Від ярликів до насильства: про наслідки ототожнення адвоката з клієнтом

Коли клієнт стає «токсичним» захисник відчуває тиск: ярлики, кампанії й погрози змушують адвоката виправдовуватись, берегти родину і думати про безпеку, а не про позицію у справі. За таких умов захист поступово перетворюється на формальність.

Про запровадження відповідальності за порушення гарантій адвокатської діяльності говорили на круглому столі «Закон про ототожнення: баланс між правом на захист і свободою слова».

Після висловлення представниками медіа своєї позиції, про негативні наслідки ототожнення адвоката з клієнтом розповіли члени профільних комітетів Національної асоціації адвокатів України.

Голова Комітету НААУ з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації Юрій Радзієвський звернувся до представників медіа і громадськості з пропозицією подивитися на проблему «зсередини»: уявити ситуацію необґрунтованої підозри щодо себе або близьких, коли людина змушена шукати захисника, здатного професійно протистояти обвинуваченню. Далі, представити, що вмикається механізм витіснення адвоката зі справи: ефективний захист викликає спротив опонентів, а сам адвокат стає мішенню не за дії клієнта, а за виконання свого обов’язку. Він наголосив, що в таких умовах сторона захисту слабшає, а змагальність і справедливість поступово нівелюються.

Адвокат зауважив, що ототожнення нерідко стає лише першим етапом ескалації — від публічного таврування до прямих загроз, пошкодження майна і насильства. Він навів статистику застосування ст. 397 (Втручання в діяльність захисника чи представника особи) Кримінального кодексу: у 2025 році зареєстрували 121 кримінальне провадження, однак у жодному не було повідомлення про підозру. Це, на його думку, свідчить про нефункціональність чинного механізму без додаткових інструментів реагування. «В мене особисто складається враження, що ті, хто активно протистоїть підписанню цього закону (йдеться про ухвалений парламентом Закон № 4547-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності», - прим. ред.), просто хочуть і далі безкарно порушувати закон, який полягає в неприпустимості ототожнення адвокатів з клієнтами», - зауважив Ю.Радзієвський.

Він також підкреслив, що закон не забороняє згадувати адвоката чи називати його процесуальну роль, а спрямований проти асоціацій із клієнтом у формі негативного тиску. Тож твердження про «наступ на свободу слова» підміняє суть. «Я хочу нагадати, що ми зараз не забороняємо щось десь казати. Ми зараз говоримо про запровадження адміністративної відповідальності за порушення вже існуючої заборони, - пояснив представник НААУ. - Якщо ми називаємо цей закон наступом на свободу слова, з таким же успіхом ми можемо, наприклад, назвати наступом на свободу слова кримінальну відповідальність за публічну погрозу вбивством».

Член цього ж комітету Дмитро Бузанов акцентував, що закон про заборону ототожнення не має на меті «захистити корпоративну репутацію» адвокатури чи виділити її як еліту. На його думку, адресатом захисту є клієнт як носій конституційного права на захист.

Окремо він описав механізм «токсичного клієнта»: резонансні, політично чутливі або непопулярні справи стають маркером, який потім «прикріплюють» до адвоката при будь-яких згадках, незалежно від результату провадження. «Це призводить до самоцензури в адвокатурі, де професіонали відмовляються від участі в резонансних процесах, побоюючись за себе, за свої родини, за майно. В підсумку клієнт опиняється сам на сам із державою», - застеріг адвокат.

Коментуючи можливі зловживання, Д.Бузанов наголосив, що застосування норми відбуватиметься не «адвокатами», а через процедуру з двома запобіжниками: спершу оцінка звернення радою адвокатів регіону і складання протоколу, далі – розгляд судом, який або притягне до відповідальності, або відмовить. Крім того, межа свободи слова проходить там, де починається руйнування права іншого на захист, переконаний адвокат.

Із позиції практики звернень, які бачить Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, говорив голова цього комітету Євгеній Солодко. За його словами, ототожнення є одним із найчастіших приводів для скарг: у 2022 році до комітету надійшло 59 звернень, з них 13 стосувалися ототожнення; у 2023-му — 98 і 21 відповідно; у 2024-му — 86 і 28; за перше півріччя 2025-го — 43 звернення, з яких 32 про ототожнення.

Є.Солодко описав кримінальну юстицію як середовище, де тема іноді перетворюється на «шоу» і «хайп», що не вже не журналістикою, а скоріше інформаційним хабарництвом, і наголосив на делікатності процесу для прав людини, зокрема права на добре ім’я. На його думку, закон має стати кроком до припинення такого інформаційного поводження, а сама дискусія показала наявність точок дотику для подальшого вдосконалення підходів і формулювань.

Заступник Є.Солодка Олександр Левадний окреслив тему через практику роботи секції з взаємодії з правоохоронними органами: виїзди на обшуки, затримання та інші слідчі дії.

Зі звернень до комітету видно типову логіку тиску: після інформаційних атак і ототожнення з клієнтом адвокат починає оцінювати ризики для себе і родини, а це впливає на готовність брати або продовжувати резонансні справи, особливо із «токсичними» клієнтами. Він перелічив форми тиску, які фіксують на практиці: публічні кампанії, скарги до дисциплінарних органів, погрози, залякування.

«Виїжджаючи на обшуки, ми реально бачимо, що грубо порушується процедура, вилучається мобільні пристрої, комп'ютерна техніка. В більшості випадків це не обґрунтовано. Це і є певним тиском, залякуванням адвокатів і що в подальшому тягне за собою повідомлення про підозру адвокату, який фактично ототожнюється зі своїм клієнтом», - пояснив заступник голови Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

О.Левадний також звернув увагу на проблеми адвокатів системи БПД, які не мають права вибору у категоріях справ і тому особливо вразливі до публічної ненависті та цькування. Як очікуваний ефект закону він назвав встановлення визначення ототожнення і меж, які мають знизити ризики свавільного тиску, а також посилити можливість притягнення винних до відповідальності та, відповідно, підвищити рівень захисту гарантій адвокатської діяльності.

У підсумку обговорення показало, що для обох професій - адвоката та журналіста - ключовими лишаються не гасла, а зрозумілі правила, які не можуть застосовуватися як інструмент процесуального впливу. А наслідки ухвалених змін залежатимуть від того, як саме складеться практика їх застосування.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.