Ситуація, в якій опинилася країна, базується не на силі права, а на праві сили

«Тенденція до порушення прав адвокатів зростає з кожним роком»

— Ганно Леонідівно, ви, як очільник Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, напевне, найактивніше берете участь у засіданнях Ради адвокатів України. Чи є це наслідком тенденції до зростання кількості випадків порушення прав адвокатів?

— Тенденція до порушення прав адвокатів зростає з кожним роком. І випадки порушень професійних прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності правоохоронними та судовими органами набирають в Україні обертів.

— Чи є статистика щодо того, скільки заяв про порушення прав адвокатів надійшло в минулому році та в поточному?

— Статистика базується на зверненнях до нашого комітету. Кількість звернень до регіональних комітетів множать на кількість регіонів в Україні.

Так, протягом 2019 року до комітету надійшло 88 звернень про порушення прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності, а у 2020-му (з листопадом включно) — 89.

Також відомо, що до рад адвокатів регіонів протягом 2019 року надійшло 3523 звернення, а щодо цього року даних ще немає.

Торік до рад адвокатів регіонів найчастіше зверталися з приводу ненадання інформації на адвокатський запит (1251 звернення). Натомість комітету НААУ найчастіше повідомляють про погрози адвокатам (загалом 28 звернень за 2 роки). Статистика не втішна.

— Мабуть, ваш комітет отримує безліч звернень від адвокатів і не всі з них є прийнятними для розгляду саме органами адвокатського самоврядування. Які звернення від колег не будуть виноситися на розгляд комітету і чому?

— Є численні звернення, які стосуються порушення процесуальних прав. Не кожен заявник до кінця усвідомлює різницю між процесуальними та професійними правами. Професійні права — це право доступу до реалізації повноважень. Тобто нематеріальне право, яке держава зобов’язана забезпечити при наявності статусу адвоката. Це і належне процесуальне повідомлення уповноваженою особою за умови достатності часу для прибуття і підготовки, і надання розумного строку для ознайомлення (а не копіювання або отримання доступу) із матеріалами провадження, і забезпечення конфіденційної розмови із клієнтом без обмежень у часі, навіть якщо така необхідність виникла під час судового розгляду. За великим рахунком, до цього переліку можна віднести і право висловитись у суді, що держава в особі судових або правоохоронних органів зобов’язана забезпечити.

Повага до професійних прав адвокатів — це елемент правової культури. Процесуальне право — це врегульована законом процедура, яка реалізується залежно від процесуального статусу особи та її захисника/представника. Порушене професійне право може бути відновлене і шляхом звернення до суду із позовом про відшкодування збитків, тоді як процесуальне — лише у відповідному процесі. Тому варто, розрізняючи ці поняття, обирати адекватний спосіб захисту.

Комітет реалізує свої повноваження у сфері захисту професійних прав та гарантій адвокатської діяльності. Тому, коли звернення стосується порушення процесу, комітет не уповноважений на його розгляд. Хоча, безспірно, недотримання судовим або правоохоронним органом норм процесуального закону породжує конфлікт між цим органом та адвокатом, оскільки незалежна професійна діяльність може бути реалізована лише у межах правового поля.

— В якому контексті права адвокатів порушуються найчастіше? Чи вдається зусиллями комітету долати ці проблеми для того, щоб вони не ставали нормою?

— Порушення прав систематизуються залежно від органу, який це допускає. Національна поліція у переважній більшості випадків допускає заподіяння фізичних ушкоджень адвокатам, без додаткового контролю комітету кримінальні провадження щодо заподіяння у тому числі шкоди майну адвоката не розслідуються від слова «зовсім».

Особливо прикрі випадки стосувалися заподіяння тілесних ушкоджень адвокатам в Одесі, де органи Національної поліції вперто не бажають знімати полуду з очей. Така ж позиція Офісу Генерального прокурора.

Був випадок, коли адвокат Євгенія Тарасенко публічно серед білого дня, у момент надання нею правової допомоги клієнту, дістала тілесні ушкодження від неадекватного представника громадських формувань. А органи НП та місцевої прокуратури не побачили у діях неадеквата нічого протиправного! Комітет тримає цю ситуацію на особливому контролі і у випадку подальшого грубого ігнорування гарантій адвокатської діяльності органами НП та прокуратури Одеси буде ставити питання про відповідальність держави за недотримання узятих на себе гарантій.

Невтішні останні тенденції щодо порушення професійних прав адвокатів суддями Вищого антикорупційного суду. Цей судовий орган напрацював своє бачення щодо застосування норм Кримінального процесуального кодексу. А тому принцип правової визначеності тут не діє.

Захисник має розраховувати на дієвість норм процесуального права, втім, деякі судові колегії, починаючи з авторозподілу справ, дозволяють собі або не застосовувати певних норм права, або тлумачити їх на власний розсуд. Тоді і виникає протистояння не між стороною захисту і стороною обвинувачення, а між судом і стороною захисту, що неприпустимо. Якщо суддя — незалежний арбітр, то оцінку роботі адвоката він має можливість надати у вироці, а не у статтях на медійному просторі, де, бачте, погані адвокати заважають суду працювати динамічно.

Є безліч випадків знищення майна з метою залякування, жахливі випадки вбивств адвокатів, пов’язані з їхньою діяльністю. Тоді члени НААУ представляють сторону потерпілого у кримінальному провадженні.

«Злочин, на думку детективів НАБУ та прокурорів САП, — це те, чим займається кожен адвокат в Україні»

— Порушення прав адвокатів скрізь однакові чи наші проблеми мають суто українське коріння? Можливо, за кордоном є інші труднощі у порозумінні між адвокатами та судами, органами слідства, прокуратурою тощо?

— Європейські держави не знають такого поняття, як порушення професійних прав адвокатів, бо їхнє дотримання навіть не обговорюється. Адвокат — це фахівець, який діє лише у рамках правового поля. Вихід за його межі — це уже не адвокатська діяльність. Порушення у процесі діяльності можуть мати виключно дисциплінарний характер. І ця проста істина відома кожному цивілізованому громадянину, тим більше якщо він обіймає керівну посаду в правоохоронному або владному органі.

Українські реалії дивують не тільки іноземців, бо базуються на тому, що кожен керівник намагається пристосувати до себе закон, а не застосувати його. Так, детективи Національного антикорупційного бюро України та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури започаткували ноу-хау: складають підозри адвокатам за їхню діяльність.

Кому спало на думку віднести діяльність адвоката до кримінального правопорушення? Тому, хто у зміст процесуального документа заклав аргументи щодо «кримінальних правопорушень», які вчиняє кожен адвокат щоденно. Склад таких протиправних діянь, на думку авторів підозр, полягає у написанні позовної заяви, скарги, зверненні із запитом, представництві інтересів клієнта тощо. Тобто злочин, на думку детективів НАБУ та прокурорів САП, — це те, чим займається кожен без винятку адвокат в Україні, який «забув» запитати у них, як саме потрібно захищати інтереси клієнтів.

До речі, здійснення повідомлення про підозру відбувається приблизно таким же чином, як і складання, — через двірника, начальника ЖЕК, шляхом засовування під паркан, надсилання поштою «на село дідусеві»…

І тут проблема не у детективі або прокурорі, а у слідчому судді, який не вбачає нічого негативного у діяльності представників досудового розслідування, які, власне, заблукали у трьох соснах і не можуть відрізнити професійної діяльності адвоката від кримінального правопорушення. Це прикре українське ноу-хау, яке впливає і на авторитет держави, і на довіру громадян до правоохоронних органів.

— Яка ситуація із проведенням обшуків адвокатів? І як це корелюється із проблемою адвокатської таємниці?

— Проблема передусім стосується того, що деякі слідчі судді дозволяють обшук у приміщеннях, які є робочим місцем адвоката без дотримання порядку, передбаченого ст.23 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зокрема, в ухвалі не зазначений конкретний перелік речей, які підлягають вилученню, а суд обмежується абстрактним переліком: «усі телефони, комп’ютерна техніка тощо». Це неприпустима форма втручання в адвокатську діяльність, і мені дуже шкода, що мало хто із адвокатів доводить таке недбальство до покарання винних осіб.

І ще одна важлива деталь також зазначена у вказаній статті — проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду за клопотанням конкретних посадових осіб. Проте і колеги, і слідчі судді, і правоохоронці часто не звертають уваги на те, що таке клопотання підписане неповноважною процесуальною особою. Тому члени комітету, які досконало володіють технікою захисту в кримінальних провадженнях із спеціальним суб’єктом (адвокатом), на прохання колег вступають у справу як захисники або консультують адвокатів, які здійснюють захист колег. У більшості випадків — і під час обшуку.

— До яких організацій зазвичай звертається комітет або РАУ через порушені права адвоката? Як швидко і як саме вони реагують на такі звернення?

— Комітет співпрацює з міжнародними неурядовими організаціями, у багатьох випадках є взаєморозуміння із комітетами Верховної Ради, правоохоронними та судовими органами. Адже представники судових та правоохоронних органів у переважній більшості є висококультурними громадянами, які усвідомлюють роль інституту захисту прав людини в Україні.

Ніхто не застрахований від необхідності скористатись у майбутньому послугами адвоката, і що більше захисник буде незалежним, то більше у клієнта формується відчуття безпеки. Але є такі, хто пиляє гілку, на який сидить. І їх зараз також чимало у країні.

Крім того, наш комітет за сприяння Комітету з міжнародних зв’язків НААУ має можливість спілкуватись із такими структурами, як Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародна комісія юристів (ICJ) тощо.

— Чи існує реально ефективний механізм захисту прав адвокатів? Як сьогодні виглядає боротьба з процесуальними порушеннями з боку прокуратури, правоохоронних органів та суду?

— Ми розуміємо, що ситуація, в якій опинилася країна, базується не на силі права, а на праві сили. Тому механізм захисту прав адвокатів стає реальним лише у випадку співпраці адвоката з комітетом. Це передусім пов’язано з тим, що забезпечення дотримання прав та гарантій адвокатської діяльності покладено на державу. А держава сьогодні не переймається їхнім виконанням.

До речі, МКЮ склала звіт за наслідками моніторингу дотримання прав адвокатів в Україні. Цей документ був направлений до всіх владних структур, а МКЮ провела його презентацію, на яку запросили як урядовців, так і представників правоохоронних органів. У результаті прийшли представники Національної поліції та наукової спільноти. Долучилися до обговорення понад 100 осіб, оскільки організатори відкрили до трансляції вільний доступ. Звісно, було б краще, якби до дискусії долучилися представники влади та правоохоронних органів. Але маємо те, що маємо.

Тому НААУ та РАУ намагаються консолідувати адвокатів, аби протистояти тенденції до зневажання професії, намагань влади втрутитись у самоврядність адвокатури та обмежити її незалежність. І це сьогодні вдається.

— Останніми роками набули поширення посягання на майно адвокатів з боку так званих активістів. Навряд чи це пов’язано із побутовим конфліктом сусідів. Це побічні ефекти обраної професії?

— Недоторканність майна адвоката — це один з елементів державних гарантій адвокатської діяльності, тому ніяких побічних ефектів або дефектів, пов’язаних із професією, не може бути. Це у будь-якому випадку способи залякування, і вони напряму пов’язані з адвокатською діяльністю.

Питання полягає в тому, що Національна поліція, як правило, не квапиться із розслідуванням таких випадків. Адже державні органи, нехтуючи своїм суверенітетом, заплющують очі на застосування сили з боку певних груп осіб. І такий негласний імунітет від відповідальності підштовхує їх до нових протиправних дій, зокрема, і стосовно адвокатів. Така позиція держави неприпустима з огляду на проєвропейський курс, задекларований впродовж тривалого періоду.

— Чи можете назвати три найголовніші проблеми, які сьогодні є джерелом порушення прав адвокатів. І чи є серед них посягання на незалежність адвокатури, на чому останнім часом наголошує голова НААУ Лідія Ізовітова?

— По-перше, це відсутність правової культури у представників судової системи та правоохоронних органів. По-друге, низький рівень компетентності та підміна законності доцільністю. І третя проблема — це спроби обмежити незалежність адвоката.

Голова НААУ Л.Ізовітова активно відстоює незалежність професії адвоката в Україні як на її території, так і за її межами. Власне, сьогодні керівництво адвокатури гідно справляється з викликами, а на пострадянській території саме в Україні створено найбільш ефективну систему самоврядування та захисту прав адвокатів.

Нові виклики, про які зазначає голова НААУ, пов’язані з новими формами втручання в адвокатську діяльність. І я не сумніваюсь, що цей виклик прийнято і йому буде дана гідна відсіч професійною спільнотою.

— Серед завдань комітету — проведення роз’яснювальної роботи щодо способів та практики самостійного захисту прав та гарантій адвокатської діяльності. В чому полягають основні ідеї такого самозахисту і як зрозуміти, коли потрібне «підкріплення» колег з комітету?

— Представники комітету проводять семінари, на яких розкривається ця тематика, не тільки в Україні, а і за кордоном. Торік за сприяння МКЮ наші колеги були відряджені за кордон для допомоги у створенні подібних структур із захисту прав адвокатів.

Зі свого боку члени комітету долучаються до семінарів з підвищення кваліфікації, щоб адвокати знали, коли і до кого слід звернутися у разі посягання на гарантії їхньої професійної діяльності. Але проблема полягає у тому, що не завжди керівники регіональних рад запрошують членів нашого комітету взяти участь у таких заходах.

Я читаю у Вищій школі адвокатури курс щодо кримінального процесу, в якому йдеться і про способи захисту професійних прав адвокатів.

— Дякую за розмову! Принагідно від імені редакції «ЗіБ» вітаємо у вашій особі всіх адвокатів України з професійним святом. Хочемо побажати не слабких опонентів, а сильних аргументів, менше перепон на шляху професійної діяльності та незмінної можливості самовдосконалюватись!

— Дякую! Приєднуюсь до привітань колегам.

Матеріал опубліковано у виданні "Закон і Бізнес".

Автор публікації: Ганна Боряк

Ганна Боряк

Голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ