Дайджест судової практики у сфері цивільного права та процесу підготували в НААУ

Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань цивільного права та процесу підготував Дайджест судової практики за II півріччя 2025 року. Огляд судових рішень охоплює 35 висновків Верховного Суду з наступних питань:

Спадкове право:

норми статей 1281, 1282 ЦК (як щодо необхідності пред'явлення кредитором вимоги у визначений строк, так і щодо порядку виконання спадкоємцями зобов’язання) не поширюються на правовідносини, які виникають у зв'язку з переходом у порядку спадкування майна, яке майновий поручитель передав в іпотеку задля забезпечення виконання зобов'язань третьою особою;

у разі смерті особи, яка б мала право на обов’язкову частку у спадщині, до відкриття спадщини за заповітом таке право не спадкується та не переходить до спадкоємців такої особи. Правила спадкування за правом представлення (спадкування за законом) не стосуються права на обов'язкову частку;

під час визначення розміру обов'язкової частки у спадщині враховуються лише спадкоємці, які є живими на час відкриття спадщини. Якщо один зі спадкоємців першої черги помер до відкриття спадщини, він не враховується у разі визначення розміру обов’язкової частки. Розмір обов'язкової частки становить половину частки, яка належала б непрацездатному спадкоємцю під час спадкування за законом з урахуванням лише живих на момент відкриття спадщини спадкоємців першої черги;

у разі смерті набувача за договором довічного утримання раніше за відчужувача виникає правонаступництво щодо майна й обов'язків за договором. Якщо спадкоємець прийняв спадщину після смерті набувача, подавши відповідну заяву, до нього переходять права на майно та обов'язки за договором довічного утримання.

факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що у такого спадкоємця не виникло право на позов.

проявом заборони суперечливої поведінки є те, що якщо особа, яка має суб'єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.

особа, шлюб з якою було розірвано за рішенням суду, що набрало законної сили до моменту відкриття спадщини, не входить до кола спадкоємців першої черги за законом, як той із подружжя, хто пережив спадкодавця, оскільки на момент відкриття спадщини не перебувала в шлюбі зі спадкодавцем;

член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру до 2013 року, набуває права власності на це майно незалежно від державної реєстрації такого права. У разі відсутності спадкоємців за законом та заповітом така квартира може бути визнана відумерлою спадщиною;

у законі відсутній такий спосіб захисту цивільних прав, як визнання особи такою, що не прийняла спадщину. Натомість у законі передбачено підстави для усунення особи від права на спадкування та/або оскарження дій, рішень нотаріуса, у тому числі під час прийняття заяви про прийняття спадщини та видачі відповідного свідоцтва про право власності;

факт усвідомлення позивачем його права на спадкування разом із вказаними ним причинами пропуску строку для прийняття спадщини, за умови невжиття ним активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого у ЦК строку, не свідчить про виникнення в нього об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений у ЦК строк.

Житлове право:

під час вирішення спорів за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, підлягає врахуванню майновий стан відповідача (відповідачів), а саме можливість сплатити компенсації вартості частки, право позивача на яку припиняється та передається відповідачу (відповідачам), та чи не призведе виконання відповідного рішення про стягнення компенсації до звернення стягнення на ту частку, право на яку передано іншим співвласникам відповідним судовим рішенням;

давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

за відсутності укладеного договору найму житла між власником та користувачем немає правових підстав для стягнення плати за користування житлом на підставі договірних правовідносин. У разі відмови користувача від укладання договору найму власник має право вимагати стягнення коштів за безпідставне збереження майна на підставі ст. 1212 ЦК, але такі вимоги мають бути окремо заявлені в позові;

тривалий час проживання особи в житлі незалежно від його правового режиму є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Речове право:

право позивача щодо проведення передпродажної перевірки автомобіля чи експертного огляду у сервісному центрі МВС (який на момент продажу автомобіля не був обов'язковим) не є підставою для відмови у позові за умови встановлення наявності обману і його впливу на волю позивача щодо вчинення.

Зобовʼязальне право:

закінчення строку дії договору банківського вкладу не припиняє зобов'язання банку повернути депозит вкладнику. Одностороннє зарахування банком коштів на інший рахунок клієнта без його згоди та без дотримання договірної процедури не є належним виконанням зобов'язань. За відсутності доказів фактичного отримання вкладником коштів зобов'язання банку щодо повернення депозиту залишається невиконаним;

якщо договором про надання освітніх послуг передбачено декілька етапів навчання (теоретичний та практичний) та право замовника на відмову від занять до їх початку з поверненням сплачених коштів, таке право може бути реалізоване до початку кожного з етапів навчання. При цьому замовник має право на повернення коштів за той етап навчання, який фактично не розпочався, навіть якщо попередній етап був успішно завершений;

для визнання правочину недійсним з підстав зловмисної домовленості представника з іншою стороною необхідно довести наявність умислу в діях представника та причинний зв'язок між такою домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють, саме на момент укладення договору;

суди помилково вважали, що ненадання догляду набувачем свідчить про істотне невиконання умов договору та є підставою для його розірвання, адже умовами договору не передбачено конкретних обов'язків з догляду (опікування). Тому задоволення позову із цих підстав та розірвання договору суперечить як закону, так і умовам укладеного між сторонами договору;

зміна місця проживання та одностороння відмова особи від послуг не є ухилянням відповідача від виконання умов договору.

Цивільний процес:

застосування правила, сформульованого у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямовано, становитиме прояв надмірного формалізму. Таке застосування перетворить захисну гарантію на перешкоду в доступі до правосуддя, стане наслідком невиправданого затягування судового процесу та порушення права особи на своєчасний судовий розгляд, що є несумісним із завданнями судочинства та стандартами статті 6 Конвенції.

якщо смерть особи підтверджується належним свідоцтвом про смерть, виданим відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть,  підстави для встановлення факту смерті в судовому порядку відсутні;

у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства;

встановлення особи в судовому порядку для видачі документів, що посвідчують особу, можливе лише після проведення процедури ідентифікації та за наявності доказів неможливості встановлення особи компетентними органами в позасудовому порядку;

дитина, яка досягла 14 років, але не була залучена як сторона або третя особа у справі про позбавлення батьківських прав і не пред’являла самостійного позову, не має права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки таке рішення не вирішує питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки в розумінні ст. 352 ЦПК;

грошові кошти є різновидом майна відповідно до глави 13 ЦК, тому одночасне накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти в межах суми позову не є подвійним забезпеченням позову;

спори, які виникають у зв'язку з ненаданням відповіді на адвокатський запит, поданий у межах надання професійної правничої допомоги юридичній особі у господарській справі, не є публічно-правовими, а підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства;

апеляційний суд не має повноважень закривати апеляційне провадження з підстави неможливості відновлення втраченого судового провадження;

за наявності підстав, визначених у пунктах 1 – 8 частини першої статті 255 ЦПК, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі;

мирова угода, за умовами якої відбувається передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення в рахунок погашення боргу за договором позики, не може використовуватися для обходу переважного права орендаря на купівлю такої земельної ділянки;

факт передачі грошових коштів у позику та користування ними без оформлення письмового договору, за відсутності письмового договору позики чи розписки на його підтвердження, складають предмет доказування для позивача при стягненні боргу, та не бути предметом окремого позову;

позов про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час, тобто позовні вимоги майнового характеру, апеляційна скарга та рішення суду першої інстанції та інші документи не містять відомостей про ціну позову. Тому суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості сверджувати, що ціна позову в цій справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, і розглядати справу в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи;

залишення зустрічного позову без розгляду на стадії апеляційного перегляду з мотивів пропуску строку його подання є неправомірним, якщо суд першої інстанції вже вирішив його по суті, оскільки чинне процесуальне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у розгляді зустрічного позову;

висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб'єктного складу учасників;

згідно з частиною третьою статті 124 ЦПК, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Переглянути Дайджест судової практики у сфері цивільного права та процесу за II півріччя 2025 року можна за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.