Як оформити звільнення з військової служби: практикум

Питання звільнення з військової служби залишається одним із найбільш актуальних та складних для українських захисників та їхніх родин. Через постійні зміни в законодавстві військовослужбовці часто стикаються з відмовами у звільненні зі служби, або ж навіть у розгляді рапортів.

Щоб допомогти розібратися в тонкощах процедури, адвокатка Дар’я Тарасенко на запрошення Ради адвокатів Івано-Франківської області та Молодіжного Комітету НААУ - UNBA NextGen в Івано-Франківській області провела захід з підвищення професійного рівня для адвокатів регіону, на якому розкрила ключові аспекти звільнення згідно діючого законодавства на сьогоднішній день.

На думку спікерки, головна помилка багатьох — плутати право на відстрочку з правом на звільнення. Правом на відстрочку можуть скористатись виключно військовозобов’язані. Однак, щойно військовозобов’язаний став військовослужбовцем, відстрочки бути не може, навіть якщо його сімейні обставини відповідають опису, наведеному в законі. Після мобілізації йтися може виключно про звільнення з військової служби, підстави для якого визначені в ст. 26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу». З тієї ж причини абсолютно недоречно спиратись на знайдену в Інтернеті інформацію про відстрочку від призову.

Підстави та порядок звільнення з військової служби регулюються Законом «Про військовий обов’язок та військову службу», Законом "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання цього Положення (наказом міністра оборони від 10.04.2009  № 170) та іншими нормативними актами. При цьому застосовувати необхідно норми, які діють на момент звільнення. З тієї ж причини помилкою може бути використання судової практики без врахування, чи чинні на сьогодні ті норми, які застосовував суд.

Д.Тарасенко звернула увагу на те, що згадана Інструкція поширюється на Збройні Сили України (в т.ч. тероборону) та Державну спеціальну службу транспорту. А от Нацгвардія та Держприкордонслужба не мають аналогічного нормативно-правового акта. Також Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабміну від 12.06.2013 № 413, більше не розповсюджується на військовослужбовців.

За словами спікерки, найчастіше військовослужбовці бажають звільнитися з військової служби з наступних підстав:

• за станом здоров’я: на підставі висновку ВЛК про непридатність або тимчасову непридатність (на 6-12 місяців) або за наявності будь-якої групи інвалідності, якщо військовий не бажає служити далі;
• за сімейними обставинами;
• звільнення з полону: колишні полонені мають право залишити службу за власним бажанням.

Аби реалізувати своє право на звільнення з військової служби, Д.Тарасенко радить зібрати документи згідно переліку, викладеного в Інструкції, і додати їх до рапорту. Вона зупинилася на кожній підставі для звільнення та детально розповіла про необхідний пакет документів. Наприклад, для звільнення через інвалідність достатньо одного документа: довідки МСЕК або відповідного посвідчення.

З іншого боку, на практиці іноді намагаються вимагати додаткові документи, наприклад, надати довідку, що військовослужбовець вже здійснює догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, або за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи. Насправді закон вимагає лише підтвердити необхідність такого догляду. Здійснювати його особа почне вже після звільнення з військової служби.

Також, за словами адвокатки, завжди необхідно мати підтвердження, що  рапорт із документами подано командуванню (відмітка про отримання, може бути і фото; поштове повідомлення). Це дозволяє контролювати терміни його розгляду, а також уникнути випадків, коли військова частина не визнає факт подачі рапорту, а військовий позбавлений можливості довести протилежне.

Рапорт має бути розглянутий вчасно (в залежності від підпорядкованості та роду питань, строк розгляду рапорту може складати 48 годин, 14 днів або 30 днів). Про результати розгляду рапорту військовослужбовця мають повідомити в письмовому вигляді.  Якщо строки розгляду рапорту сплили, а відповіді досі немає – це, переконана Д.Тарасенко, є приводом звернутись до командування особисто або попросити адвоката направити адвокатський запит.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.