ЕКОПФО та ВЛК: де система дає збій

Нова система оцінювання повсякденного функціонування особи і практика проходження ВЛК вже породили чимало питань — від нечітких процедур до складнощів з оскарженням рішень. Їх дослідили адвокати під час круглого столу «Проблемні питання ЕКОПФО та ВЛК», який організували Комітет НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю та ВГО «Правозахисна спілка інвалідів».

Голова Комітету та громадської організації Олександр Вознюк окреслив коло питань, винесених на обговорення: як на практиці працює нова система, чи досягла реформа своєї мети, наскільки виконано завдання, поставлене Президентом перед центральними органами виконавчої влади, а також як нові нормативно-правові акти мають врегулювати підходи до роботи експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) та військово-лікарських комісій (ВЛК).

Кейси проходження ВЛК військовозобов'язаними та військовослужбовцями проаналізувала членкиня Ради Комітету Іванна Костракевич. Вона звернула увагу, що висновки ВЛК безпосередньо впливають на реалізацію прав людини, оскільки визначають придатність до військової служби, можливість її подальшого проходження, потребу в лікуванні чи реабілітації, а також причинний зв’язок захворювання або травми з виконанням обов’язків військової служби чи захистом Батьківщини. За її словами, найбільше проблем під час проходження ВЛК виникає саме у комісіях при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, де найчастіше фіксуються порушення чинного законодавства.

Заступниця голови Комітету Світлана Бринцева підтвердила, що одним із найбільш чутливих у період воєнного стану є питання взаємодії осіб з інвалідністю з ТЦК. Серед типових проблем було названо ігнорування документів, що підтверджують інвалідність, повторне направлення на медичні огляди або ВЛК без належних підстав, відсутність єдиного підходу до перевірки таких документів, а також недоступність окремих процедур для людей з важкими формами інвалідності. У частині ЕКОПФО йшлося про нечіткість критеріїв оцінювання, різне тлумачення висновків експертними командами, недостатню поінформованість людей про саму процедуру та складність доступу до медичної документації.

С.Бринцева також звернулася до судової практики. Вона зауважила, що предметом оскарження у спорах щодо ЕКОПФО та ВЛК найчастіше стають поверхневий медичний огляд, ігнорування наявних медичних документів, відсутність мотивованих висновків комісій і формальний підхід до оцінювання стану особи. Суди, як правило, наголошують на необхідності повного медичного дослідження, врахування всіх документів і належного обґрунтування рішень. Серед системних проблем спікерка назвала недостатню врегульованість процедури ЕКОПФО, відсутність чіткої взаємодії між ТЦК, медичними установами та експертними командами, а також слабкість досудового механізму оскарження рішень ВЛК.

На адміністративному оскарженні рішень ЕКОПФО крізь призму адвокатської практики та захисту прав осіб, які проходять процедуру встановлення інвалідності, зосередився член Ради Комітету Олег Романішин. Він звернув увагу, що висновки експертних команд безпосередньо впливають на реалізацію соціальних прав, зокрема на встановлення статусу особи з інвалідністю, отримання соціальних виплат, реабілітацію та інші державні гарантії. Водночас саме адміністративне оскарження фактично залишається єдиним механізмом перегляду таких рішень по суті, оскільки суди зазвичай не оцінюють медичні критерії захворювання чи травми.

Окремо спікер наголосив, що нова система оцінювання ґрунтується не лише на діагнозі, а насамперед на ступені порушення життєвих функцій особи — здатності до самообслуговування, пересування, комунікації та трудової діяльності. Тому ефективне оскарження рішень ЕКОПФО потребує не тільки правової аргументації, а й ретельного аналізу медичних документів та зіставлення їх із критеріями функціональних обмежень. За його словами, на практиці оскаржуються не лише рішення про встановлення групи інвалідності, а й окремі елементи експертного висновку: відсоток втрати працездатності, строк встановлення інвалідності, потреба у сторонньому догляді, причинний зв’язок захворювання з проходженням військової служби чи захистом Батьківщини. Саме ці висновки нерідко визначають обсяг соціальних виплат і гарантій.

Учасникам заходу також було представлено практичні проблеми процедури адміністративного оскарження, серед яких — недостатня мотивація рішень експертних команд, тривалі строки розгляду скарг та відсутність багаторівневої системи перегляду рішень. Було підкреслено, що ефективний захист прав у таких справах можливий лише за умов міждисциплінарної співпраці адвокатів та лікарів, адже у справах щодо встановлення інвалідності мова йде не лише про документи, а насамперед про життєві обставини та долі людей.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.