичні рекомендації «Гендерна політика та врядування в юридичній практиці» можна за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.