Розумні строки КПК – лебідь, щука і рак…

            Нещодавно у правничому середовищі виникла дискусія з приводу того як виконувати Ухвалу слідчого судді, який відмовив у продовженні процесуального строку прокурору за правилами ст 295-1 КПК з обставин недоведенності належного повідомлення про підозру спеціальному суб’єкту – адвокату.  Слід врахувати той факт, що через рік активного слідства, опанувавши зміст ухвали слідчого судді, прокурор вирішив повідомити про підозру адвокату втретє, бо, кажуть прокурор також любить Трійцю.  При цьому, залучає до процесуальної дії начальника ЖЕКу, а той – двірника по ієрархії «процесуальних виконавців». І з цим погоджується столичний слідчий суддя. Але це тема окремої дискусії.

           Дозволю собі деякі посилання. Так, норми ст. 28 КПК України встановлюють, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

            Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. При цьому, з урахуванням можливого продовження строку, загальний строк досудового розслідування згідно з ч. 2 ст. 219 КПК України не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Тобто, ця стаття і визначає розумність строків досудового розслідування із урахуванням об’єктивних обставин, які впливають на тривалість цього строку.

       Ст. 295-1 КПК передбачає порядок судового контролю щодо продовження строків досудового розслідування.

       А ось тут, яка кажуть, собака і порилась. Зацитую окремі частини цієї статті.

4. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у разі його протиправності та необґрунтованості.

5. Крім підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, якщо слідчий не доведе, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

7. У разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу.

        Норма імперативна, і як тут не згадати конституційний спеціально-дозвільний принцип, за яким повинна діяти сторона обвинувачення та суд: дозволено лише те, що встановлено законом (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/nb02d710-14?find=1&text=%E4%EE%E7%E2%EE%EB%E5%ED%EE#w11 та ст. 9 КПК).

        Виходить так, що судовий контроль стосується і продовження строку за ухвалою слідчого судді до і після повідомлення особі про підозру.

        Підстави відмови у задоволенні клопотання, окрім його протиправності та необґрунтованості – виключні. Частина 5 абсолютно кореспондується із ст. 3 п. 18 КПК, що дає можливість на даному етапі слідчому судді вирішити питання про законність переслідування особи. І, коли слідчий суддя не продовжив строк досудового розслідування за обставин відсутності доказів належного повідомлення про підозру особу, це не означає, що прокурор має право третій раз змінити дату на підозрі, і засунути її у черговий раз у поштову скриньку адвокату за допомогою двірника. Це означає, що не встановлені обставини причетності особи до злочину, і наступають наслідки, передбачені ч. 7 ст. 295-1 КПК. Без їх довільного тлумачення.

       Але, як тут не згадати відповідь «Армянського радіо»: що таке наполегливість: якщо у комп’ютері 100 тисяч разів ввести не вірно пароль, то він може погодитись. Шкода, але цю практику і перейняла прокуратура: якщо, скажімо, 10 раз у одному кримінальному провадженні після судової відмови у продовженні процесуальних строків змінити дату повідомлення про підозру, і мати добрі зв’язки із двірником, який знає як і куди її всунути, то особа погодиться із підозрою. І строки уже не такі розумні….

        А що робити адвокату у такій пікантній ситуації, коли ні прокурор, ні слідчий суддя не переймається змістом КПК? 

       Сторона захисту має право ставити питання про закриття кримінального провадження внаслідок спливу розумних строків як у порядку ст. 308 КПК, так і у порядку, передбаченому ст. 220 КПК.

        П.10 ч.1 ст. 284 КПК встановлено обов’язок прокурора закрити кримінальне провадження внаслідок спливу строку досудового розслідування.

        Ст. 308 КПК України ви значено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

        Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

        Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.

        Процесуальний закон не допускає випадків: «підозра – дубль перший, дубль другий…», і далі по бажанню замовника.

        У одному провадженні є підозра, підозра додаткова і змінена. А процесуальні строки рахуються розумними не у кожному випадку впихування, впаювання та впарювання підозри, як це демонструє місцева прокуратура № 9 міста Києва, а з самої першої процесуальної дії, бо обмежити права людини процесуальним статусом прокурор має право лише один раз у строк, встановлений ст. 219 КПК.

        Але ми маємо те, що маємо  -  наполегливе переконання прокурором законодавця, що не такий він вже і імперативний. І тягнуть його у різні боки. По досвіду Лебедя, Щуки і Рака…

А тому, для дотримання розумного строк, акцент на розумного правозастосовника. Сподіваюсь-таки дійдемо до цього.

Автор публікації: Ганна Боряк

Ганна Боряк

Голова комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності