Війна, розлука і діти: як суди вирішують спори про батьківські права

Через війну мільйони українців змінили місце проживання. Хтось із батьків пішов до війська, зник безвісти або потрапив у полон, а хтось перебуває на окупованій території. Всі ці обставини впливають стосунки між батьками і відображаються на виконанні ними батьківських обов’язків.

Практичні аспекти та особливості позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини під час дії воєнного стану в Україні вивчали адвокати в ході вебінару, організованого представниками Молодіжного Комітету НААУ – UNBA NextGen у Дніпропетровській області Алевтиною Башкєєвою, Анною Цуркан та Юлією Протопоп.

Лектором виступив адвокат, арбітражний керуючий Денис Шашликов. Він розповів про те, як зміна місця проживання, мобілізація, евакуація, збільшення розірвання шлюбів впливають на спори про позбавлення батьківських прав, аліменти, місце проживання та участь у вихованні дітей. Учасники розглянули особливості позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, вирішення питань участі у вихованні дитини, а також обговорили, які докази необхідно зібрати для підготовки процесуальних документів у таких справах.

Зокрема Д.Шашликов озвучив висновки Верховного Суду з цих питань. Вони можуть бути корисними для адвокатів під час надання правничої допомоги клієнтам:

Лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще. При цьому позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу можливості спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав (постанова від 29.09.2021 у справі №459/3411/18).

Озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об’єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини (постанова від 13.07.2022 у справі №705/3040/18).

Факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який унеможливлює виконання ним батьківських обов’язків, не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав (постанова від 08.06.2022 у справі №362/4847/20).

Думка дитини має більш важливе значення ніж матеріальне забезпечення одного з батьків (постанова від 14.04.2021 у справі №716/591/19). У цій справі суд визнав недостатньо обґрунтованим висновок органу опіки та піклування, оскільки той надавав переваги батьку дитини лише з точки зору кращого матеріального стану. І визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов’язків.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов’язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитиною умов для виховання і розвитку (постанова від 14.02.2019 у справі №377/128/18).

При вирішенні питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова від 30.10.2019 у справі №352/2324/17).

У разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із них домашнього насильства суд обов’язково повинен перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (постанова від 22.06.2022 у справі №757/33742/19-ц).

Проживання дитини упродовж тривалого часу у новій сім’ї, створеній її батьком чи матір’ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з ким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести (постанова від 17.06.2021 у справі №466/9380/17).

Поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов’язків і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини (постанова від 26.04.2022 у справі №520/8264/19).

Факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. А проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні (постанова від 11.12.2023 у справі №607/20787/19).

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.