Між виконанням рішення і збереженням арешту на майно існує правова колізія – думка

Після фактичного виконання рішення (наприклад, виплати компенсації), арешт на майно залишається чинним. Бо суди не ухвалюють окремого рішення про скасування заходів забезпечення. Це створює штучну правову невизначеність, яка обмежує права власності.

На це звернув увагу член Ради Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань захисту прав людини Дмитро Бузанов під час виступу на VI Всеукраїнському круглому столі «Застосування законодавства під час дії воєнного стану в Україні», що проходив 30 червня.

Як приклад він навів типову справу про поділ майна подружжя, де суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову та наклав арешт на майно. Після повного задоволення позову в апеляції й видачі виконавчого листа, позивач звернувся до приватного виконавця. Боржник, розуміючи наслідки реалізації майна, добровільно сплатив компенсацію, і арешт у межах виконавчого провадження було скасовано. Але арешт, накладений судом як захід забезпечення позову, залишився чинним, бо для його зняття потрібно окреме судове рішення.

Ані суд першої, ані апеляційної інстанції не скористались можливістю вирішити питання про скасування заходів забезпечення після ухвалення рішення по суті. У результаті боржник був змушений окремо звертатися до суду з відповідним клопотанням. Але, попри п’ятиденний строк розгляду таких заяв, визначений Цивільним процесуальним кодексом, справа слухалася три місяці — з численними відкладеннями, ініційованими стягувачем, і без обґрунтованих причин із боку суду.

Крім того, ухвала про скасування заходів забезпечення може бути оскаржена в апеляції. Наприклад, за практикою Київського апеляційного суду це триває до року. Таким чином, навіть після виконання рішення боржник ще довго не може користуватися майном, яке формально залишається під арештом. Це, на думку спікера, порушує баланс інтересів сторін і принципи справедливого судового захисту.

Доповідач також звернув увагу, що згідно з ч. 4 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження» арешт, накладений як захід забезпечення позову, може бути знятий виконавцем лише на підставі окремого судового рішення. Тобто навіть якщо судове рішення виконано у повному обсязі, виконавець не має повноважень скасувати арешт, накладений ухвалою суду. Це створює колізію, ускладнює виконання рішень і порушує права добросовісного боржника.

З огляду на це, Д.Бузанов запропонував внести зміни до ЦПК та Закону «Про виконавче провадження»:

• автоматичне припинення заходів забезпечення позову після повного виконання судового рішення, якщо судом не встановлено інше (доповнити ч. 7 ст. 158 ЦПК);
• встановлення скороченого строку для розгляду апеляційних скарг на ухвали про скасування заходів забезпечення позову — не більше 30 днів (змінити ст. 356 ЦПК);
• надання виконавцям права знімати арешт у разі документального підтвердження повного виконання рішення (доповнення новим пунктом ч. 4 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження»).

За оцінкою спікера, реалізація цих змін дозволить скоротити строк звільнення майна з-під арешту з 6–18 місяців до 5–10 днів, зменшити навантаження на судову систему й усунути корупційні ризики, пов’язані з навмисним затягуванням розгляду справ.

Окремо він наголосив: в умовах воєнного стану обмеження права власності навіть після виконання рішення має серйозні економічні наслідки. Майно, що залишається під арештом, не може використовуватися для господарської діяльності чи побутових потреб. А громадяни, які втратили частину доходів через війну, потребують оперативного відновлення своїх майнових прав.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.