Чи варто деталізувати законом винятки з принципу конфіденційності медіації?

Спроба виписати у законі випадки, коли інформація щодо медіації може бути розголошена, створює ризики зловживань та підриває ключовий принцип конфіденційності.

Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань альтернативного врегулювання спорів проаналізував проект Закону №12448 від 27.01.2025 «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про медіацію» щодо інформації, яка не може бути віднесена до конфіденційної».

Сьогодні згідно зі ст. 6 Закону «Про медіацію» медіатор та інші учасники медіації, а також суб’єкт, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати конфіденційну інформацію, якщо інше не встановлено законом або якщо всі сторони медіації не домовилися у письмовій формі про інше. Конфіденційною інформацією вважається вся інформація, яка стала відома під час підготовки до медіації та проведення медіації, зокрема про пропозицію та готовність сторін конфлікту (спору) до участі у медіації, факти та обставини, висловлені судження та пропозиції сторін медіації щодо врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації.

Автори законодавчої ініціативи вважають, що даною статтею не враховані положення Директиви 2008/52/EC Європейського Парламенту та Ради з певних аспектів медіації у цивільних та комерційних справах щодо випадків, коли інформація щодо медіації може бути розголошена. Зокрема, коли є потреба в захисті громадського порядку, для захисту найкращих інтересів дітей або для попередження будь-якого посягання на фізичну чи психологічну безпеку людини, коли розголошення змісту угоди є необхідним для здійснення чи виконання цієї угоди про медіацію.

Тож проектом пропонується доповнити цю статтю нормою про те, що інформація щодо медіації може бути розголошена, зокрема, коли є потреба в захисті громадського порядку, для захисту найкращих інтересів дітей або для попередження будь-якого посягання на фізичну чи психологічну безпеку людини, коли розголошення змісту угоди є необхідним для здійснення чи виконання цієї угоди про медіацію.

Але у НААУ звертають увагу, що відповідність законодавства України щодо медіації положенням згаданої Директиви була предметом нещодавнього скринінгу в межах переговорного процесу щодо вступу до ЄС.  І чинна редакція ст. 6 Закону повністю відповідає положенням Директиви, оскільки:

• дає сторонам медіації право самостійно визначати межі конфіденційності, зокрема для здійснення чи виконання угоди за результатами медіації, що відповідає ключовому принципу самовизначення сторін медіації;
• вже передбачає можливість обмеження конфіденційності законом, що узгоджується з міжнародною практикою.

Так, чинне формулювання, переконані в профільному комітеті цілком дозволяє досягати мети забезпечення захисту найкращих інтересів дітей або запобігання шкоди фізичній чи психологічній недоторканності особи.

Водночас, варто звернути увагу й на те, що в Директиві окремо підкреслюється особлива важливість захисту конфіденційності в медіації, адже ніщо не перешкоджає державам-членам запроваджувати суворіші заходи для захисту конфіденційності медіації.

З повним текстом зауважень і пропозицій Комітету НААУ з питань альтернативного врегулювання спорів до проекту Закону №12448 можна ознайомитися за посиланням.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.